План, який може не підписати навіть Москва: що чекає Україну у разі непогодження з 28-ми пунктами

Команда Дональда Трампа передала українській стороні детальний проєкт припинення війни, який складається з 28 пунктів і супроводжується окремим документом про механізми гарантій безпеки.

Ключовим елементом пропозиції є створення для України системи гарантій безпеки, побудованої за аналогією до статті 5 Північноатлантичного договору. Будь-яка нова широкомасштабна, навмисна та тривала збройна агресія Росії після фіксації лінії перемир'я розглядатиметься як загроза всій трансатлантичній спільноті. У разі такого нападу передбачено колективну відповідь, аж до застосування військової сили.

Механізм реагування деталізовано в окремій рамковій угоді. У разі нового наступу РФ президент США після термінових консультацій з Києвом, НАТО та ключовими європейськими союзниками визначатиме комплекс заходів: від розвідувальної та логістичної підтримки до прямого військового втручання, економічних санкцій і дипломатичного тиску. Для моніторингу дотримання умов пропонується створити спільний українсько-натовський орган оцінки та міжнародну комісію під європейським головуванням за участі Сполучених Штатів.

Гарантії розраховані на десять років з можливістю автоматичної пролонгації. Документ передбачає місця для підписів України, США, ЄС, НАТО та Російської Федерації. У Білому домі зазначають, що Москва поінформована про зміст пропозиції, однак залишається відкритим питання, чи буде російський підпис обов'язковим для набуття угодою чинності.

Водночас проєкт містить низку болісних для Києва компромісів. Зокрема, пропонується передати Росії повний контроль над окупованими територіями Донецької та Луганської областей, зафіксувати лінію фронту в Херсонській і Запорізькій областях у нинішньому стані та створити демілітаризовану зону. Окрім того, чисельність ЗСУ має бути скорочена до 600 тисяч військовослужбовців (порівняно з нинішніми 800–850 тисячами), а постійне розміщення контингентів НАТО на території України виключається.

Дедлайн на мир: чи дійсно існує "мирний план Трампа"

Адміністрація Дональда Трампа висунула ультиматум: президент України Володимир Зеленський має схвалити запропоновані умови мирної угоди до 27 листопада — Дня подяки у США. За даними джерел у Вашингтоні, Білий дім встановив жорсткий дедлайн для завершення переговорів, аби укласти угоду ще до кінця 2025 року.  

В офісі американського президента вважають запропоновані гарантії стратегічним здобутком, який суттєво посилить безпеку України в довгостроковій перспективі. Проте американські посадовці визнають, що документ ще проходитиме узгодження з європейськими партнерами й може зазнати змін.

Пропозиція вже викликає суперечливі оцінки. З одного боку, вона може спровокувати різку критику в українському суспільстві через територіальні поступки. З іншого — частина ізоляціоністські налаштованих прихильників Трампа виступає проти будь-яких зобов'язань, які можуть втягнути США в новий європейський конфлікт.

За словами кандидата політичних наук Руслана Ключника, досі невідоме першоджерело нібито 28-пунктного "плану Трампа". В українському інфопросторі його першим оприлюднив народний депутат Олексій Гончаренко, але без жодного посилання на документ чи посадовця. В американських медіа з'являються схожі витоки, однак Білий дім і Держдепартамент офіційно не підтверджують існування саме такого тексту. За таких обставин цілком обґрунтовано припустити, що маємо справу з черговою контрольованою інформаційною кампанією, покликаною протестувати реакцію Києва, Москви та європейських столиць.

Деякі пункти, за словами Ключника, які приписують документу, виглядають відверто дивними. 

"Наприклад, пункт 9 — європейські винищувачі будуть розміщені в Польщі. Польща — країна ЄС. Відповідно, європейські винищувачі там є і так. Або пункт 10.d — безпричинний запуск Україною ракети по Москві або Санкт-Петербургу. Навряд чи в України з'являться ракети, якими можна обстрілювати Санкт-Петербург. Крім того, чому немає подібних гарантій для інших міст, до яких українські ракети можуть долетіти?" — зазначає політолог.

28 пунктів: що буде, якщо Україна відкине цей план

На думку Ключника, якщо ж припустити, що план справді існує і Київ його відкине, наслідки можуть бути драматичними. Україна залишається критично залежною від американської зброї, розвідданих і фінансової підтримки. Повноцінно замінити її європейськими ресурсами неможливо, а американські супутникові дані — взагалі незамінні. Приклади Словаччини у 2023 році та потенційного розвороту Чехії у 2025 році красномовно свідчать: будь-яка країна-партнер може припинити допомогу в будь-який момент, бо юридичних зобов'язань перед Україною ніхто не має. Це завжди була добра воля, обмежена власними ресурсами й внутрішньополітичними реаліями.

"В України була і залишається опція воювати й утримувати оборону міст у Донецькій та інших областях. Протягом майже чотирьох років сторони певною мірою наближалися або удавали, що наближаються до підписання певних документів, але бойові дії не припинялися. Відповідно, зараз вони також можуть продовжитися. Ставлення громадян України до такого сценарію — це також тема окремої розмови", — каже Фокусу експерт.

Теоретично, за словами Ключника, болісні пункти можна пом'якшити, запропонувавши альтернативні проєкти за участі ЄС, Великої Британії, Туреччини чи інших посередників. Але тоді постане вічне питання: чи поставить підпис Москва? Досвід ізраїльсько-палестинських угод чи нещодавніх спроб перемир'я в секторі Гази красномовно доводить: папір сам по собі миру не гарантує. Історія конфліктів — це ланцюг підписаних і порушених домовленостей.

Чи захоче Москва підписати план-28?

За словами політолога, доктора філософії в галузі соціальних та поведінкових наук Андрія Рудика, дуже важко робити предметний аналіз, доки не з'явиться офіційний текст. Він також вважає, що те, що циркулює в медіа, — це класичний витік "з рук у руки", коли джерелом виступають "авторитетні особи, які бажають залишитися невідомими". Поки Білий дім чи Офіс президента України не опублікують документ, усі 28 пунктів залишаються лише медійною реконструкцією. Навіть якщо гіпотетично припустити, що текст автентичний, головна проблема не в тому, чи погодиться на нього Київ, а в тому, чи захоче його виконувати Москва.

"Саме тут криється ключова вада всіх подібних ініціатив. Росія протягом усієї війни демонструвала, що підпис під документом для неї — не більше ніж тактична пауза. Будь-який "мирний план", який не передбачає повного досягнення заявлених Кремлем цілей (демілітаризація, денацифікація, визнання анексій), Москва сприйматиме лише як тимчасове перемир'я для перегрупування", — зазначає Фокусу політолог.

Тому навіть якщо Україна теоретично прийме всі 28 пунктів, немає жодної гарантії, що Росія не знайде привід вийти з угоди через пів року чи рік. І тоді весь світ знову почує знайоме: "Ми пропонували мир, але Київ і Захід знову нас обдурили".

Сумнівні "гарантії безпеки"

Ще один принципово нелогічний момент, за словами Рудика — конструкція "гарантій безпеки поза НАТО". Україні пропонують відмовитися від членства у військово-політичних союзах в обмін на "такі ж гарантії, як стаття 5". Але якщо ці гарантії справді еквівалентні натовським, то чому не прийняти Україну до Альянсу одразу? А якщо вони слабші — то в чому сенс відмови від реального членства на користь паперових обіцянок? Ця суперечність робить весь задум вразливим з погляду національної безпеки.

Якщо ж Україна публічно відкине план, наслідки будуть переважно інформаційними. 

"Росія миттєво використає це як доказ "не миролюбності" Києва, перекладе відповідальність за продовження війни на Україну й отримає додатковий аргумент для внутрішньої та зовнішньої аудиторії: "Ми пропонували справедливий мир — вони відмовились". У дипломатичному плані це дасть Москві можливість вийти "сухою з води" й продовжити тиск вже з позиції "обдуреної сторони", — додає експерт.

План Трампа: чому поспішає американський лідер

На думку Руслана Ключника, не можна виключати й внутрішньоамериканських мотивів поспіху. Трамп може щиро прагнути розірвати російсько-китайський альянс або ж використати "український кейс" як зовнішньополітичну перемогу перед проміжними виборами до Конгресу 2026 року. 

"Перемога лівого популіста Мамдані на виборах мера Нью-Йорка зі зрозумілих причин не подобається Трампу та республіканцям. Але успішне вирішення "українського кейсу" може дещо знівелювати поразку в Нью-Йорку. Можна припустити, що поспіх американської сторони спричинений комплексом факторів, далеко не всі з яких доступні для вивчення нами на цю мить", — каже політолог.

За словами Андрія Рудика, відповідь лежить передусім у площині внутрішньої політики США. Швидка "перемога" у великому конфлікті — ідеальний продукт для продажу американському виборцю напередодні проміжних виборів 2026 року. Прикладів такої "блискавичної миротворчості" вже вистачає: уявна угода між "військовим конфліктом" Азербайджану та Албанії чи гучно розрекламоване перемир'я між ДР Конго та Руандою, яке не зупинило бойові дії, але дало чиновникам Білого дому привід для самопіару.

Також, у геополітичному вимірі, адміністрація Трампа вимушена реагувати на загострення в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. 

"Останні заяви Токіо про те, що напад Китаю на Тайвань буде розглядатися як загроза національній безпеці Японії, змінюють увесь баланс сил. У таких умовах Вашингтону вкрай невигідно тримати одночасно два великі відкриті фронти — європейський та азійський. Звідси й бажання якомога швидше "заморозити" український конфлікт, навіть ціною болісних для Києва компромісів", — підкреслює експерт.

Отже, головне питання навіть не в тому, чи прийме Україна ці умови, а в тому, чи готова Росія їх виконувати. Поки що історія дає однозначну відповідь: ні. А значить, будь-який "мирний план", який не враховує цієї реальності, приречений залишитися черговим папером, який не зупинить війну.

Нагадаємо, що за даними New York Post, секретар РНБО Рустем Умєров під час зустрічі зі спецпредставником США Стівом Віткоффом нібито погодився на американські пропозиції щодо завершення війни.

Також Фокус писав, що віцепрезидент США Джей Ді Венс в інтерв'ю заявив, що Дональд Трамп заслуговує на Нобелівську премію миру за зусилля з припинення війн. Він додав, що зовнішня політика адміністрації спрямована на заміну військового виробництва програмами культурного обміну між народами.