Манчестер Юнайтед — Евертон. Напередодні

Манчестер Юнайтед перебуває в рідкісно стабільній фазі — п’ять матчів без поразок і чотири поспіль домашні перемоги в чемпіонаті свідчать про чіткий прогрес. Команда Аморіма стала небезпечною у перших таймах: за кількістю голів до перерви манкуніанці лідирують у Прем’єр-лізі, демонструючи агресивність і контроль. Водночас слабким місцем залишаються завершальні 30 хвилин — саме тоді Юнайтед пропускає найбільше, і це регулярно змушує рятуватися пізніми голами.

Останні два тури — яскравий приклад цієї подвійності. І проти Тоттенгема, і проти Ноттінгем Форест "червоні дияволи" вели у рахунку, але в обох матчах вони були змушені виривати нічию в кінцівці завдяки Амаду та де Лігту. Водночас індивідуальна форма окремих виконавців вражає: Браян Мбемо став головною зброєю атаки, Каземіро повернув собі статус лідера середини поля, а Бруну Фернандеш адаптується до глибшої ролі, зберігаючи вплив на гру.

Щодо Евертона, то колектив Девіда Моєса нарешті вдихнув повітря після складного відрізка, здобувши впевнену перемогу 2:0 над Фулгемом перед міжнародною паузою. "Іриски" почали демонструвати структурність і характер, а ключові новачки на кшталт Джека Гріліша та Дьюзбері-Голла оживили атакувальний потенціал команди. Ідрісса Гана Гує, попри 36 років, залишається головним мотором півзахисту — його вплив на темп та відбір став визначальним у попередніх матчах.

Та попри домашній прогрес, гості приїжджають у Манчестер із серйозним тягарем. Евертон не вигравав на Олд Траффорд з 2013 року, має дев’ятиматчеву серію без успіхів у понеділкових поєдинках АПЛ (так-так, є й така цікава статистика), а також залишається найгіршою командою ліги у виїзних матчах у цей день тижня. Однак вражаюча форма Гріліша і дисциплінованість оборони дають надію порушити цю невтішну тенденцію.