Пам’яті пластуна, добровольця Святослава Варення

Святослав народився 13 листопада 1977 року у Києві. 

Навчався у загальноосвітній школі №86. Вищу освіту у 1995-2000 роках за спеціальністю із менеджменту зовнішньо-економічної діяльності здобув у Київському економічному інституті менеджменту. 

У 1995 році долучився до «Пласту», пройшов вишкіл впорядників юнацтва. Став виховником гуртка «Соколи», паралельно – писарем київської станиці «Пласту». Пластову присягу склав 23 листопада 1998 року на території музею «Київська фортеця». 

Спочатку Святослава обрали заступником осередкового старшого пластунства станиці, а наступного року – осередковим УСП, далі референтом юнацтва станиці Київ. Одночасно у 1998-2000 роках був виховником гуртка «Журавлі». Спільно з двома іншими гуртками -  «Барсами» та «Дніпровськими Алігаторами» (виховники відповідно Костянтин Тесленко та Микола Сульжук) створили підготовчий курінь юнаків імені Богдана Хмельницького. 

Святослав активно пластував до 2000 року. Був організатором та учасником багатьох пластових таборів, під час яких був упорядником, інструктором чи бунчужним. У травні 1996 року за його активної участі відбулося «Свято весни», потім юнацький табір «Січ на Ворсклі» поблизу Полтави, «Січ-98» на річці Десна неподалік Києва і наступного року - водний  мандрівний табір на Дніпрі «Похід на Трахтемирів».  

«Революціонер за покликанням і економіст за професією. Взірець вірного Богу та Україні. Окрім виховної праці в 75 курені імені Героїв бою під Крутами, творець-засновник «Київського молодіжного православного братства на честь святих князів страстотерпців Бориса і Гліба». Де величезна кількість студентської молоді зустрічалися, навчалися духовних наук, служили діткам в Бучанському інтернаті, їздили в мандрівки історичними місцями й паломництва духовними святинями, створили християнські родини, в тому числі багато священницьких», – написав Юрій Юзич, голова Крайової Пластової Ради. 

Святослав Варення був активним учасником Помаранчевої та Революції Гідності. Віктор Чмель згадує, як вони разом з групою офіційних спостерігачів восени 2004 року поїхали на другий тур виборів у Конотоп Сумської області і завадили махінаціям антиукраїнських сил: «Нам вимикали світло, крали бюлетені, погрожували. Святослав бився за бюлетені і чесність з самим головою Конотопської поліції. Потім побиті, але щасливі сиділи у місцевого друга в гостях і раділи, що присікли маніпуляції. А коли повернулися в Київ, почалася вже Помаранчева революція». 

Святослав долучався, зокрема, до протесту на вулиці Банковій у Києві 1 грудня 2013 року, коли відбулися сутички з «Беркутом», що супроводжувалися застосуванням вибухових пакетів та сльозогінного газу. 

Чоловік працював економістом на автомобільному заводі. Згодом став приватним підприємцем. Здійснював на замовлення відео- та фотоаерозйомки різних подій та локацій. До повномасштабної війни Святослав працював у компанії, що була першим в Україні навчальним центром для пілотів цивільних дронів. У 2018 році допомагав «Пласту» проводити вишкіл «Безпілотник». 

Захоплювався мандрівками історичними місцями, організовував їх, як і паломництва до духовних святинь України. Проводив конференції і круглі столи для єдності за зближення українських церков різних конфесій.  

Почалося все з того, що після Помаранчевого майдану на Софійській площі Святослав почав збирати людей для молитви за єдність Церков в Україні. Організувався і структурувався рух «Схід і Захід під Покровом Пресвятої Богородиці», розповідає Михайло Канафоцький. Однією з форм діяльності стали щорічні літні духовні подорожі в Криворівню на Івано-Франківщину.  

Після повномасштабного російського вторгнення Святослав зголосився добровольцем до війська. Вступив до 49-го окремого штурмового батальйону «Карпатська Січ» в структурі ЗСУ. Брав участь у боях за Київщину, Луганщину, місто Лиман Донецької області, а також воював на Куп’янському напрямку.

Святослав Варення загинув 9 червня 2024 року у селі Вільшана Дворічанської селищної громади Куп’янського району Харківської області внаслідок прямого попадання снаряду в його бліндаж.

«Святік був добрим і відповідальним», - каже побратим Олександр Сироткін.

«Дорогий наш друг, товариш, захисник, вірний син України Святослав Варення назавжди залишиться для мене одним з найсвітліших людей, - написала Ольга Колеснікова-Чмель. – (…) Дуже боляче, сумно і несправедливо, що ця клята війна забирає велетнів духу, мужності яких вистачило б на кілька життів».

З воїном попрощалися 14 червня 2024 року у Володимирському патріаршому кафедральному соборі Києва. «Святослав Варення – глибоко віруючий християнин», - підкреслили на сайті Української православної церкви Київського патріархату. 

Місцем вічного спочинку старшого лейтенанта, командира 1-го штурмового взводу 3-ї штурмової роти 49-го окремого батальйону «Карпатська Січ» стала Алея Героїв на Лісовому кладовищі.

У захисника залишилися дружина і донька.  

На фасаді будинку в Оболонському районі Києва, де жив Святослав, 9 червня цього року відкрили меморіальну дошку — як нагадування про мужність і жертовність.

«…Ми вшанували пам’ять Святослава Варення — воїна з позивним «Свят». Людини з активною громадянською позицією, учасника двох українських революцій, волонтера, а з початком великої війни — ще й добровольця, який став до зброї у перші дні», - заявив голова районної держадміністрації Кирило Фесик. 

Вічна слава Герою! 

Фото з соціальних мереж, перше фото: Фейсбук-сторінка Святослав Варення