29-й мирний пункт

Україна говорить про мир. США спершу зберігають паузу, потому починають повторювати ту саму цифру — 28 пунктів. Цілих 28! Бачили? Як же добре. Могло бути 26 або 27, а тут аж 28. Треба радіти.

Театральна декорація готова. На столі лежить білий папір, в ефірі звучать виключно правильні слова. Для надто довірливих слухачів уже гарненько упакована надія на чергову домовленість, про яку ви і не згадаєте за півроку. Не згадаєте, бо в ефірі вже завзято говоритимуть про наступну.

Та зараз ми стоїмо ніжками на 28 мирних пунктах. Цієї ж самої миті в Москві виходить лисуватий чоловічок у військовому кітелі й каже без зайвих метафор: ой, та тут війна триває, наші цілі залишаються незмінними. Щоправда, у нього вже карти наперед перефарбовані.

На російських схемах замальований червоним Куп’янськ. Хоча російська піхота навіть не наблизилась до того, щоб прямо зараз контролювати все місто. Однак карта готова, тому цю піхоту туди гнатимуть у промислових масштабах. Так було з кожним нашим містом, яке росіяни брали авансом.

Паралельно працює польова кухня російської ПСО. Щоденні вкиди про «евакуацію Запоріжжя» та «закриті банки в Дніпрі» дуже нагадують лютий 2022-го. Тоді росіяни не переймалися реалістичністю своїх дописів. Завдання було інше: валити на кількість, аби хоч у щось українці повірили й опустили руки.

До речі, нехай росіяни ще пишуть про посольства, яких немає у Запоріжжі. Мовляв, вони виїжджають із міста по сім разів на день. Туди-сюди їздять, робити їм нічого.

Чому ми повернулись до моніторингу ПСО? Бо військові структури, до яких входять і вони — як у Росії, так і у нас — не вміють працювати без бойового розпорядження. Без наказу. Тобто прямо зараз, поки у нас посадовці зайняті голландським штурвалом на тему потужного миру (28 пунктів, уявляєте?), росіяни дають БРки на інформаційний супровід щодо нових напрямків.

До речі, там вони випадково засвітили плани провести референдум про входження Дніпропетровської області до складу РФ. Та не звертайте уваги. Це ж дрібниця. Там у нас 28 пунктів, зараз війна скінчиться. Інфа — сотка.

Якщо це така «підготовка до миру», то ми — астронавти.

Через ці струмені суцільного миру довелось відкласти випуск дайджестів на кілька діб. Усі хочуть читати про це. А де брати дані? Копіювати інсайди інсайдів, які вже з реальністю розлучились та судяться за дітей і майно?

Тим часом решта світу живе у зовсім іншій системі координат. Начальник Генштабу Франції говорить, що країна має бути готовою втрачати своїх дітей у разі війни з Росією. Це можна назвати жорстоким піаром, але це хоча б звучить чесно. І немає ані слова про 28 пунктів суцільного концентрованого миру.

Того ж тижня у Мюнхені демонструють нові серійні Leopard 2A8 для Бундесверу та збройних сил Норвегії, а поруч із ними — нову модифікацію PzH 2000 A4. На полігоні присутні міністр оборони та місцева влада. Вони чомусь не говорять про 28 пунктів. Мабуть, треба їм новину скинути, раптом не в курсі.

Усі ті, кого так зручно було називати «бюрократами», чомусь зараз дійсно молодці. Вони роблять рівно те, що повинні робити. Їх цікавлять виробничі графіки. А ще танки, броньовики, гвинтівки, стволи для гармат, боєприпаси. У нас національна стратегія інша — «Йой, козаченьки, а тойво… Може, спершу 28 пунктів, а там подивимось?».

Ні. Не подивимось. Бо, якщо вся країна збожеволіє через ці 28 пункти, армія не втримає фронт. Тоді ми нічого не подивимось, крім потойбічного світу.

Україна воює одинадцятий рік і зараз робить вигляд, ніби політичний текст може замінити повсякденну оборонну рутину. Росія готує штурмові роти, артилерію, вчить дітей керувати дронами, навіть загонам ПСО нарізає нові завдання. От дурепа. Могла б сісти разом із нами в один тазочок та розслабляти всі сфінктери при розмові про класні 28 пунктів.

Проблема не в тому, що хтось вимовив слово «мир». Проблема в тому, що мир без інструментів — це так, язиком поплескати, а не політика. Мир існує лише в одній формі: це похідна від балансу сил. Коли суперник штурмує твої міста, поки ти валиш собі мобілізацію, досі не перейшов на воєнні рейки економіки і маєш совість говорити про 28 пунктів… Ну, це не дуже адекватно виглядає.

Ті, хто прикриваються словами про «паузу для миру», мали б пояснити дещо інше. Наприклад, як виглядає їхній план підтримки боєздатності на наступні шість місяців. Якщо такого плану немає, всі їх «мирні пункти» — це лише спосіб уникати реальності. Хоч 28 тих пунктів намалюй, хоч 128.

У цьому місці зазвичай прийнято згадати про дипломатію. Так, вона потрібна завжди. Проте вона не працює у вакуумі.

Серйозно, ми ніби говоримо про новини із двох різних планет. Країни, яких війна ще не зачепила безпосередньо, панічно зриваються в забіг назустріч мілітаризації. Чомусь вони раптом зрозуміли, як ризикують. Шкода, що не зрозуміли ми, хоча Україна вже 11 років перебуває найближче до горнила світової війни.

Висновків не буде. Здається, в один уряд треба терміново викликати групу психіатрів. І якщо вам здається, що це про німецький — то помиляєтесь.

А допишімо ще один мирний пункт. У нас люблять мирні пункти, і їх у жодному разі не має бути менше ніж 28 штучок, інакше вийде падіння потужності. Що ж, тримайте 29-й мирний пункт. У нас їх багато, не шкода поділитись.

«Поки противник безпосередньо оприлюднює плани про загарбання одного нашого обласного центру та внесення до своєї конституції ще одного, ми суттєво нарощуємо стратегічне виробництво мирних планів. Збагачення їх боєголовок мирними пунктами триває згідно-відповідно. Дата, підпис».

Гаразд, а що має змінитись, щоб до декого у нас доходило краще? Щоб ніжки торкались землі, а не стояли на хмарці? Який обласний центр ми маємо побачити в російській конституції, щоб не зірвати собі мобілізацію та нарешті прокачати оборонну галузь замість міністерства цифрового транспереходу? Який обласний центр ми маємо втратити вже фізично, щоб країна жила не міфічними сподіваннями на мир?

Ні, ну якщо ми так любимо мир, і США також — не біда. Можемо зустрітись. Підписати нову мирну угоду, згідно з якою візьмемо на себе зобов’язання не нападати одне на одного в наступні 230 років. Це має зміцнити світовий порядок та унеможливити кривавий конфлікт.

На жаль, із росіянами такою угодою нічого добитись не вийде. І дуже неприємно писати про це в 2025 році, коли це правило спрацювало вже багато-багато разів.