Олег Жданов. Забудь про мир! Путін ніколи не погодиться на цей план

Останніми днями в Женеві тривають переговори між Україною та США щодо нового мирного плану, заснованого на американській 28-пунктовій пропозиції. Як повідомляють офіційні джерела, документа оновили — зокрема, враховано більшість зауважень Києва. Європейські партнери, зокрема Великобританія, Франція, Німеччина, подали власну альтернативу, протестуючи проти деяких пунктів американського варіанту. Секретар РНБО Рустем Умєров заявив, що нинішня редакція плану вже «відображає ключові українські пріоритети».

Інтернет-видання From-UA попросило прокоментувати цю ситуацію військового експерта полковника запасу ГШ ЗСУ Олега Жданова і задало йому питання: чи близькі ми до миру на даному етапі, що означають заяви Умерова, та чи варто погоджуватися на таку угоду?

— Ну, до миру, як то кажуть, як до Києва рачки. А Умєрову треба їхати в Київ терміново, отримувати підозру від НАБУ, а не займатися цими питаннями.

Скажу так: на сьогоднішній день ситуація, на мій погляд, виглядає наступним чином. Ми відбили чергову кавалерійську атаку з боку Дональда Трампа. Таке враження, що Путін накрутив йому хвоста, і він в черговий раз пішов на нас в атаку з шашкою наголо, даби примусити нас підписати російську капітуляцію.

Але наші партнери знов зіграли рішучу роль у тому сенсі, що Європа не хоче, щоб без Європи на території Європи вирішувались питання безпеки, а тим більше — не на користь самої Європи. Чому? Тому що на сьогоднішній день нам вдалося переломити ситуацію, і вже очевидно: Україна — це ключ до безпеки Європи.

Мерц дуже влучно сказав, до речі, і Туск те ж саме сказав: якщо Україна паде, то «наступними будемо воювати ми». Туск це заявив полякам, а Мерц — німцям. Тому я думаю, що ми просто відбили чергову кавалерійську атаку.

Що б зараз не написали в цьому новому плані, на цей план ніколи не погодиться Путін. Ніколи. Він не віддасть ні метра території, яку він захопив, і ще буде вимагати територію, яку він не захопив. Все це триватиме до зміни влади в нашій країні або в РФ. В нашій країні я теж не виключаю такої можливості, тому що заяви деяких депутатів про те, що це план такий гарний і його треба терміново приймати, — це капітуляція. Це означає, що завтра тут вже буде ФСБ, а списки у них є з 2022 року: кого треба нейтралізувати, ліквідувати або вислати з території України.

Ви ж подивіться, що вони роблять на окупованих територіях: там зараз складаються списки на депортацію українців. Денацифікацію ніхто не відміняв.

— В угоді ще звучить російська мова, РПЦ.

— Ну, мову начебто вже прибрали. Я на такі дрібниці не звертаю уваги. Що б вони там не домовилися, все одно це буде вирішуватись тут, в нашій країні, і це може знов перерости в протистояння суспільства і влади.

Чому? Тому що з кожним днем число людей, постраждалих від цієї війни, стає дедалі більше. В когось знайомі, друзі, родичі, близькі — кожна сім’я сьогодні вже постраждала від цієї війни. І незважаючи на всі перипетії, все одно суспільство стоїть на тому, що треба відновлювати суверенітет, територіальну цілісність, та ні в якому разі не можна сюди допускати РФ, російську мову і т.д.

От навіть посттравматичний синдром: людині скажуть — давай вмикай російське ТБ чи радіо на території України. А як йому натиснути цю кнопку, коли на цій мові, на «руськом язикє», його там допитували, чи били, чи відбирали майно, чи щось інше? Це переломити неможливо.

Тому я й звертаю увагу на європейців. Що пропонує Європа? Вона пропонує три основні пункти: ніяких обмежень щодо армії, повернення ЗАЕС, Каховської ГЕС, повернення доступу до Дніпра, Кінбурнська коса, припинення вогню, а потім — обговорення решти питань. І вони першим питанням ставлять нерушимість кордонів.

Так це ж ключове для всіх. До речі, Віткофф дуже сильно підставляє Трампа тим, що пропонує визнати території. Якщо потім Китай відбирає Тайвань — і що? Трамп скаже: ну це добре, ми ж визнали Крим та Донбас, давайте визнавати і тут. Це ж ящик Пандори.

Сектор Гази — тоді що? А країни, які визнали Палестинську державу і вимагають її створення? А як тоді гасло Ізраїлю «кордони 1967 року»? Тобто і Західний берег Йордану треба повертати і все решта? Це ящик Пандори, його не можна відкривати.

А в самій Європі? Там Іспанія розвалиться, там Німеччина розвалиться. А ви знаєте, що в Німеччині є окреме королівство Баварія? Це ж не федеральна земля. І в них існує парламент, існує король. Вони просто за домовленостю не призначають короля, але королівська сім’я існує.

А тепер цей план на наступному тижні міністр сухопутних військ США повезе в Кремль. І як ви думаєте, Путін віддасть нам ЗАЕС, або Каховську, або Кінбурнську косу? Та ніколи в житті.

Так, на жаль, нас можуть підписати під якісь зобов’язання, які будуть обмежувати наші прийняття рішень. Хоча, знову ж таки, Лавров постійно апелює до положень Статуту ООН, а будь-яке втручання — навіть чисельність армії — це внутрішня проблема України. Це втручання, це порушення Статуту ООН. А визнання захоплених територій російськими — це порушення Статуту ООН.

Так куди ми йдемо? Або кожен за себе і починаємо світову бійню, чи ми все ж таки намагаємось якось повернутися в правове поле?