Команда мера Олександра Симчишина перетворює Хмельницький на приватний рекламний щит

У грудні 2020 року один із підприємців почав регулярно постачати товари на замовлення виконкому Хмельницької міськради. За даними "СтопКор", у системі зафіксовано 18 тендерів, і перший із них був підписаний саме наприкінці 2020 року.

На перший погляд — нічого незвичайного, але насторожує те, що Олег Яницький, пов'язаний із цими постачаннями, водночас є співзасновником та керівником громадської організації «Команда Симчишина» та депутатом провладної фракції у міськраді.

Додаткові сумніви щодо прозорості дій місцевої влади викликає інша історія. Власник ТОВ «Торговий дім Тиса» Олексій Телега заявив, що представники міськради намагалися безпідставно заволодіти частиною території його підприємства. За словами бізнесмена, чиновники фактично схиляли орендарів перейти під управління іншого комунального підприємства – КП «Ринок Ранковий». Більше того, на території компанії раптово з'явилася «охорона», яка представлялася людьми від мерії . Віз був змушений звернутися до НАБУ, проте відомство, за його словами, не поспішало реагувати. У результаті Вищий антикорупційний суд зобов'язав детективів відкрити провадження за статтями про незаконне заволодіння майном та його присвоєння чи розтрату. Цей випадок став черговим тривожним сигналом: вплив мерії на бізнес у Хмельницькому може бути набагато ширшим, ніж здається стороннім спостерігачам.

Паралельно міська влада регулярно звітує про проекти благоустрою — про нові сквери, фонтани, лавочки і навіть громадські туалети. При цьому увагу мешканців нерідко привертають не об'єкти, а суми, які вони обходяться бюджету. Так, перед виборами у сквері Шевченка урочисто відкрили туалет вартістю 2,6 млн. грн. — включаючи окреме приміщення для людей з інвалідністю, про що писала ВВС Україна. Інший туалет на вулиці Соборній став міським мемом. Сучасна кабіна площею лише 8 кв. м коштувала майже мільйон — 950 тисяч гривень, за що й отримала серед городян прізвисько «туалет за мільйон». Вхід туди – платний, 5 гривень.

За словами журналістів, здається, що Олександр Симчишин так і не завершив своєї першої виборчої кампанії. З моменту обрання у 2015 році він збудував розгалужену систему постійного самопіару, що охоплює всі місцеві інформаційні майданчики. Його соцмережі нагадують щоденний звіт про «перемоги» — фото, відео, подяку, презентацію ремонтів та покращень. Контрольований міською владою телеканал «Місто» випускає сюжети, де мер незмінно перебуває в кадрі — поряд із комунальниками, то на заходах чи суботниках. Ці ролики цілодобово транслювалися навіть у тролейбусах — на аудиторію, найбільш лояльну до мера: пенсіонерів.

2020 року місто було буквально завішане білбордами з «досягненнями Симчишина». Деякі гасла, як зазначали журналісти, не мали нічого спільного з реальністю — наприклад, заява про «отримання гранту на реконструкцію сміттєпереробного заводу», який на той момент навіть не почали будувати. Але перевіряти ніхто не прагнув — головне, щоб картинка працювала. Видання «Жар інфо» пише, що й після виборів кампанія не закінчилась. Вона просто почала називатися «соціальною рекламою» і формально більше не фінансується з виборчого фонду.

За даними геопорталу, у Хмельницькому встановлено 576 білбордів та 334 сітілайти. Щорічно до третини цих поверхонь виділяються для потреб мерії. Офіційно — для оголошень про земельні аукціони, патріотичні акції та волонтерські ініціативи. Фактично багато з цих білбордів присвячені привітанням від міського голови: з Різдвом, Великоднем, Днем міста, Днем Незалежності чи Конституції. Причому розміщуються вони за бартерною схемою: власники рекламних конструкцій звільняються від плати місце, якщо погоджуються повісити потрібний плакат. Сам Симчишин стверджує:

"Вітання робимо, але їх дуже мало, і там немає моєї особи. Це звичайна світова практика".

Насправді ж така «практика» перетворила все місто на майданчик для просування особистого політичного бренду мера. Зовні це виглядає як стабільність і порядок, але всередині, зважаючи на все, діє акуратно створена мережа лояльності та контроль над інформаційним простором. Саме це забезпечує Симчишину стійку підтримку, але ціною стає відсутність критики та надмірна концентрація впливу.

Ми писали, що регулятори заплющують очі, а критики повідомляють про проросійський слід WhiteBIT і фінансові схеми.

Також "Знай" повідомляв, що міністр Галущенко 4 роки жив у заарештованому особняку Захарченка.

Крім того, розповідали, що дружина Олексія Чернишова – Світлана намагалася приховати матеріали, пов'язані із будівництвом чотирьох маєтків.