50 тис. за народження дитини. Мало це чи багато: що каже світовий досвід?

Найбільша за останнє десятиліття реформа соціальної підтримки сімей стартує у 2026 році. Український уряд вперше з 2014-го переглянув виплати при народженні дитини, збільшивши їх до 50 тис. грн. Крім того, вводяться нові щомісячні програми. Потреби таких змін на поверхні: народжуваність стрімко падає, витрати на дітей.

Уряд обіцяє, що нова система не обмежиться лише разовими сумами: поряд із одноразовою допомогою з’являться виплати за догляд за дитиною, підтримка батьків, які працюють, і «пакунки» для новонароджених та першокласників. Чиновники наполягають: це спроба не просто збільшити розмір допомоги, а перебудувати всю логіку взаємодії держави з сім’ями.

Та чи здатні нові виплати вплинути на народжуваність у країні, де населення скорочується швидше, ніж будь-коли за роки незалежності?

«Главком» проаналізував, як змінювалася підтримка батьків, що саме чекає на українців у 2026 році.

Як було раніше

У 1992 році був ухвалений Закон «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», який гарантував кожній родині одноразову виплату після народження дитини. Таким чином держава намагалася виправити демографічну ситуацію, що вже у перші роки незалежності почала стрімко погіршуватися. Початково допомога визначалася у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, а якщо жінка ставала на облік у жіночій консультації до 12 тижнів вагітності – ще дві мінімальні зарплати зверху. На сьогодні це було б близько 18-28 тис. грн, але у 1990-х мінімальна зарплата була мізерною, і до того ж ці гроші швидко «з’їдала» інфляція. У той час вартість дитячого одягу чи навіть кількох банок суміші могла перевищувати місячний дохід родини. Тому допомога при народженні була радше символічною, ніж реальною підтримкою.

На межі 2000-х економіка поступово почала відновлюватися. У 2000 році вперше за десятиліття зафіксували зростання ВВП. Однак навіть тоді уряд не міг дозволити собі суттєвих соціальних програм. У 2002 році розмір допомоги скоротили до одного прожиткового мінімуму, а у 2004-му підняли лише до двох. Це означало, що родина отримувала суму, якої вистачало хіба на коляску й пелюшки.

Ситуація кардинально змінилася у 2005 році, саме тоді вперше за уряду Тимошенко з’явився політичний курс на підтримку народжуваності. З 2005 року допомога різко зросла – до 22,6 прожиткового мінімуму або близько 8,5 тис. грн (при тому, що середня зарплата в країні становила лише 804 грн). З них дев’ять прожиткових мінімумів виплачували одразу, решту – протягом року.

Наступного року розмір допомоги «заморозили» – 8,5 тис. грн залишили фіксованими, хоча ціни й зарплати зростали. А у 2008 році держава (вже за другого уряду Тимошенко) вперше запровадила диференційовані виплати залежно від черговості народження дитини. За першу дитину батьки отримували 12,2 тис. грн, за другу – 25 тис. грн, а за третю і всіх наступних – 50 тис. грн. Вперше це виглядало як реальний стимул: якщо у 1990-х за ці гроші можна було купити, можливо, лише ліжечко, то тепер – майже все дитяче придане. Оскільки середня зарплата тоді становила 1,8 тис. грн, тобто допомога перевищувала річний дохід багатьох сімей.

Народжуваність справді почала зростати, і у 2012 році Україна вперше за роки незалежності перевищила позначку у пів мільйона немовлят. Але система мала і вразливі місця: виплати на другу дитину розтягували на два роки, а на третю – на три, а для бюджету така програма ставала дедалі дорожчою.

Після 2010 року влада продовжила практику диференційованих виплат, закріпивши її в урядовій постанові №1168 від 27 грудня 2011 року. Згідно з нею батьки отримували 30,9 тис. грн за першу дитину, 61,9 тис. грн – за другу, і 122,6 тис. грн – за третю. Це був останній період, коли допомога реально відчувалася у сімейному бюджеті.

Після Революції Гідності й початку війни на сході країни уряд був змушений скоротити соціальні видатки. У червні 2014 року Кабінет міністрів ухвалив постанову №208, якою встановив єдиний розмір допомоги – 41,2 тис. грн незалежно від черговості народження. Частину (10,3 тис. грн) виплачували одразу, решту – рівними частинами протягом трьох років по 860 грн на місяць. Це рішення стабілізувало бюджет, але водночас руйнувало мотиваційний ефект попередньої системи.

Відтоді сума не змінювалася. Протягом десяти років – із 2014 по 2024 – держава жодного разу не індексувала виплати, хоча ціни на дитячі товари, продукти й медикаменти зросли у кілька разів. Якщо у 2014 році ця сума дорівнювала понад трьом з половиною тисячам доларів, то сьогодні – менше тисячі доларів. Реальна купівельна спроможність допомоги знизилася утричі.

За десять років народжуваність скоротилася з 503 тис. (у 2013 році) до 187 тис. – у 2023-му, за даними Міністерства соціальної політики.

Що зміниться у 2026 році

З 1 січня 2026 року в Україні запрацює закон №13532, головна новація якого підвищення одноразової допомоги при народженні дитини. З нового року держава виплачуватиме сім’ям 50 тис. грн при народженні дитини. Допомогу зможе оформити один із батьків або опікун, подавши заяву та необхідні документи, зокрема свідоцтво про народження. Ця виплата замінить нинішню суму у 41,2 тис. грн.

У Міністерстві соціальної політики пояснюють: розмір допомоги переглядатиметься щороку відповідно до закону про держбюджет.

Одноразову допомогу зможуть отримати батьки дітей, народжених після 1 січня 2026 року.

«Якщо ми говоримо про інші види виплат (виплати по догляду за дитиною до року – «Главком»), то вони будуть гарантовані й для тих дітей, яким станом на 1 січня 2026 року ще не виповнилося одного року», – підкреслила перша заступниця міністра Людмила Шемелинець.

Окремим блоком вводяться щомісячні виплати по догляду за дитиною до року – 7 тис. грн. Для дітей з інвалідністю ця сума збільшується на 50% – до 10,5 тис. грн. Цю допомогу зможуть отримувати всі родини, незалежно від статусу зайнятості.

За словами Шемелинець, отримувати щомісячну допомогу у 7 тис. грн зможуть батьки малюків, яким станом на 1 січня 2026-го ще не виповнилося одного року.

Передбачена також допомога на період вагітності та пологів для жінок, які не мають страхового стажу або не працюють офіційно. Їм держава виплачуватиме по 7 тис. грн щомісяця протягом усього періоду вагітності. Такий крок покликаний зменшити фінансове навантаження на майбутніх матерів і забезпечити базовий рівень соціальної підтримки.

Зберігається й популярна програма «Пакунок малюка». Як і раніше, її можна буде отримати у натуральній формі – це набір речей для новонародженого, – або грошовою компенсацією на вибір родини. Отримати «пакунок» можна від 36-го тижня вагітності або не пізніше трьох місяців після народження дитини.

Уряд також запроваджує компенсації для батьків, які працюють. Програма «єЯсла» передбачає щомісячну виплату 8 тис. грн для батьків, які вийшли на повний робочий день після досягнення дитиною одного року. Виплата триватиме до трирічного віку дитини. Для дітей з інвалідністю розмір допомоги збільшується до 12 тис. грн.

Програма «єСадок» поширюватиметься на дітей від трьох до шести років (або до семи – для дітей з особливими потребами). Її умови подібні: якщо мати або законний представник працює на повний робочий день, держава виплачуватиме по 8 тис. грн щомісяця поки дитини не піде до школи.

Крім цього, з 2026 року запроваджується ще один вид підтримки – «Пакунок школяра». Його отримають усі першокласники у вигляді одноразової допомоги 5 тис. грн на придбання шкільного одягу, взуття та навчального приладдя.

Європейські моделі: як інші країни підтримують батьків

У питаннях підтримки сімей Європа давно живе за принципом: важлива не лише одноразова допомога, а й те, як довго держава супроводжує родину після народження дитини. Україна лише починає будувати таку модель. Натомість в країнах ЄС вона працює роками – системно й передбачувано.

Наприклад, у Німеччині один із ключових видів підтримки – Elterngeld (дослівно «батьківські гроші» – «Главком»). Це державна виплата, яка компенсує частину доходу після народження дитини й діє однаково в усіх федеральних землях. Сума складає від 65% до 100% попередньої зарплати, але не більше ніж 1,8 тис. євро на місяць (майже 87,7 тис. грн). На кожну наступну дитину батьківська допомога збільшується на 300 євро. А окремі види підтримки в Німеччині діють до повноліття дитини.

У Польщі система інша. Тут немає великої одноразової виплати, зате діє програма Family 800+ – по 800 злотих щомісяця (близько 7,5 тис. грн) на кожну дитину до 18 років, незалежно від доходу. Така довга і стабільна підтримка стала одним із ключових факторів зростання народжуваності у 2016-2018 роках.

У Болгарії держава робить ставку на черговість народження. За законом Family Allowances Act, сім’я отримує:

• 350 левів (≈ 8,7 тис. грн) – за першу дитину,
• 900 левів (≈ 22,4 тис. грн) – за другу,
• але на третю і четверту дитини сума… зменшується.

В Угорщині одноразова допомога при народженні – 64,1 тис. форинтів (приблизно 8,1 тис. грн) за одну дитину. І хоча сума помітно нижча за українську, країна компенсує це щедрими податковими бонусами та пільговими кредитами для сімей.

У Скандинавії, де на демографію дивляться стратегічно, акцент робиться на довготривалу підтримку. Наприклад, у Швеції дитяча допомога – 1,25 тис. крон щомісяця (≈ 5,5 тис. грн) до 16 років.

У Фінляндії система підтримки ширша. Родини отримують дитячу допомогу – 95 євро на місяць (≈ 4,6 тис. грн) за першу дитину, а також можуть оформити допомогу з догляду вдома (380 євро на місяць, що в гривнях приблизно 18,5 тис.). Окремо держава виплачує допомогу для вагітних – у вигляді пакунка малюка (як в Україні) або грошової компенсації. Додамо, що фіни отримують щомісячну допомогу на дитину до її 17-річчя.

У Норвегії сім’ї отримують два основні види підтримки: базову щомісячну виплату на всіх дітей до 18 років – 1,05 тис. крон на місяць (≈ 4,3 тис. грн), а також окрему допомогу для малюків від 13 до 19 місяців – 7,5 тис. крон на місяць (≈ 31,2 тис. грн), якщо дитина не ходить до дитячого садочку або проводить там менше ніж 32 години на тиждень. Однак таку виплату можна отримувати не довше семи місяців.

А в Ірландії з грудня 2024 року з'явився новий «пологовий бонус» – €280 одноразово, але разом із ним батьки отримують €140 на місяць Child Benefit до 16 років або до 19, якщо дитина навчається.

Чехія – один із найпоказовіших прикладів. Чеська сім’я може отримати до 300 тис. крон (≈ 604,8 тис. грн)при народженні дитини, але ключовий момент: сума розподіляється від 1 до 4 років, залежно від того, як довго батьки залишаються вдома з малюком.

Крім цього, у Чехії родини отримують ще й щомісячну дитячу допомогу. Сума індексується, а право на виплату залежить від доходу родини. Підтримка надається сім’ям до того моменту, поки дитині не виповниться 18 років, а якщо вона навчається очно – то аж до 26. Розмір допомоги зростає разом із віком дитини: для найменших (до шести років) держава виплачує 830 крон на місяць (приблизно 1,6 тис. грн), для дітей віком від шести до п’ятнадцяти – 970 крон (близько 1,9 тис. грн), а для старших школярів і студентів – 1 080 крон (≈ 2,1 тис. грн) щомісяця.

У Росії ситуація інша. Зокрема, там за народження чи усиновлення дитини виплачують разову допомогу майже 27 тис. руб (≈ 14 тис. грн). Щомісячні виплати за догляд до півтора року залежать від доходу родини – сума коливається від 10 тис. до майже 69 тис. руб (приблизно 5,2-36 тис. грн). Для дітей до 17 років діє єдина допомога, яка прив’язана до регіонального прожиткового мінімуму: родина може отримувати 50%, 75% або 100% від цієї суми (у середньому близько 17,2 тис. руб, що в гривнях майже 9 тис.). Окремо держава виплачує гроші вагітним, які стали на облік до 12-го тижня. Допомога надається малозабезпеченим родинам, і право на неї визначають за рівнем доходу: середній дохід на члена сім’ї має бути нижчим за прожитковий мінімум у регіоні, а не перевищувати встановлений поріг (приблизно 794 тис. руб річного сукупного доходу родини, тобто ≈ 414 тис. грн).

У більшості країн Європи одноразова допомога – лише старт. Далі йде довготривала підтримка батьків – щомісячні виплати, податкові знижки, оплачувані відпустки, компенсації за ясла й садочки. Наприклад, в Ірландії, Латвії, Португалії, Словаччині, Швеції та Швейцарії допомога на дитину виплачується до 16 років. В Італії, Австрії, Данії, та Польщі – до 18 років, а у Чехії – до 20–26 років для студентів-дітей.

Тому порівнювати українські 50 тис. грн із, скажімо, болгарськими 350 левами – некоректно, бо системи працюють за різною логікою.

Що кажуть демографи

Україна вже понад три десятиліття перебуває у стані демографічної кризи. Це в розмові з «Главкомом» констатує провідна наукова співробітниця Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України Світлана Аксьонова.  «Попри те, що криза загострилася під час повномасштабного вторгнення, її витоки сягають початку 1990-х років. Увесь період незалежності характеризується природним убутком населення – смертність стабільно перевищує народжуваність. Це головна ознака демографічної кризи», – пояснює експертка.

За словами Аксьонової, певні позитивні тенденції спостерігалися у 2002–2012 роках, коли народжуваність зростала, а смертність знижувалася. «Тоді підвищилася середня очікувана тривалість життя, і це був короткий, але сприятливий період. Та вже після 2013 року ситуація знову почала погіршуватися», – каже експертка.

Пандемія Covid-19 лише прискорила негативні процеси. «2020-2021 роки стали переломними – смертність різко зросла, а народжуваність продовжила знижуватися. І саме в такій демографічно складній ситуації країна вступила у повномасштабну війну», – констатує демографиня.

Через відсутність перепису населення сьогодні складно говорити про точні показники. «Ми маємо лише розрахункові дані, але навіть вони свідчать: смертність майже утричі перевищує народжуваність. Це надзвичайно складна ситуація, однак не катастрофічна – певний потенціал ще зберігається», – зазначає вона.

Чи допоможуть нові виплати

Аксьонова наголошує: допомога при народженні дитини не є засобом стимулювання народжуваності. «Це насамперед форма державної підтримки сімей у відповідальний і непростий період, коли один із батьків вимушено залишає оплачувану роботу, а витрати родини зростають», – пояснює демографиня.

Експертка позитивно оцінює те, що після 11 років держава нарешті переглянула розмір виплат. «До цього допомога становила 41,2 тис. грн і виплачувалася частинами протягом трьох років. Тепер її підвищили менш ніж на 9 тис. грн, але гроші видаватимуть одразу одним платежем. Це правильне рішення, бо саме після народження дитини сім’я має найбільше витрат», – пояснює Аксьонова.

Також вона звертає увагу на відновлення щомісячної допомоги для догляду за дитиною у розмірі 7 тис. грн, яку скасували ще у 2014 році. «Це окремий вид підтримки, і для родин він буде відчутним», – додає експертка.

Втім, на думку Аксьонової, очікувати швидкого демографічного ефекту не варто. «Певний вплив може бути серед тих пар, які вже планували дитину, але вагалися через фінансові причини. Такі виплати можуть підштовхнути їх до реалізації планів», – каже Аксьонова.

Демографиня додає, що важливо не лише збільшувати кількість народжень, а й покращувати якість життя дітей: «Зростання виплат дозволяє забезпечити кращий догляд, харчування, медичні послуги. Це інвестиція у здоровіше майбутнє». За її словами, Україні варто орієнтуватися на європейський підхід, де державна підтримка родин триває не кілька місяців, а до повноліття дитини або навіть до завершення освіти. «Так, під час війни це складно реалізувати, але саме такі довгострокові програми формують основу для відновлення і розвитку країни», – підкреслює Аксьонова.

Що справді може покращити ситуацію

На думку експертки, головне завдання держави – створити умови, за яких сім’я не боятиметься народжувати дитину. І це питання не лише грошей. «Так, фінансова складова залишається важливою, бо Україна – найбідніша серед європейських країн. Але демографічна політика має бути комплексною», – наголошує вона.

Важливо, щоб батьки могли поєднувати виховання дитини з роботою. Це і гнучкий графік, і можливість працювати дистанційно, і доступні дитячі садки та ясла, пояснює Аксьонова. Не менш суттєвими вона вважає доступ до якісної медицини, програми збереження репродуктивного здоров’я та психологічну підтримку сімей і ветеранів, які повертаються з фронту. Варто також подбати про гідну оплату праці, житлові програми для молодих родин і загальну якість життя – адже здорове й безпечне середовище безпосередньо впливає на рішення планувати народження дітей.

«Ми маємо не лише підвищувати кількість народжень, а й дбати про те, щоб діти народжувалися здоровими, мали гідні умови розвитку і виховання. Лише комплексна політика, яка поєднує фінансову підтримку, охорону здоров’я, освіту і зайнятість, може змінити демографічну ситуацію», – підсумовує Світлана Аксьонова.

Кароліна Терещенко, «Главком»