/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F137%2F35db9e94cdfd81c189e80c4c4117bd2c.jpg)
Рецензія на фільм “Потяг у снах” / Train Dreams
З 21 листопада на платформі Netflix можна подивитися драматичний фільм “Потяг у снах”, сюжет якого заснований на однойменній новелі 2011 року американського письменника Деніса Джонсона. Стрічка позиціюється як “зворушливий портрет лісоруба і залізничника, який веде скромне життя, сповнене коханням і втратами в часи історичних змін в Америці початку ХХ століття”. В огляді нижче будемо розбиратися, чи так це насправді.
Плюси:
красиве за формою та досить глибоке за змістом кіно; чудові акторські виступи Джоела Еджертона та Вільяма Мейсі; повільний темп оповідання ідеально пасує цій історії;
Мінуси:
комусь кіно може здатися нудним, особливо на початках;
ITC.ua
“Потяг у снах” / Train Dreams
Жанр драма
Режисер Клінт Бентлі
У ролях Джоел Еджертон, Фелісіті Джонс, Кліфтон Коллінз-молодший, Керрі Кондон, Вільям Мейсі, Пол Шнайдер, Джон Діл, Альфред Гсінґ, Натаніель Арканд, Вілл Паттон (голос)
Прем’єра Netflix
Рік випуску 2025
Сайт IMDb
До свого знайомства з красунею Ґледіс лісоруб Роберт Ґрейнір просто плив по течії. Але зустріч із жінкою, що стала коханням усього його життя, привнесла в існування одинака справжній сенс. Роберт будує хатину на березі річки, а невдовзі у пари народжується маленьке янголятко на ім’я Кеті. Заробляє чоловік важкою працею, що вимагає довгих розлук з родиною. На тлі Америки початку ХХ століття, що стрімко змінюється, він валить багаторічні ліси та прокладає залізничну дорогу. Та після чергової робочої мандрівки нещасного спіткає страшне горе.
Якщо перед переглядом дійсно поставити питання, чи зворушлива це історія, то після нього немає жодних сумнівів, що так. Але ця відповідь буде неповною. Адже “Потяг у снах” сам виглядає, наче той сон — десь кумедний, десь жахливий, можливо, дивний, але безумовно прекрасний.
Для Клінта Бентлі (писати історію йому допомагав Грег Кведар, і співпрацюють вони не вперше) це лише друга повнометражка у якості постановника, та ніякого браку досвіду тут не відчувається. Щобільше, у Бентлі вже є номінація на “Оскар” за сценарій до тюремної драми “Сінг Сінг” (2023).
Оригінальна новела Деніса Джонсона вважається не тільки одним з найвизначніших творів з усіх ним написаних, але й здобула загальне визнання. Зокрема, отримала премію О. Генрі та стала фіналістом Пулітцера з художньої літератури. Так само і “Потяг у снах” є великим успіхом для Netflix, відеотека якого переповнена усіляким мотлохом — рішення придбати права на показ стрічки після її прем’єри на “Санденсі” інакше як мудрим і не назвеш. Та й загалом новинка може претендувати на звання однієї з найкращих у 2025 році — у своєму жанрі так точно — і також зібрати оберемок нагород.
Неозброєним оком помітний вплив на авторів фірмового стилю Терренса Маліка. Це саме той поетичний кінематограф, який ти відчуваєш і буквально проживаєш разом з героями. Характеристика “зворушливий” буде неповною, тому що кіно хочеться нагородити багатьма величальними епітетами: мрійливе, споглядальне, життєствердне, мальовниче, гіпнотичне…
А ще місцева оповідь відверто літературоцентрична, чому сприяє приємний закадровий голос; тут не зайвим буде видати компліменти українському дубляжу, що приємно пестить вухо.
Мабуть, найслабшим виглядає перший акт, коли ми тільки знайомимося з головними героями та спостерігаємо за тим, як вони потопають у своєму щасті. Ця пасторальна ідилія навряд чи здатна одразу захопити з огляду на те, що ми банально не встигаємо достатньо пізнати персонажів та, відповідно, перейнятися їхніми долями. Але Бентлі та Кведару вдається вчасно дістати чарівну паличку в особі Вільяма Мейсі (що фігурував у ще актуальному в прокаті “Людині, що біжить”), котрий додає історії, нехай і не надовго, комедійного імпульсу та рятівної енергетики. А потім цей фільм повільно і ніжно тебе огортає і не відпускає до фінальних титрів.
Разом з Робертом Ґрейніром у глядача є шанс бодай на кілька миттєвостей відчути єдність з природою крізь екран. Медитативність оповіді, підкріплена то сумними, то мрійливими мелодіями Брайса Десснера, доречна як ніколи.
Ліс, який став для героя як рідний, це Америка, або й цілий світ, тільки в мініатюрі. Часом його добряче лихоманить. Та геть усе в ньому має значення — від найменшої комашки до найглибшої річки. А мертве дерево не менш важливе за живе. Усе взаємопов’язане, і нові залізничні сполучення покликані зробити зв’язок між людьми ще міцнішим.
Роберту не варто шукати сенс існування у світі, який навколо стрімко змінюється й індустріалізується. Адже в його існуванні, як невід’ємної частини цього самого світу, і криється той потаємний сенс.
Джоел Еджертон давненько не з’являвся на екранах — його попередньою появою була захоплива подорож мультивсесвітом ще у торішній “Темній матерії”. Актор видає стриманий перфоманс, але достатньо проникливий, щоб викликати емоцію, запобігти байдужості.
“Потяг у снах” — краса на візуальному та глибина на змістовному рівнях. Поки камера жадібно фільмує мальовничу природу, у глядача є шанс і помилуватися, і поміркувати.
Це історія про невловимий часоплин і щось відчутно екзистенційне. Про душевні розмови біля багаття. Про красу навколишнього світу, яку, буває, вдається розгледіти лише з висоти прожитих років. Про жахіття, які спіткають на шляху. Про бентежні спогади і сни, що ятрять душу. Зрештою, про саме життя, мінливе і складне, але іншого у нас все одно немає.
Висновок:
“Потяг у снах” — той фільм, що здатен подарувати істинне задоволення, на відміну від більшості гостросюжетних жанрових одноденок, яких є повна торба на Netflix. Це кіно, яке тебе поступово огортає і не відпускає до фінальних титрів.