Дипломатія як бізнес: Трамп перетворює зовнішню політику США на систему угод і прибутків — FT

Президент США Дональд Трамп представив свій новий мирний план завершення війни РФ проти України як вирішальний момент для світової дипломатії. Однак, навіть попри те, що на кону стоїть доля найбільшої війни в Європі з часів Другої світової, Вашингтон намагається заробити на врегулюванні кризи, пише FT.

В межах мирного плану, запропонованого Вашингтоном, виділяється фінансовий пункт: “$100 млрд заморожених російських активів буде інвестовано в очолювані США зусилля з відновлення й інвестування в Україну — США отримають 50% прибутку від цього.”

“Це підхід “а що я з цього матиму”, — каже старший науковий співробітник Atlantic Council Чарльз Лічфілд.

Хоча такий пункт може бути включений або не включений до остаточної угоди між Україною та РФ, він підкреслює значно ширший момент в американській зовнішній політиці під час другого терміну Трампа в Білому домі. З магнатом нерухомості на посаді президента США і спеціальними посланцями досвідченими бізнесменами, залученими до питань національної безпеки, майже всі міжнародні зобов'язання Білого дому мають бізнес-складову.

Від забезпечення доступу США до важливих корисних копалин у Демократичній Республіці Конго в межах мирної угоди з Руандою до “ексклюзивних прав” Штатів на транзитний коридор у межах угоди між Азербайджаном та Вірменією — Трамп, здається, постійно шукає спеціальні економічні домовленості в обмін на американську підтримку.

“Кожна взаємодія зі Сполученими Штатами передбачає певний елемент економічного примусу у вигляді отримання односторонньої економічної вигоди”, — сказав один з колишніх чиновників Білого дому, який працював під керівництвом колишнього президента США Джорджа Буша.

Положення, яке дозволяє США отримувати прибуток від інвестицій в Україну з заморожених російських активів, з'явилося після того, як Трамп вже переконав українського президента Володимира Зеленського надати Америці доступ до інвестицій у сектор критично важливих мінералів та інші інфраструктурні проєкти.

Мирний план, на узгодження якого Трамп дав Зеленському час до четверга, 27 листопада, пропонує російському диктатору Владіміру Путіну та його помічникам шлях до скасування санкцій проти РФ і додаткову економічну співпрацю між Вашингтоном і Москвою як винагороду за припинення війни.

“Я думаю, швидкою перемогою для них буде те, що багаті росіяни будуть вилучені зі списку санкцій і зможуть знову купувати популярну нерухомість у Нью-Йорку”, — зазначає Лічфілд.

Хоча для США не є чимось незвичайним додавати економічний елемент до своїх дипломатичних кампаній — чи то через торгівлю, інвестиції, або регуляторні канали, експерти кажуть, що вимоги другої адміністрації Трампа щодо укладення угод більше нагадують стратегії невеликого інвестиційного банку чи приватної інвестиційної компанії, ніж урядової політики. За словами критиків, бізнес-характер адміністрації поширюється також на приватний сектор і внутрішні справи.

“Ідея, що адміністрація має автономні економічні інтереси, відокремлені від національних інтересів, є новою”, — сказав колишній високопосадовець Білого дому.

“Ви хочете, щоб ваша угода з Комітетом з іноземних інвестицій США була схвалена? Тоді ми хочемо золоту акцію. Ви хочете отримати доступ до грошей [субсидій] Міністерства торгівлі? Тоді ми хочемо частку в капіталі вашого підприємства”, — додав він, описуючи те, що вважає підходом другої адміністрації Трампа.

Міжнародний аспект шантажу Трампа найбільш драматичний. У випадку з Україною американські чиновники наполягали, що економічні та фінансові компоненти мирної угоди є вирішальними, оскільки вони підкріплюють гарантії безпеки США для Києва шляхом посилення економічних зв'язків між двома країнами.

Але критики висловлювали занепокоєння, що економічний тиск Вашингтона на Україну був надмірним і непотрібним, особливо на початку другого терміну Трампа, коли почалися розмови про угоду щодо критично важливих мінералів.

Водночас для багатьох європейських столиць було б особливо неприємним, якби Америка отримувала прибутки від російських заморожених активів, інвестуючи знерухомлені кошти у відновлення України, оскільки більша частина заморожених активів зберігається в Європі, а не в США.

По всьому світу Трамп майже одержимо зосереджувався на великих інвестиційних зобов'язаннях іноземних урядів. Наприклад, Токіо довелося погодитися інвестувати $550 млрд у США, щоб забезпечити 15% мита на японський експорт до Штатів та захистити свої стратегічні й оборонні відносини з Вашингтоном.

А коли наслідний принц Саудівської Аравії Мохаммед бін Салман відвідав Вашингтон цього тижня, щоб укласти новий оборонний пакт, він запропонував збільшити заплановані інвестиції своєї країни в Штати з $600 млрд до $1 трлн. Трамп навіть запропонував збільшити цю суму до $1,5 трлн.

“Разом Сполучені Штати та Саудівська Аравія створюють справді неймовірне нове процвітання. Ми також творимо історію та будуємо мир”, — заявив Трамп.

Питання використання заморожених російських активів є одним з найскладніших для союзників України: воно пов’язане з юридичними, політичними, безпековими й економічними ризиками. Європейські союзники намагаються узгодити так званий репараційний кредит для Києва за рахунок заморожених активів РФ. Проте Бельгія, у депозитарії якої і зберігається більшість знерухомлених російських коштів, не поспішає погоджуватися, адже боїться нести фінансову відповідальність, якщо РФ спробує повернути ці гроші. 

У ЄС побоюються, що пропозиція спецпосланця Трампа Стіва Віткоффа щодо прибутків для США у межах мирного плану ще більше ускладнить ухвалення цього кредиту. Представник одного з урядів ЄС, говоривши на умовах анонімності, висловив обурення планами адміністрації Трампа заробити на заморожених російських активах, заявивши в коментарі FT, що “Віткоффу потрібно звернутися до психіатра”.