Крим у фокусі Женевських перемовин: чому компроміси щодо півострова не прийнятні для України
Голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук, виступаючи під час відкриття парламентського саміту «Кримської платформи», який проходить у Швеції, заявив, що Київ готовий до «змістовних переговорів» щодо закінчення війни з Росією.
Водночас, за словами Стефанчука, для України є певні «червоні лінії», які «ніхто не має права перетнути – ні фізично, ні юридично, ні морально».
Нагадаю, на зустрічі представників США та України у Женеві сторони підготували оновлений рамковий документ щодо миру. Також домовились, що майбутня угода має цілковито поважати суверенітет України.
Сторони домовилися найближчими днями продовжити роботу над пропозиціями.Також вони планують підтримуватимуть тісний контакт із європейськими партнерами.
Своєю чергою європейські лідери заявили, що незгодні з пропозиціями США щодо розподілу території. Передбачається, що Україна повністю віддасть Росії стратегічно важливі райони, такі як Донбас, а також Крим.
Утім поточна ситуація навколо Криму – це не лише про військову сферу. Для Кремля півострів – це ідеологічна опора, інструмент зовнішньої політики та елемент інформаційної диктатури. Очільник РФ намагається увійти в історію як «збирач земель» і створити образ лідера, який «повернув Крим». Саме тому економічні аргументи для нього давно не головні: ключове – символізм та контроль.
Зауважу, що для РФ Крим – це перш за все військова база на Чорному морі.
Країна-окупант за останні роки збудувала в анексованому Криму десятки оборонних укріплень, перетворивши півострів на «одну з найбільш укріплених» територій. Окопи завдовжки десятки кілометрів вириті навіть на пляжах Криму.
Морська складова російської присутності суттєво ослабла – багато кораблів Чорноморського флоту було знищено, а рівень контролю РФ у морі впав до історичного мінімуму. Оцінка британської розвідки підтверджує: флот майже утратив боєздатність і стратегічне значення.
Проте залишається сухопутна компонента – розгалужена інфраструктура. Зокрема, військові аеродроми. Саме вони дають Росії можливість підтримувати угруповання окупаційних військ у Херсонській та Запорізькій областях.
Крим для РФ – це також інструмент постійної політичної присутності й контролю над Чорноморським регіоном, що дозволяє Москві впливати на безпекове середовище України, Туреччини, Болгарії та Румунії.
Крим важливий і для Туреччини, яка традиційно вважає Чорноморський регіон зоною свого впливу. Анкара проводить політику «м'якої сили» і бачить Крим елементом власної історичної та геополітичної присутності.
Для України Крим до окупації був фактором геополітичної ваги. Портова інфраструктура, суднобудівні підприємства та стратегічні об'єкти дозволяли Києву бути одним із ключових гравців Чорноморського регіону. Сьогодні ж втрата Криму означає втрату контролю над частиною морської акваторії та обмеження доступу до стратегічних морських комунікацій.
Країна-окупант, у свою чергу, після окупації Криму отримала військову платформу для наступу на південь України. 24 лютого 2022 року Крим стає основною військовою базою для російських сил, які розпочали повномасштабний наступ. Противник використовує півострів як важливий пункт для розгортання своїх військ, включаючи авіацію, флот і артилерію. Зокрема, російський флот Чорноморського флоту базується в Севастополі, що дає можливість контролювати Чорне море та впливати на судноплавство у регіоні.
Крим також став важливим транспортним вузлом для переміщення російських військових та техніки. За допомогою Кримського моста, що з’єднує півострів з Росією, ворог безперешкодно постачав зброю, боєприпаси, продукти та інші ресурси до своїх військ, що діють на території півдня України, зокрема у Херсонській, Запорізькій та Донецькій областях.
Але варто зауважити, що з військової точки зору Крим звільнити легше, ніж Донбас.
За оцінками очільника Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирила Буданова, з військового погляду відвоювати Крим набагато легше, ніж Донбас, де понад 1000 км фронту та глибина понад 200 км. «У Крим є дві точки входу – з російського боку та з нашого: Кримський міст і сухопутний перешийок», – пояснив він.
На його думку, питання відвоювання півострова – це наші фронтові операції: з російської сторони – шляхом руйнації комунікацій, з нашої – шляхом тиску. «І тоді все – Крим ізольований», – впевнений голова розвідки.
Мовиться про те, що російські збройні сили, які розташовані на окупованому півострові, дуже залежні від логістики. А логістика окупаційної армії – це Чонгарський перешийок та Керченський міст. Тобто дві складові, які фактично перебувають під вогневим контролем Збройних Сил України.
Достатньо відрізати Крим від логістики – і він стає островом. У росіян виникнуть колосальні проблеми зі світлом, водою і постачанням, бо варто згадати корупційні програми російського уряду на території окупованого півострова. Програма опріснення води, яка коштувала російському бюджету близько 48 млрд рублів. Вона була офіційно визнана провальною, проте бюджетні гроші освоїли. Друга програма – це так званий енергоміст, який був дуже витратний навіть для російського бюджету і показав всю свою неефективність.
Утім терміни звільнення Криму та інших окупованих територій пов'язані у першу чергу з переоснащенням Збройних сил України та отриманням новітніх зразків високотехнологічної зброї. Це прямий взаємозв'язок. Як тільки буде достатньо засобів ураження і головне достатня кількість зброї, які своїми тактико-технічними характеристиками перевершує російську, тоді ми можемо говорити про планування операцій щодо деокупації території Автономної Республіки Крим.
Змушений констатувати, що російське керівництво розуміє дипломатію, як односторонні поступки на їхню користь, зокрема про визнання окупації Донбасу та Криму.
На моє переконання, компроміси по Криму – неможливі. Це червона лінія не лише для України, а й для наших партнерів.
Під час спільної пресконференції зі Спікером Риксдагу Королівства Швеція Андреасом Норленом голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук наголосив, що війна завершиться тоді, коли Крим буде повернуто Україні.
Примітно, що за підсумками переговорів у Женеві державний секретар США Марко Рубіо сказав, що в «мирні пропозиції» американської сторони будуть внесені певні зміни.