«Монтре» турецькою?

Примітка редакції. Аби ви не думали, що Росія зосереджена виключно на нас, а більше в неї руки нікуди не дотягуються — тримайте дані стосовно Туреччини.

Ще з 1990-х турецькі лідери час від часу закликають до будівництва нового каналу. Він має простягнутись на захід від Стамбула, десь між Середземним і Чорним морями.

Так можна зняти навантаження з протоки Босфор, яка пролягає через центральну частину Стамбула. А ще новий канал дасть змогу обійти обмеження на прохід суден, встановлені конвенцією Монтре від 1936 року. До речі, ще 2011 року Реджеп Таїп Ердоган зробив прокладання каналу центральним елементом своєї національної політики.

Реалізації проєкту досі перешкоджають величезні витрати. Наразі, за оцінками, його бюджет перевищує 10 мільярдів доларів. Додайте сюди екологічні проблеми та безпекові нюанси з боку інших країн, зокрема Росії.

Попри все це, минулого місяця турецький уряд розпочав чергову ініціативу щодо будівництва каналу. Було арештовано його найвідоміших критиків. Влада заявила, що Анкара забезпечить фінансування з приватних джерел, оскільки канал сприятиме збільшенню торгівлі.

Москва розглядає таку активність як річ, мало пов’язану з розширенням торгівлі, здійснюваної через Чорне і Середземне моря. Вона бачить спробу анулювати обмеження конвенції Монтре. Бо новий канал полегшить потрапляння військових кораблів НАТО в Чорне море.

Російські аналітики сигналізували, що Кремль спробує запобігти прокладанню каналу, підкреслюючи екологічні проблеми Туреччини та наголошуючи на наслідках обходу або анулювання конвенції. Кремль і його союзники в Туреччині роками успішно блокували будівництво, і сподіваються зробити це знову. Така позиція посилює напруженість між Москвою та Анкарою.

Конвенція Монтре 1936 року надає цивільним суднам, що йдуть під прапорами країн, не розташованих на узбережжі Чорного моря, вільне право проходу через турецькі протоки. Як у мирний, так і в воєнний час. А ось військові кораблі держав, що не мають виходу до Чорного моря, можуть перебувати в Чорному морі лише в мирний час. І впродовж певного періоду: зазвичай це 21 день. Ще є обмеження тоннажу.

Останніми роками НАТО регулярно проводила ротацію кораблів через протоки в Чорне море, щоб підтримувати присутність і проєктувати силу. Проте Альянс так і не зміг розмістити там свої найбільші судна чи підводні човни. Конвенція покладає на Туреччину відповідальність за дотримання цих обмежень.

Присутність західних військово-морських сил у Чорному морі постійно лякає Москву. Російський уряд час від часу виступав за перегляд конвенції Монтре, щоб узагалі виключити потрапляння кораблів НАТО до Чорного моря. Однак здебільшого Кремль підтримує цю конвенцію як найкращий спосіб обмежити небажану присутність Заходу.

Високопоставлені турецькі чиновники заявляють, що положення конвенції Монтре не застосовуватимуть до суден (у тому числі військових), які проходитимуть через новий канал. Це фактично скасує стару угоду після того, як 100-кілометровий канал буде збудований та нарешті запрацює.

Ці заяви розлютили Кремль. Його відносини із Заходом і так погіршилися після вторгнення в Україну. Торік Ніколай Патрушев — екссекретар Ради безпеки РФ, а нині голова Військово-морської колегії — засудив потенційний обхід каналом конвенції Монтре. Такий проєкт він назвав антиросійським.

Патрушев пообіцяв, що Москва відреагує, якщо Анкара не змінить свій курс. Нещодавно російські коментатори припустили, що канал є частиною ширшої політики Заходу, спрямованої на ізоляцію Росії. Навіть були заяви, що Москва чинитиме опір, повторюючи свої попередні аргументи проти будь-яких змін конвенції Монтре.

Схоже, Москва більше покладається на турецьку опозицію, ніж на міжнародну спільноту, у спробі завадити будівництву. Значна частина останньої була б рада, якби НАТО могла направити більші та численні військові кораблі на підтримку України.

Кремль має вагомі підстави вважати, що є шанси на успіх. Результати опитування свідчать, що турки, особливо жителі Стамбула, виступають проти каналу з екологічних міркувань. Мера Стамбула, відомого критика запропонованого каналу, а також інших опонентів цієї ідеї було заарештовано.

Керівники центральних турецьких банків заявили, що не будуть намагатись залучити приватні кошти для будівництва каналу. Ще проти нового каналу виступають як парламентська опозиція, так і низка колишніх високопоставлених військових.

Москва, ймовірно, спробує довести реакцію опозиціонерів до точки кипіння. Така її ставка, якщо Ердоган підтвердить очікування й наполягатиме на реалізації проєкту найближчими місяцями.

Здається, турецький лідер повністю захопився цією ідеєю. Ердоган неодноразово заявляв, що за важливістю проєкт можна порівняти із Суецьким та Панамським каналами. Він стверджує, що нинішній прохід Босфором через центр Стамбула недостатньо великий, аби впоратися з кількістю суден, яка зростає. Зараз їх приблизно 50 тисяч за рік.

Ердоган може бути правий в обох випадках. Однак це мало що означає для Москви, якщо Туреччина скористається нагодою скасувати конвенцію Монтре. Опір Росії робить імовірним й більш радикальний варіант: вона стимулюватиме ще більший опір прокладанню каналу серед жителів Туреччини. За таких умов будівництво навряд чи розпочнеться найближчим часом.

Якщо Ердоган продовжить наполягати, йому можуть запропонувати компроміс щодо Монтре. Можливо, росіяни захочуть почути про його готовність поширити положення конвенції на новий канал, і за це Росія продемонструє свою підтримку.

Така домовленість відкрила б двері для збільшення торгівлі між північчю та півднем, між Середземним та Чорним морями, не порушуючи 90-річної угоди.