Вчені зʼясували, як майя створили точний календар затемнень

Астрономічні явища, зокрема затемнення, займали важливе місце в культурі майя. Це видно з ретельності, з якою вони вели свої календарі. Серед небагатьох текстів, що збереглися після спалення рукописів іспанськими конкістадорами та священиками, є Дрезденський кодекс – одна з чотирьох автентичних ієрогліфічних книг майя поряд із Мадридським, Паризьким та Грол’єрським кодексами. Найімовірніше створений у XI–XII століттях поблизу Чичен-Іци, він містить записи з історії регіону та таблиці руху Місяця і Венери. Про це розповідає 24 Канал із посиланням на дослідження, опубліковане в журналі Science Advances.

Як майя підтримували точність своїх таблиць?

У новому дослідженні, опублікованому в журналі Science Advances, Джон Джастесон з Університету Олбані та Джастін Лоурі з SUNY-Plattsburgh проаналізували сторінки 51 і 58 Дрезденського кодексу, де розташовані таблиці сонячних і більшості місячних затемнень. Ці записи охоплюють період від VIII до XVIII століття і відзначаються винятковою точністю. Подібний розділ є і в Мадридському кодексі, однак він більше пов'язаний із аграрними циклами.

Як пише ArsTechnica, календарі майя вели спеціалісти – "daykeepers". Лоурі наголошує: вони уважно відстежували затемнення, проводили обряди й вбудовували явища у світогляд. Тож питання, як саме створено таблицю, стало центральним у роботі.

Дослідники математично змоделювали прогнозування затемнень, яке використано в кодексі, і порівняли результати з історичними даними NASA. Вони проаналізували 145 сонячних затемнень, що були видимі в регіоні майя між 350 і 1150 роками н.е. Висновок несподіваний: таблиця затемнень виникла не як окрема система, а як похідна від ширшої таблиці послідовних місячних місяців.

Структура виявилася ключовою. Цикл із 405 місячних місяців – це 11 960 днів, що точно збігається з 46 циклами 260-денного календаря Тцолкін. Завдяки цьому daykeepers могли точно визначати дати нових і повних місяців на довгі періоди. А оскільки сонячні затемнення відбуваються лише в день молодика, точне передбачення молодика давало приблизну ймовірність затемнення – приблизно один шанс із семи.

Важливо, що майя знали про поступове накопичення похибки й регулярно коригували таблиці. Лоурі пояснює: сучасна наука оперує секундами, тоді як майя робили прогнози до дня – але дуже надійно. Натомість вони не перезапускали таблицю з однієї точки щоразу, адже це зменшило б точність. Замість цього використовували систему накладених один на одного блоків даних, дозволяючи перезапускати таблицю у двох перевірених точках – на 358-му або на 223-му молодику. Перша давала найбільш точне завищення циклу, друга – найточніше заниження.

Раніше вважалося, що таблиця відпрацьовується до кінця й потім переписується заново. Але моделювання показало: у цьому разі майя неминуче пропускали б затемнення. Коригування всередині циклу повністю усувало цю проблему.

Лоурі підкреслює, що така система – це приклад справжнього наукового підходу, покладеного на релігійну традицію. Протягом тисячоліття жерці майя фіксували затемнення кожні п'ять-шість місяців, незважаючи на війни, кризу чи зовнішні завоювання. Їхнє досягнення полягає не в тому, що календар став точнішим, а в тому, що вони зуміли зберегти його точність у довгій перспективі.

Чи справді зник народ майя?

На території Центральної Америки та півострова Юкатан з 1800 року до нашої ери жило плем'я майя. Вони створили цілу цивілізацію з містами, храмами, пірамідами та палацами. Проте між 800 і 1000 роками нашої ери мая почали зникати. Ба більше, приблизно з 1517 по 1697 роки іспанські загарбники (конкістадори) почали знищувати те, що залишилося від цивілізації мая.

Сьогодні багато науковців сходяться в думці, що цивілізація майя існує і сьогодні. Занепала політична система майя, а не їхнє суспільство. У майя не було єдиного центрального лідера та не було єдиної держави, як це відбувалося у Стародавньому Римі. Їхня цивілізація складалася з безлічі невеликих держав, кожна з яких була зосереджена навколо міста. Хоча ці міста-держави мали схожість у культурі та релігії, у кожного з них були свої місцеві лідери, деякі могутніші за інших.