Колосальний тиск: що стрімко послаблює Росію і чи можна закінчити війну до 2027 року

Водночас зниження цін на російську нафту є колосальним ударом по Росії, і впродовж 3 – 6 місяців в Кремлі почнуть відчувати нестачу грошей на війну. Аналітик з нацбезпеки Марк Тот та полковник США у відставці Джон Світ спеціально для 24 Каналу сказали, які 2 умови необхідні, щоб реально завершити війну. Деталі – читайте далі у матеріалі.

Що прискорить крах економіки Росії?

Ціни на нафту в Росії впали до найнижчого рівня за 2,5 роки. Це падіння є наслідком нових попереджень від США: країни, що продовжують вести бізнес із Росією – можуть зіткнутися з додатковими санкціями. Наскільки це серйозно вдарило по російській економіці?

Марк Тот: Це справді серйозно. Звичайна ціна на сиру нафту Brent, яка є світовим бенчмарком для нафтових угод, становить 64 долари за барель. А зараз, за останніми даними, які ми маємо щодо російської нафти Urals, її ціна впала до 36 доларів за барель. Це серйозно. Її продають зі знижкою у 28 доларів, порівняно з тим, що отримує решту світу.

На це є кілька причин. Нафта Brent – якісніший тип нафти. Вона середня за щільністю, вимагає менше переробки та очищення, тому дає вищу віддачу, а російська нафта важча і потребує більшого обсягу переробки.

Однак для Росії таке зниження цін – це колосальний удар, адже ще місяць тому, до того, як українські атаки почали давати повний ефект, ця знижка становила близько 12 доларів. Тобто, за місяць вона подвоїлася. Частково це відбувається через санкції. Китай та Індія скорочують закупівлю у Росії.

Крім того, улюблений вид "санкцій" Зеленського – ракетні удари по нафтовому терміналу Новошахтинськ у Чорному морі. Це також великий вплив, адже удар вивів з ладу до 700 тисяч барелів нафти на добу. І лише зараз цей об'єкт починає повертатись до роботи. Це мало ефект.

Інтерв'ю з експертами: дивіться відео

До сьогодні Росія загалом, і я зараз говорю лише про експорт саме сирої нафти, могла відвантажувати приблизно 35 танкерів на тиждень. І вони втратили 5 таких рейсів, коли той порт вивели з ладу. Різниця в середньому становить від 14% до 17%, настільки цей удар знизив їхні нафтові доходи та експортні можливості.

Поєднання санкцій США та кінетичних "санкцій" Зеленського дає серйозний ефект. Саме так Путін фінансує війну, тож тиск є колосальним. Путіну доведеться більше знижувати ціну на нафту, і ситуація для нього погіршуватиметься.

Економічне зростання Росії у третьому кварталі було фактично нульовим. Росстат заявляє, що військові витрати та західні санкції починають по-справжньому кусатися. На ваш погляд, чи є це ознакою економічного колапсу, що наближається в Росії, або поки рано робити такі висновки?

Марк Тот: Думаю, вони (росіяни – 24 Канал) підходять до того стану, який називають стагнацією, коли економіка просто не може зростати, незалежно від зусиль, що робляться. Немає достатнього потенціалу для зростання, навіть якщо держава вкладає туди гроші, якби їх не перебільшували.

Проблема в тому, що коли ви маєте справу з диктатурою, якою є режим Путіна, у влади є багато інструментів. Тому я не став би стверджувати, що економіка звалиться одразу. Це спроба застосувати західні стандарти до диктаторського режиму, а так не потрібно робити. І звичайно, Путін діє не поодинці. У нього є Індія та Китай. Є потенційні канали, якими вони можуть підтримувати його економіку.

Зверніть увагу! The Moscow Times повідомляє, що дефіцит бюджету Росії до кінця року сягне 5,7 трильйона рублів. У Кремлі навіть вирішили підвищити штрафи, щоби наповнити бюджет.

Це нагадує поєдинок важкоатлетів у десятому раунді. Обидва завдають один одному ударів, і що сильніше Україна зможе бити по російській економіці, то краще. Однак я не хочу створювати хибне враження, ніби нокаут вже близький. Це можливо. Усе може звалитися від несподіваного удару. Однак я думаю, що у Путіна залишаються варіанти, і ми не бачимо в його переговорній позиції ознак того, що він відчуває крах, що насувається, у своїй економіці.

Україні необхідно продовжувати робити те саме, і санкції мають набути чинності. Ефект був би масштабнішим, якби Сенат США ухвалив закон про вторинні санкції, адже тоді санкції стали б ще ширшими. Однак до цього ми поки що не дійшли.

Коли у Путіна почнуть закінчуватися гроші на війну?

З урахуванням зростання тиску санкцій і різкого падіння російських доходів від енергоресурсів, як ви вважаєте, чи може це відчутно вплинути на ситуацію на полі бою? І чи може цей економічний тиск призвести до реальних змін на передовій?

Джон Світ: Я думаю, що коротка відповідь у найближчій перспективі – ні. Усі наслідки, про які говорив Марк, відбудуться протягом кількох місяців, від 3 до 6 місяців, можливо, протягом року, і вони позначаться на здатності Росії продовжувати фінансувати війну та підтримувати бойові дії в Україні.

Щодня гине до тисячі російських військових. Це означає, що вони продовжують гнати сили на землі вперед і продовжують активно завдавати ударів дронами та балістичними ракетами. Тому зараз вплив мінімальний. У середньостроковій перспективі протягом наступних 3 – 6 місяців це може почати відчуватися.

Україні належить вести дві битви: глибокий бій, це виходить у них ефективно, і ближній бій, а саме цей бій зараз обходиться їм територією і міст, і сіл.

Яке слабке місце окупантів знайшли ЗСУ?

Важкі бої з втратами тривають біля Покровська. Глава розвідцентру Сил оборон Естонії попередив про можливий російський прорив не лише в Донецькій області, а й у Запорізькій. Як ви оцінюєте ситуацію на полі бою зараз?

Джон Світ: Якщо слова президента Зеленського про те, що в регіоні Донбасу зосереджено до 110 тисяч російських солдатів, правдиві, то зараз вони промацують всю лінію фронту завдовжки близько 600 кілометрів – шукають одну або кілька слабких точок.

Те, що ми зараз спостерігаємо, як це описували нещодавно у The Hill, у районі Покровська, це інфільтрація невеликих підрозділів у тил українських ліній. Потім вони (росіяни – 24 Канал) закріплюються за лініями оборони, порушують комунікації, лінії постачання та зв'язку. Ми бачимо, що саме ці підрозділи проникають у тил, створюють хаос, а заразом шукають вразливі ділянки, слабкі місця, які інші сили зможуть потім використати для прориву.

Україна змушена зараз захищати все одразу. А коли намагаєшся захищати все, то не захищаєш нічого. Підрозділ на землі завдає величезної шкоди противнику, щодня завдаючи Росії до тисячі втрат. Однак якщо Росія здатна щодня поповнювати поле бою ще однією тисячею солдатів, то це гра з нульовою сумою. Тому треба шукати ці їхні сили – де ці сили зосереджені та розташовані; де Росія розраховує знайти слабке місце, по цих силах треба вдарити.

Ми називаємо це перехопленням, але не можна також забувати і про малі групи. Однак ключове – виявити та знищити великі сили, призначені для прориву. І зараз те, що у багатьох звітах описується як прориви, не завжди є справжнім проривом, найчастіше це проломи, які росіяни виявили та намічають до використання у майбутньому. Це буде тоді, коли вони підтягнуть туди свої сили.

Інша вразливість Росії – пересування. Щоразу, коли вони пересувають сили, Україна успішно виявляє та знищує їх. Зараз це гра в кішки-мишки, гра із нульовою сумою.

Що окупанти задумали на Запоріжжі?

Якщо згадати минулий рік, то ми майже щодня ми чули заяви про швидке взяття Покровська. Як ви думаєте, у Запорізькій області буде використано таку саму тактику?

Вони спробують зробити те саме. Знову ж таки, це улюблена тактика Росії – оточення міст. Під оточенням я маю на увазі, що вони визначають мету і намагаються охопити її з правого і лівого флангів, замкнути кільце і загнати оборонні сили в пастку.

Цю тактику вони застосовують спочатку, мовиться про просте чи подвійне оточення. Гадаю, вони намагатимуться зробити так і в цьому регіоні. Ключове – виявити, де перебувають ці сили та знищити їх до появи на полі бою. Це складне завдання.

Розвідники, які займаються пошуком ворожих військ, повинні виявляти ці цілі, щоб засоби поразки, артилерія, Tomahawk, якщо вони колись будуть в України, або Storm Shadow, могли ефективно вражати ці сили в момент їхнього зосередження для наступу.

Що відбувається у Запорізькій області: дивіться на карті

Чи реально завершити війну до 2027 року?

Лідери ЄС говорять, що війна може закінчитися у найближчі кілька років. Звучать різні терміни. Глава Єврокомісії називає 2026 рік, а президент Франції Еммануель Макрон говорить про 2027 рік. Марку, як ви оцінюєте ці терміни? Наскільки вони відповідають реальній ситуації на землі?

Це дуже доречне питання, бо політичні лідери люблять говорити про війну у категоріях конкретних дат: 2026, 2027 рік. Реальність така, що ми зараз у безвиході. Важко зрозуміти, наскільки взагалі можна зрушити ситуацію за період у 1 – 2 роки, якщо не буде супутніх воєнних кроків із боку Заходу, а ми поки що не спостерігаємо їх.

Джон і я говорили про необхідність геймченджерів (те, що змінює правила гри – 24 Канал). Наприклад, систем ППО, які б відповідали потребам України не лише для захисту міст та цивільного населення, а й для прикриття передових сил на фронті. Цього поки що не сталося. Ми говорили про якийсь "небесний щит", який закривав би хоча б Захід України від руйнівних ударів балістичних ракет та дронів. Такого поки що немає.

Ми не бачимо з боку НАТО, особливо таких країн як Польща, Естонія, Литва, Румунія, які самі зазнавали вторгнення ракет і дронів у свій повітряний простір, готовності збивати ці дрони в українському чи білоруському повітряному просторі до того, як вони досягнуть кордонів НАТО.

Я вважаю, що вони надто оптимістично говорять про завершення війни. Можливо, вони сподіваються на якийсь економічний дедлайн війни, але це схоже на ілюзію, золоту обманку. Адже Путін має підтримку. Китай має власні інтереси, і він може опосередкованими способами підтримувати Росію, виходячи далеко за межі самих лише закупівель нафти, які вони можуть тимчасово скоротити через загрозу санкції.

Я насторожено ставлюся до цього. Думаю, вони надто оптимістичні. Упевнений, що Джон має що додати з військового огляду, але для мене це виглядає як спроба поставити на війну тимчасову мітку.

Джон Світ: Думаю, це лише порожні мрії. Потрібно створити умови, щоб досягти результатів. А заявити 2026 чи 2027 рік як зручну дату, яка підходить Франції, Німеччині, Польщі та іншим країнам – цього мало. Це можливо лише якщо на полі бою будуть вирішальні перемоги. І якщо НАТО та США не зроблять внесок у них, цього не станеться. Повторюся – це пусті мрії. Потрібно щось робити, щоби щось отримати.

Я віддам належне французам, вони справді ухвалили рішення продати Україні 100 винищувачів Rafale. Це добре. Однак ці винищувачі з'являться не раніше 2026 року. Питання – що робити зараз? Ніхто не думає про зараз. Усі думають про майбутнє, думаючи, що все закінчиться, коли діятимуть економічні санкції. Однак економічні санкції – лише один з інструментів влади, і власними силами вони не будуть успішними.

Ми знаємо про можливе рішення, яке Європейська Рада ще не ухвалила – використати заморожені російські активи для видачі Україні репараційного кредиту. Чи ви бачите достатньо готовності ЄС продовжувати підтримку? Оскільки український уряд попереджає, що наступного року Україна, ймовірно, матиме недостатньо фінансів для ведення війни.

Марк Тот: Ми, безумовно, підійшли до переломного моменту щодо фінансування війни. І все спирається на те, як використають заморожені активи. Передбачалося їх розморозити та використовувати в міру продовження війни, але Бельгія відмовилася. Вона сказала, що вони бояться осуду після закінчення війни. Ми бачимо, що люди не думають про проблему, про що сказала Бельгія.

Тож був запасний план надати гарантії. Однак це означає більше боргів. Або взяти більше боргу в межах усього ЄС. І тут були перешкоди. Є три можливі рішення, і Урсула фон дер Ляєн каже, що нам треба визначитися, бо не дати Україні те, що їй потрібно для продовження війни з економічного погляду, є неприйнятним.

У результаті, вони до чогось прийдуть, але зараз ЄС заплутався. Частково через внутрішню політику. Словаччина не хоче брати борг та не хоче продовження війни. Віктор Орбан, видається, намагається якнайшвидше закінчити її. Вони створюють проблеми. Я підозрюю, що в результаті ми, можливо, побачимо компроміс. Поки що невідомо.

Найімовірніше розроблять план, за якого ці активи розморозять, а потім країни з "Коаліції охочих" нададуть Бельгії гарантії, що якщо потім з'являться позови, вони будуть на її боці та прикриють її. Це найрозумніший шлях, адже досягти згоди всього ЄС на новий спільний борг буде проблематично у короткостроковій перспективі.

Навіщо Росії саботаж на польській залізниці?

Начальник генштабу польської армії Вєслав Кукула назвав диверсію на польській залізниці, що веде в Україну, станом передвоєнної ситуації, наголосивши, що противник почав готуватися до війни. Про що це каже? Як ви вважаєте, Росія зараз демонструє, що не збирається зупинятися?

Джон Світ: Росія сигналізує про продовження їхньої агресії. Це послання, вони показують Польщі, що можуть зробити. Ми бачили диверсійні операції по всій Європі. Ми бачили вторгнення дронів, винищувачів і гелікоптерів. Вони (росіяни – 24 Канал) провокують вимушену міграцію до НАТО.

Наразі ми бачимо саботаж залізничних ліній. Це послання. Вони хочуть сказати Польщі, щоб вона "відступала". Однак Польща не має наміру відступати. І людина, яка найбільше боїться Польщі, це президент Білорусі Олександр Лукашенко. Він до смерті боїться Польщі. Він просить допомоги у Росії. Думаю, він боїться, що його дії, як-от надання своєї території для запуску ракет і вторгнення в Україну, повернеться до нього бумерангом.

До речі, експерт Павло Лакійчук зауважив, що підрив залізниці в Польщі – небезпечний сигнал. На його думку, Росія і надалі намагатиметься дестабілізувати ситуацію в Європі та вдаватиметься до диверсій.

Якщо Росія програє в Україні, то в черзі на провал, на його думку, опиниться Білорусь. Тож попри сигнали, Польща не відступає.

Як насправді змусити Путіна закінчити війну?

Президент Франції Еммануель Макрон оголосив, що багатонаціональна коаліція, яка працює над наданням Україні гарантій безпеки, планує перейти до нової фази до Різдва. Ми знову говоримо про війська НАТО на українській землі. І наскільки реалістичним є такий сценарій з урахуванням можливих мирних переговорів та іншого?

Марк Тот: Наскільки я розумію, зараз Макрон, найімовірніше, намагається підштовхнути Путіна до переговорів. І коли він говорить про чисельність військ та інші елементи, про плани сформувати це до грудня, це свого роду тиск. Можливо, це його версія Tomahawk Дональда Трампа, щоб підштовхнути Путіна до переговорів.

Чесно кажучи, мені здається, що більшість цього виглядає як чергова порція самозаспокоєння. Усі продовжують говорити про те, як закінчити війну, якою вона буде після завершення, як виглядатимуть гарантії безпеки, але при цьому ігнорується те, що Путін не збирається її завершувати.

Він продовжує вести військові дії навколо Куп'янська та Покровська, загрожує Запорізькій області тощо. Ми не бачимо зниження активності. Ми повертаємось до того, що раніше сказав Джон, – це порожні мрії Макрона.

Усе це, звісно, ​​добре. Я вважаю, що слід провести чітку лінію і сказати Путіну, що він зайшов занадто далеко і поява сил НАТО тепер неминуча. Ми вже говорили, що час для пустих розмов у Європі минув. Потрібно діяти. Добре, що всі ці речі озвучуються, але це поки що це порожні слова. Потрібні реальні кроки. Я втомився від нескінченних обіцянок про те, як все виглядатиме. Потрібно вже щось робити, це не веде ні до чого доброго.

Україна продовжує вести важку війну, і процес не рухається у бік полегшення ситуації для українських громадян, які щодня зазнають атак Росії. Макрон може говорити, що все добре, але ми вже не раз чули таку заяву. Він говорив і про якийсь ядерний щит для України та інших європейських країн, насамперед для Німеччини. Однак він так нічого і не зробив. Час діяти.