28 пунктів мирного плану Трампа: що Україна отримає від Мюнхена-2025

Юрій Романенко аналізує 28 пунктів мирного плану США для України та Росії. Як драфт пов'язаний з Міндичгейтом, чому Європу не запитали, що чекає на Зеленського і як не повторити помилки Другої республіки після війни.

Контекст появи драфту

Після того, як Зеленський зустрівся з Деном Дрісколлом, секретарем армії США, який приїжджав буквально сьогодні, президент заявив, що готовий співпрацювати над мирним планом. Те, що зараз позначили — це архітектура мирного договору, а не не його остаточний варіант. Очевидно, оскільки Україна та Європа побачили цей план вперше, він проходив без них. Віткофф з Дмитровим зустрічалися впродовж останніх кількох тижнів і його узгоджували.

У Штатах теж йшли суперечки з приводу того, як повинна виглядати ця архітектура, щоб своє не упустити. Тому Білий дім попередньо, перш ніж з'явилися ці пункти, зробив заяву, що назвав неправильним розуміння домовленостей щодо українського врегулювання як односторонніх територіальних поступок.

Дрісколл, який зустрівся із Зеленським, налаштований оптимістично за підсумками зустрічі. Трамп хоче, щоб конфлікт в Україні припинився, але його турбує поведінка як української, так і російської сторони. З медіа вже відомо, що Штати наполягають на тому, щоб конфлікт припинився якомога швидше.

Як заявив один із дипломатів: "Якщо ви спостерігали за Трампом, ви повинні розуміти, що коли йдеться про агресивний таймлайн — це жорсткі терміни на його умовах. Це означає прямо зараз, це означає якомога швидше".

Зв'язок з Міндичгейтом

Очевидно, що Україна є слабшою стороною і зазнає сильнішого тиску. Вся ця поспішність, з якою НАБУ вивалило на Зеленського всі ці потоки Міндичгейта, схоже, пов'язана з цим. Такий турбо-режим, як ми вже говорили, був не дуже бажаним самими детективами НАБУ, які розуміли, що там багато сирого матеріалу, але довелося все це діло вивалювати.

НАБУ перебувало в конфлікті з Банковою, і та почала дожимати керівника НАБУ. Але архітектура двадцяти восьми пунктів вказує, що все ж таки це були взаємопов'язані речі, і необхідно було знайти аргумент, який би зробив Зеленського більш поступливим. І, схоже, це вдалося.

Епітафія Другої республіки

Ці двадцять вісім пунктів і всі наступні події, які будуть, і все, що відбудеться через три місяці, через півроку — це є епітафією на тілі Другої республіки, що гине в цьому вогні війни. Це епітафія людської дурості, якою просочена вся політика другої української республіки. Вона нас привела на цей вівтар, на якому сьогодні розіп'яли Україну.

Ми зараз повинні зробити з цього правильні висновки для того, щоб наступні роки з нами не повторювалися ще гірші сценарії.

Розбір ключових пунктів

Давайте пройдемося по пунктах. Я буду читати і розмірковувати по ходу, тому що я теж бачу це все вперше і одразу ситуацію склеюю.

Пункт перший. Суверенітет України підтверджується, але Київ закріплює позаблоковий статус і відмову від НАТО в конституції. Коли Порошенко вводив до Конституції положення про НАТО та ЄС, всі, хто дружили з головою, крутили біля скроні. Тепер ми приходимо до того, що було очевидним для будь-якої людини, хто дружить з головою.

Суверенітет України підтверджується через відмову України від того, що їй хотілося б в особі більшої частини еліти та абсолютної більшості населення. Той самий момент: "маю можливість, маю бажання, але не маю можливості" або "маю можливість, але не маю бажання". Багато хто у нас забули про цю просту істину, і тепер вона відбувається в примусовому порядку.

Взагалі те, що відбувається з цими двадцятьма вісьма пунктами і нав'язування такого формату, коли з Україною та Європою не узгоджується попередньо — це вказує на те, що ми самі дійшли до такої ситуації. Ми не пропонували реалістичний план виходу з війни. Всі наші хотілки, очікування, що переможе не Трамп, а Байден, що метеорит впаде на Росію і вона згине разом з проблемами, як динозаври шістдесят п'ять мільйонів років тому — все це показує, що краще дружити з головою і дивитися на реальність.

Навіть якщо вона дуже страшна, потрібно мати на столі свої аргументи, свої плани і брати участь у розробці таких пунктів. А не так, як Чехословаччина. Мені це все нагадує нещасного Бенеша і Гаху в тридцять восьмому році, коли ділили Чехословаччину. Поки в Мюнхені домовлялися Гітлер з Чемберленом і Даладьє, керівництво Чехословаччини сиділо і чекало, як вирішиться його доля. В такому ключі, в такому форматі і цей документ розроблявся.

Пункт другий. Чисельність ЗСУ обмежується, країна залишається безядерною. Те, що ми безядерні — це очевидно. Ключове питання — яка чисельність ЗСУ? Цілком однозначно, що вісімдесят тисяч чоловік, які росіяни просили на початку війни, коли починався Стамбульський трек, для України неприйнятно.

Двісті п'ятдесят тисяч, які були до кінця переговорів у Стамбулі, для України більш прийнятно. Я думаю, що чисельність 250-300 тисяч чоловік була б оптимальною для України і, найголовніше, гранично для її зруйнованої економіки. Це величезні витрати, і цілком очевидно, що ніяку мільйонну армію Україна тримати не може і не здатна. Тому буде битва за ці пункти, яка чисельність.

Пункт третій. Крим, Донецьк і Луганськ де-факто переходять під контроль Росії, але юридично залишаються українськими. Я думаю, цей пункт нас задовольняє з тієї причини, що фактично дозволяє не визнати територіальні зміни, які відбулися в ході російської агресії. Трамп та його адміністрація протягли це, і для нас це непогано.

Пункт четвертий. Фронт у Запорізькій, Херсонській області заморожується, частина території перетворюється на демілітаризовану буферну зону. Ймовірно, йдеться про те, що будуть звідти відведені війська як з нашого, так і з їхнього боку.

Пункт п'ятий. Кордони не можуть змінюватися силою. Хороший пункт. Я думаю, що ніхто його оскаржувати не буде, з нашого боку як мінімум і з боку Європи.

Пункт шостий. НАТО не розміщує війська в Україні, але винищувачі альянсу базуються в Польщі. Створюється формат діалогу США, НАТО, РФ, а також американо-російська група з безпеки. Незрозуміло, що вони вигадали, тому що винищувачі альянсу і так базуються в Польщі. Можливо, йдеться про те, що їх кількість збільшиться, але, враховуючи загальне прагнення Трампа до економії, очевидно, не за рахунок американської компоненти в Європі. Незрозуміло, що вони тут радикально змінять.

Пункт сьомий. Росія юридично фіксує ненапад на Україну та Європу. Мабуть, це добре.

Фінансові та економічні аспекти

Пункт восьмий. США та ЄС запускають відновлення України на суму в двісті мільярдів, включаючи заморожені російські активи. Створюється фонд розвитку, частина прибутку від активів розподіляється США і на спільні проєкти з Російською Федерацією.

Мутний пункт. Якщо там не буде яких-небудь чітких зобов'язань щодо того, що Україна буде отримувати ці гроші, враховуючи бюджетну кризу в ЄС і проблеми в Штатах — це якась муть. Створюється фонд розвитку, частина прибутку від активів розподіляється США. Очевидно, це той фонд, який у нас вже створений. І, можливо, він буде наповнюватися через спільні проєкти з Росією або на спільні проєкти з Росією.

Пункт дев'ятий. Поступове скасування санкцій і повернення Росії у велику вісімку при розвитку торгівлі США і Росії. Це зрозуміло. Росія всіляко цю повістку просувала. Логічно, що якщо вона домогтися зменшення санкцій, то може записати собі це в актив.

Гуманітарні питання та денацифікація

Пункт десятий. Обмін полоненими та депортованими всіх на всіх, програма повернення дітей, гуманітарні ініціативи та формальна умова — відмова від нацистської ідеології. Це, очевидно, та сама денацифікація. Чесно кажучи, не розумію, як вона може виглядати. Думаю, що це той пункт, як і в Стамбулі, яким пожертвують швидше за все.

Енергетика

Пункт одинадцятий. ЗАЕС під контролем МАГАТЕ, її електроенергія розподіляється 50 на 50 між Україною та Росією. США відновлюють українську газову інфраструктуру.

Я думаю, що там же потрібно додати, що США увійдуть в цю українську газову інфраструктуру, взявши під контроль Нафтогаз у якійсь формі. Можливо, буде створений консорціум, через який усім цим буде управлятися. І, можливо, США будуть викуповувати, американські компанії будуть викуповувати російський газ на кордоні і потім постачати його в Європу та мати відповідну маржинальність.

Політичні наслідки

Пункт дванадцятий. Вибори в Україні через сто днів після підписання. Оголошується широка амністія.

Це цікавий пункт. Очевидно, широка амністія — це і з приводу всієї цієї ватної братії, яка опинилася під пресингом після того, як почалася широкомасштабка. Таким чином росіяни будуть намагатися легалізувати повернення в політичне поле умовного ОПЗЖ, умовного Медведчука — тих політичних сил, які могли б представляти їхні інтереси.

Чесно кажучи, мені теж складно уявити, як це буде виглядати в реальності, щоб почали топити за росіян. Але очевидно, що росіяни будуть намагатися це протягти.

Пункт тринадцятий. Контроль за виконанням — Рада миру під керівництвом Дональда Трампа. За порушення передбачаються санкції.

Пункт чотирнадцятий. Після підписання — негайне припинення вогню і відведення військ на узгоджені позиції. Це типова умова для припинення вогню, нічого такого тут не бачу.

Реакція сторін

Цьому зливу передувала купа зливів у західній пресі. Просто потоком йшли якісь елементи цих пунктів. Різні видання зливали якісь окремі моменти. Це говорить про те, що американці зондували ґрунт і дивилися, яка реакція на той варіант, на інший варіант, і відповідно, через видання розводили реакції.

Враховуючи, що президент Зеленський офіційно отримав від американської сторони проєкт плану врегулювання, я думаю, що він повинен заявити завтра про це публічно і сказати, які з цих двадцяти восьми пунктів є фейковими, які не фейковими. Або, можливо, вони всі є справжніми, тому що тепер у нього всі карти в руках.

Європейці на цьому тлі в шоці. "Нас не проінформували про це", — заявив журналістам міністр закордонних справ Німеччини Йохан Вадефул. В цьому контексті цікаво, що сьогодні з'явилася новина про те, що Мерц пообіцяв оснастити українську армію далекобійними системами озброєнь. Це спроба зробити гарну міну при поганій грі.

Як це розроблялося

"Політико" писала, що авторство приписується Стіву Віткофу, що він розроблявся без консультацій. За словами двох чиновників та ряду людей у Білому домі та в Держдепі, які повинні були бути проінформовані про цей план — вони про нього нічого не знали. Це ж стосується Ліндсі Грема, сенатора США, який часто сюди приїжджав. Він теж сказав, що про цей план нічого не чув.

Міжвідомчої ніякої координації не було. Люди, які спілкуються у Вашингтоні, кажуть, що там немає міжвідомчої координації не тільки стосовно України, але й стосовно багатьох інших питань. Трамп у контексті своєї боротьби з дипстейтом сконцентрував всю реальну політику у своїх руках і в руках тих людей, яким довіряє. Тому багато чиновників реально не в курсі того, що відбувається в Білому домі.

Брити теж пишуть, що про нові мирні пропозиції не була проінформована Британія, незважаючи на тісні стосунки радника нацбезпеки Джонатана Пауелла з Віткоффом. При цьому в Лондоні не вважають цей план чимось серйозним.

Чиновник одного з оборонних відомств сказав виданню, що в Білому Домі існує група, яка давно вважала, що європейці саботують мирний процес, тому їх не залучили до обговорень.

Позиція України

План був складений Віткофом та іншими американськими чиновниками в консультації з росіянами. Український чиновник сказав Axios, що Зеленський був більш примирливим під час зустрічі з Дрісколлом. "Рішення полягає в тому, щоб спробувати працювати над цим спільно, щоб зробити мир можливим".

Адміністрація Трампа намагалася запевнити Україну та європейських союзників, що план є живим документом і що їхні позиції будуть враховані. Насправді це драфт.

Коли починалася широкомасштабна війна, росіяни викотили нам драфт Стамбульських угод, який був набагато гіршим, ніж це було до кінця переговорів, які тоді відбувалися напряму між Україною та Росією. Тому панікувати не варто.

Але, звичайно, для багатьох це буде знищенням всіх уявлень про те, що Захід нам допоможе, що Захід буде тримати до останнього нашу позицію.

Питання далекобійної зброї для нас є одним з ключових, тому що воно напряму буде визначати коридор нашої суб'єктності. Якщо ми, як у Будапешті, змушені будемо прийняти умову, що у нас не буде далекобійної зброї, то закінчення війни для України буде виглядати сумно. Тому що суб'єктність по факту буде обмежена.

Внутрішньополітична криза

Поки Віткофф з росіянами розробляє драфт, у нас починається корупційний скандал на тлі ударів по енергетиці, яка поступово гасне. І, о диво, корупційний скандал прив'язаний до енергетичного питання — не до оборонки, в якій там розкрадань ще більше, а саме до енергетики, для того, щоб усі розуміли, про що йдеться.

Українська влада опиняється із затиснутими яйцями, тому що вона в жаху від того, що люди можуть вийти на Майдан. Коли Барабаш заявив про те, що виходьте на Майдан, кілька днів силові органи колбасило. Було зрозуміло, наскільки вони побоюються майданізації.

Той, хто тримає темп над викидом цього компромату та сюжетів корупційних справ, той визначає і глибину падіння, і швидкість падіння, і ті проблеми, які посиплються на політичний режим Зеленського.

Все це вказує, що все ж таки це були взаємопов'язані речі, і необхідно було знайти аргумент, який би зробив Зеленського більш поступливим. І, схоже, це вдалося.

Зустріч з фракцією

Зеленський на жах своїх соратників по кабміну, по політичній силі "Слуга народу" вчора вів себе так, ніби нічого не сталося, що все під контролем. Ті поступки, які вони хотіли від нього домогтися, вони від нього не домоглися. Зміна Єрмака — тому що вже в партії йшли про це розмови.

Сьогодні пройшла зустріч між фракцією і Зеленським. Гончаренко зливав, про що там говорили. В президії сиділи Єрмак, Арахамія. Ніхто ні в кого не плювався. Наявність Арахамії важлива, тому що Арахамія виступає у них як партійний організатор, і у Арахамії своя міні-фракція в "Слугах народу".

Два депутати підняли питання, що Єрмак повинен іти. Одне з таких питань поставила Мар'яна Безугла. Зеленський їй відповів, дослівно цитую: "Ти їбнута? Іди нахуй". Ну, загальний посил зрозумілий. Потім сказав, що ніхто нікуди не йде, у нас складні попереду переговори, тому працюємо. На цьому і розійшлися.

Зеленський станом на вчора був готовий пожертвувати Свириденко і урядом, але ключова проблема в тому, що у них просто немає людей. Ніхто не хоче йти в уряд, тому що всі розуміють, що це камікадзе, і зовсім там нічого ловити.

Ключове питання — довіра і життєздатність тієї стратегії, які зараз Зеленський буде пред'являти партії. Для нього ключове питання — як не розгубити довіру.

Спроба потягнути час буде закінчуватися тим, що їх будуть шантажувати, виливати новими тоннами компромату. Я б заяву НАБУ щодо того, що вони призупиняють вивалювати цей компромат у зв'язку з воєнним станом, розглядати в такому контексті, що йде переговорний процес, що якщо ви зробите крок вправо, крок вліво — ми починаємо далі стьобати новими фактами.

Перспективи транзиту влади

Для Зеленського оптимальним варіантом був би транзит через нову коаліцію, транзит влади. Можна було б спокійно піти і сказати, що я державний діяч, який думає про майбутнє країни, важливо не допустити втрати керованості і перекласти на уряд всі наступні проблеми аж до підписання мирної угоди.

Можливо, я б на його місці навіть пішов би у відставку, щоб його не підписувати, і сказати, що я боровся як міг, у мене у зв'язку з потужним тиском не вийшло, тому хто може — робіть краще. І тоді б ця слабка коаліція, яка з'явилася замість нього, на неї б переклалася вся відповідальність і на президента, яким стане спікер.

Точно так само зробили Гінденбург з Людендорфом за два місяці до того, як була програна Перша світова війна. Вони повернули політичну компоненту в управління Другим рейхом спеціально для того, щоб на політиків перекласти відповідальність за поразку.

Весь сантимент, який був після Першої світової війни в Німеччині, він якраз базувався на цьому. Поява Гітлера і крах Веймарської республіки — це все було пов'язано саме з цими кроками, тому що армія виглядала як сила, яка билася до кінця. А політики просто зрадили, коли в Комп'єнському лісі підписали перемир'я.

Ось така логіка повинна була б бути у Зеленського для того, щоб відійти вбік і потім намагатися або повернутися до влади, або просто зберегтися.

Але по логіці того, що робить президент, не схоже, що він спробує відповзти. Як Хомяк говорив, даючи аналіз психологічного портрета президента, що Зеленський не відноситься до тих фігур, які будуть робити такі складні маневри і швидше буде чіплятися до кінця.

Чому Путін йде на це

На цьому тлі багато хто ставить питання: а навіщо Путіну йти на це? Ну, тому що у Путіна, мабуть, теж не найкраща ситуація. Путін теж перебуває під тиском своїх обставин.

Більш того, Путін в принципі отримує не найгіршу ситуацію з точки зору розкладу як всередині країни, так і назовні. З американцями можна домовитися. Санкції зняти або одразу, ну, не всі, але значну частину, енергетичні проєкти запустити, з американцями спробувати домовитися з приводу Арктики і при цьому ще маневрувати з Китаем.

Україна, якщо вона ще буде кастрована обмеженнями по армії і по далекобійній зброї, і враховуючи можливість амністії ватникам і вибухонебезпечної політичної ситуації всередині після війни, то він розуміє прекрасно, як він може грати на цій ситуації.

Якщо українці не візьмуться за голову і не почнуть свою державу вибудовувати з урахуванням всіх помилок. Тому що все, що ми обговорюємо — це наслідок тридцятип'ятирічних помилок: від Кравчука, через Кучму, Ющенка, Януковича, Порошенка і до Зеленського, коли еліта просто не хотіла думати про елементарні речі, про які будь-яка людина з рефлексією замислюється.

Один з російських аналітиків тижні два-три тому дуже добре говорив, коли в російських медіа почали прокачувати повістку про те, чому потрібно закінчувати війну. Він говорив про стратегію салямі. Він сказав: "Подивіться, Україна — це дуже складне питання. Дивіться, як ми її вирішували в сімнадцятому-вісімнадцятому столітті, коли конфліктували з Польщею. Ми Україну отримали не одразу під контроль, ми її отримали впродовж ста п'ятдесяти років, коли почали битися з поляками".

Тому і зараз ми повинні розуміти, що у нас не вистачає ресурсів. Тим більше, дослівно цитую, що "не дай Боже, Трамп закрутить гайки і викотить нам такі санкції по енергетиці, що ми просто повалимося". Для них це прийнятний коридор, по якому вони зможуть піти, навіть якщо будуть нав'язані ті умови, які були перелічені.

Порівняння з Версальським мирним договором 1919 року для Німеччини

Деякі українці вже кажуть, що ці умови в рази гірші, ніж були накладені на Німеччину за підсумками Першої світової. Нічого подібного. Не згоден.

Німеччина платила величезні репарації за підсумками Першої світової, які вона не могла виплачувати без додаткового кредитування. На Україну ніяких репарацій накладено точно не буде.

На Німеччину були накладені дуже суттєві обмеження щодо армії — вона не могла мати дредноути, не могла мати підводні човни, не могла мати бойову авіацію, не могла мати армію вище ста тисяч чоловік. Тут не проглядається поки така архітектура.

Знову ж таки, ми поки говоримо припущеннями, і я думаю, що вже найближчими двома-трьома тижнями про це стане зрозуміло. Стане більш зрозуміло, які можуть бути ці пункти більш конкретно.

Графік перемир'я та виборів

Вибори будуть через сто днів. Але спочатку у нас повинно бути скасовано воєнний стан. Якщо воєнний стан скасовується в лютому, то тоді вибори рахуйте через сто днів.

План, про який я говорив ще тижні два або півтора тому, був такий: вийти на укладення перемир'я на Різдво, на православне, сьомого січня. Потім в лютому не продовження воєнного стану, і потім, відповідно, в кінці — десь середина червня, кінець червня, початок липня — вибори.

Наполегливість, з якою це положення про вибори проштовхувалося, говорить про те, що і Трамп, і росіяни хочуть, щоб Зеленський пішов. Тому всю цю виборну повістку постійно проштовхували і не затягують її.

Що робити після перемир'я

Смішно виглядає Європа зараз. Звичайно, смішно так само, як і ми. Тому що таку кількість людей втратити, стільки поламати списів, стільки виштовхнути українців за кордон внаслідок всієї цієї корупційної політики, внаслідок широкомасштабної війни, втратити території, коли можна було, просто ввімкнувши розум, багатьох проблем уникнути і не прийти в такий жалюгідний стан.

Але, знову ж таки, давайте реалістично дивитися на речі. Що ми маємо на поточний момент? Ключове питання не що ми там підпишемо, будуть чи в тих акцентах, які позначив ці домовленості або ні.

А що ми будемо робити в перший же день після того, як припинять гриміти гармати? Що ми? Ми вчепимося один одному в волосся і почнемо сратися з приводу того, що мова чи не мова? Або ми почнемо думати про те, як переносити ВПК таємно, можливо, в підземні тунелі під горами.

І починати будувати заводи, які нам потрібні, не привертаючи зайвої уваги, без звичних заяв про те, що "ми тут зберемося робити, а тут ми зробили те, а тут ми зробили се". І потім туди прилітає кілька ракет.

Весь цей піздоватизм повинен бути залишений у минулому, тому що взагалі вся історія Другої української республіки — це як не потрібно жити. І вся наша історія — це як не потрібно чинити і як не жити по кінченим цінностям, які дозволяють сотні тисяч людей закопати в могилу ні за що.

Уроки історії

Коли я чую вигуки, що після цього миру нас кинуть і Росія знову на нас нападе, то я завжди думаю: якби Ататюрк був — ось дивився на це все, слухав, то чи вийшла б Турецька республіка такою могутньою, як вона є сьогодні?

Уявіть: зайнята столиця військами Антанти. В Стамбулі знаходиться окупаційний корпус. На заході греки захопили цілі провінції. На півдні італійці. Курди на сході, вірмени бунтують. Радянська Росія нависає, хоча з Радянською Росією вони потім домовилися, вона дала зброю.

В Центральній Анатолії турки збираються, залишки бюрократії, залишки армії. Збираються і починають наступ. І потім в долині річки Сакар'я в 2022 році розбивають греків і викидають всі окупаційні сили, які були на території сучасної Туреччини.

Так, втратили вісімдесят відсотків Османської імперії. Втратили імперію? Так, втратили. Але незалежність відстояли. Нову державу створили, не маючи ніяких ресурсів, в сучасному розумінні.

Вони навіть кави були позбавлені, яку традиційно пили. Ви знаєте, як в Туреччині з'явився чай? Ататюрк, розуміючи, що вони відрізані від кавових зерен, відправив в Індію за чаєм цілу експедицію. Вони почали в районі Різе висаджувати чайні плантації, і через кілька років в Туреччині спеціально створили культ споживання чаю.

Повинен був — потрібно було вирішувати проблему. І люди замість того, щоб сидіти, страждати хернею: "Як воно буде?" — вони вирішували проблеми.

Що робити

Я впевнений, що владі порадив би проводити референдум з приводу всього цього. Щоб український народ висловився, хоче він ось позначили мирний трек, позначили умови. І тоді влада може підписувати все, що завгодно, відштовхуючись від волевиявлення народу, яке, звичайно ж, повинно бути чесним, без мухляжу.

До виборів ніхто кордони не відкриє. Тому що вони розуміють прекрасно наслідки.

Потрібно просто перестати страждати ідіотизмом і вибудувати правильне життя в Україні для того, щоб, маючи ті величезні ресурси прекрасних людей, які живуть в нашій країні, жити в своїй країні і не бути кінченим бидлом, яке за понюшку тютюну продає все.

Не втрачайте надію, не втрачайте гідність, перш за все тому, що все це лайно, в якому ми опинилися, тому що люди, які нами керували ці всі роки, вони просто не мали елементарної гідності своєї людської до самих себе і до оточуючих, як наслідок.

Вся історія Другої української республіки — це як не потрібно жити. Краще дружити з головою і дивитися на реальність, навіть якщо вона дуже страшна, для того, щоб мати на столі свої аргументи, свої плани і брати участь у розробці таких пунктів і брати участь у своїй долі.

Поки у нас в країні є сотні тисяч, мільйони патріотів, які, незважаючи ні на що, цю країну люблять, на її вівтар кладуть свої життя, свій час, свої зусилля, своїх рідних, близьких, гроші і все інше — то поки у цієї країни є можливість випити щось більш гідне.

Країна, в якій люди поважають один одного, вона ніколи не може бути переможена. Тому що жоден ворог не може зламати народ, об'єднаний спільною ідеєю і спільними цінностями, і бажанням жити разом. А якщо царство, як говориться в Біблії, розділене, то воно обов'язково впаде.