Мирний план Трампа для України — це крок вперед

Війна в Україні йде не дуже добре. Президент США Дональд Трамп робить чергову спробу домогтися швидкого укладення мирної угоди — яка, як очікують усі, провалиться, так само як і його попередні ініціативи.

Ще до того, як минулої п'ятниці просочилася інформація про запропоновану мирну угоду, прихильники України у Вашингтоні повернулися до свого улюбленого заняття: сподіватися, що Трамп змінить свою позицію і посилить військову та фінансову підтримку України.

Тим часом європейські столиці продовжують заявляти про свою непохитну підтримку України та готовність заповнити прогалину, залишену Сполученими Штатами, навіть попри те, що на практиці їхня допомога продовжує зменшуватися, зазначає Емма Ешфорд, оглядачка журналу Foreign Policy.

Оглядачка додає, що попри всі спроби Трампа встановити мир в Україні, майже всі інші вже змирилися з тим, що кращого, ніж жахливий статус-кво в Україні, не буде. Новий план Білого дому може провалитися, але альтернативи мирному процесу ще гірші.

Однак залишається незрозумілим, чи вистачить 28-пунктного мирного плану, розробленого Білим домом, для просування вперед. Є дві причини, які ускладнюють укладення угоди.

По-перше, ці переговори не є вільними від звичайних перешкод, які заважають будь-якому складному мирному процесу. Є багато складних тем для обговорення, відсутність довіри з обох сторін, а також додаткова складність, яка полягає в тому, що Сполучені Штати повинні принаймні зрештою координувати свої дії з Києвом та своїми європейськими союзниками, які мають розбіжні погляди та інтереси.

По-друге, є проблеми, спричинені неортодоксальним підходом президента США до переговорів. Прагнення Трампа до миру часто зводиться до зовнішнього антуражу: гучної церемонії підписання угоди для преси, яка майже нічого не містить (як це було у випадку Сербії), або ж до видовищного саміту з Росією на Алясці, ще до того, як узгоджено хоча б початкові деталі.

Хоча така пишність може виглядати добре на телебаченні, саміти мають бути завершенням тривалого процесу переговорів щодо найдрібніших деталей, а не їх початком. Ця зосередженість на кінцевих результатах, а не на конкретних деталях, лише посилюється очевидними внутрішніми розбіжностями в адміністрації Трампа щодо того, чи слід реалізовувати мирний план, причому держсекретар Марко Рубіо, здається, підтримує його менше, ніж інші.

"Попри все, запропонований план усе ж є певним кроком уперед. Для України в проєкті є як плюси, так і мінуси: обмеження лише на загальну чисельність армії без заборон на озброєння — це плюс, але вимоги щодо територіальних поступок доволі жорсткі. Для Росії давньою умовою було недопущення військ НАТО в Україну, і цей пункт присутній, але водночас документ обіцяє Україні західні гарантії безпеки, що раніше було неприйнятним для Москви. Багато питань ще потребують узгодження, однак навіть Київ намагається не критикувати проєкт публічно, а реагує стримано", — пише Ешфорд.

На думку оглядачки, якщо цей план не сприятиме подальшим переговорам, як сподіваються, або якщо партнери Америки в Європі вдасться його заблокувати, війна, здається, буде продовжуватися.

Крім того, для Європи продовження війни, можливо, не є цілком небажаним. Фактичне врегулювання війни порушило б низку складних політичних питань: як інтегрувати Україну в Європу, що робити з обіцянками про прискорення вступу до Європейського Союзу, даними під час війни, і як пояснити суспільству, що багато переможних заяв останніх трьох років були перебільшеними.

Дискусії так званої "коаліції охочих", яка мала вирішити, що саме європейські країни готові запропонувати Україні в разі перемир’я, постійно звучали гучно, але на практиці майже нічого не давали.

Сумна правда полягає в тому, що багато прихильників України у Вашингтоні та європейських столицях в основному втратили надію на щось краще. Занадто багато аргументів проти переговорів є, по суті, аргументами на користь збереження поточного курсу в надії, що щось краще з'явиться.

Це не дуже вдала стратегія. Такий підхід також прирікає українців на роки подальшої війни, а європейську громадськість — на роки подальшої економічної підтримки.

"Все це ставить нас у дивну ситуацію, коли мирні пропозиції Трампа, хоч і недосконалі, є єдиним варіантом, який насправді може привести до кращого результату, ніж статус-кво. Але якщо Білий дім не зможе налагодити більш продуманий і стабільний мирний процес, який витримає як публічний контроль, так і реальні механізми припинення вогню, тоді навіть ця крихітна надія може виявитися марною", — підсумувала Ешфорд.

Детальніше про "мирний" план Трампа читайте у статті "28 пунктів" Трампа: як продати Україну" Олега Шамшура.