Трамп торпедує, Путін імітує: чим ризикує Україна через турборежимну "мирну" дипломатію

Президент Володимир Зеленський заявив, що найчутливіші питання для мирного врегулювання війни з Росією ще не погоджені, та що він обговорить їх з президентом США Дональдом Трампом. Про це глава держави розповів у вечірньому зверненні в понеділок, 24 листопада.

Він також повідомив, що українська делегація повернулася із Женеви після переговорів з американською стороною та європейськими партнерами, і тепер перелік необхідних кроків для закінчення війни «може стати працездатним».

Зеленський підтвердив, що в оновленій версії документа вже не 28 пунктів, а менше. За його словами, «багато правильного враховано в цій рамці, проте ще є над чим попрацювати всім разом для розробки фінального документа». «Ми цінуємо, що більшість світу готова нам допомагати й американська сторона налаштована конструктивно. Чутливі речі, сенситивні я обговорю з президентом Трампом», - резюмував президент.

Водночас путінський помічник Ушаков заявив, що російська сторона ознайомилася з американським варіантом мирного плану з 28 пунктів, який складається «з розумінь, досягнутих на Алясці». Крім того, він акцентував, що європейська мирна альтернатива «абсолютно не підходить» для РФ. Поряд з тим, речниця Білого дому Керолайн Левітт на спеціальному брифінгу схарактеризувала перемовини щодо мирного плану позитивно, назвавши їх «продуктивними». При цьому вона визнала наявність певних розбіжностей, над якими необхідно працювати далі. Про які саме розбіжності йде мова — Левітт не уточнила, додавши натомість, що президент Трамп зараз «тисне» на лідерів обох країн, що воюють, аби якомога швидше досягти мирної угоди.

Яка тактика України на даному етапі «мирного» пожвавлення має бути панівною

Ключову задачу для України на нинішньому етапі перипетій щодо мирної угоди політолог Юрій Богданов у розмові з Фокусом окреслює наступним чином: «Головне, аби гарячий м’яч, який зараз знаходиться на нашій та європейській частині поля, було знову і вдало перекинуто на сторону Росії, яка була б змушена йти на якісь суттєві поступки. Поки що цього, на жаль, не має. Але проводячи гру, ми маємо займати спокійну, дипломатично виважену позицію, не реагуючи в тому числі на провокації Трампа».

Підкресливши, що будь-яка спроба тиснути завжди має переходити в обговорення конкретних деталей, експерт додав: «Насправді, людина, яка бодай трішки розуміється в дипломатії, розуміла на початках, що буквально кожен із «28-ми пунктів Трампа» неможливо виконати взагалі без напрацювання відповідних алгоритмів дій. Але чим більше ми будемо наполягати на конкретній деталізації (наприклад, послідовність виконання того чи іншого пункту плану тощо), тим швидше цей план-28 розвалиться остаточно. А взагалі, потрібно повертати усіх до адекватної логіки: якщо ми хочемо, щоб перемовини відбулися, їх має захотіти Путін, а він захоче реальних перемовин тільки в той момент, коли у нього не буде іншого варіанту, крім як виходити з війни. Відповідно на РФ необхідно максимально посилювати тиск».

Експерт прогнозує, що навіть у разі, коли оновлені мирні пункти українська сторона, європейці та американці погодять остаточно, у «нормально-притомній варіації», росіяни їх відкинуть, «оскільки для них все, що не є капітуляцією України – неприйнятне». «Тому маємо цю ситуацію максимально заговорювати, занурюватися в деталі, вводити глибше й надалі у гру європейців», - підсумовує Юрій Богданов.

Яким чином Київ може мінімізувати тиск з боку США

У тому, що США наразі здійснюють відносно України «брутальний тиск» переконаний політолог Олег Постернак. «Не може не обурювати той факт, що Трамп, нахабно-нахраписто просуваючи свій так званий мир, не враховує навіть реальний стан воєнної ситуації. Більш того, він викривлює воєнну ситуацію. Мова йде про так звану демілітаризовану зону в Краматорсько-Слов’янській агломерації. Американці використали внутрішньо українську політичну кризу і вітчизняна влада «попливла». Це відбулося не лише через «Мідас-гейт», але й з огляду на страшні обстріли України та її енергетичних об’єктів, а також значні втрати на полі бою, зокрема на покровському напрямку, прориви росіян на напрямку запорізькому, тиск на Куп’янськ тощо»,- зазначає експерт у розмові з Фокусом.

Наразі, констатує політолог, Україна змушена не лише вести війну на полі бою, а й проводити надзвичайно обережну дипломатичну війну проти свого союзника в обличчі США, «намагаючись вибороти прийнятні умови потенційного миру не тільки для українців, а й для більшості світу».

«У цьому дипломатичному дербі, слава Богу, нам поки що допомагає Європа, хоча на мою думку, можливості впливу на Трампа через Мелоні та Стубба ще не повністю використані. Ймовірно, це буде останній аргумент в ситуації, коли Трамп пручатиметься щодо фінальної корекції окремих пунктів. Київ також має робити ставку на Рубіо з огляду на його готовність пом’якшувати пункти брудного миру і я думаю, на нещодавній зустрічі у Женеві така спроба була здійснена. Втім, не слід забувати, що голодний до піар-успіху Трамп поводить себе, як справжній політик-хижак, намагаючись наразі в усьому звинувачувати Україну, тому зараз ми не просто ходимо — біжимо по дипломатичному лезу», — резюмує Олег Постернак.

Які питання щодо припинення війни в Україні все ще залишаються відкритими

Водночас політолог Валентин Гладких у розмові з Фокусом зауважує наступне: «Передусім, слід визначитися з термінами про те, який мир ми вважаємо справедливим і які інструменти його досягнення існують. І ось коли ми визначимося з цими поняттями, нам доведеться шукати шляхи досягнення цих цілей. Наразі ж ми, як підкреслив президент України, дуже дякуємо Дональду Трампу за його миротворчі зусилля задля того, аби вирішити вище перелічені питання. Але запропоновані ним початкові пункти, по-перше, не дають підстав говорити про справедливий мир, а по-друге, навряд чи можуть забезпечити мир довготривалий. Взагалі, допоки не має фінального документа, мир видається туманною примарою».

Підкресливши, що Україна була і залишається відкритою в сенсі пошуків шляхів для встановлення миру, експерт висловив великий сумнів у ідентичній готовності російської сторони.

«Відкритим поки що залишається питання про те, як змусити Росію погодитися на справедливий і довготривалий мир. Добре, що в цій ситуації ми заручилися підтримкою наших європейських партнерів. А сталося це, зокрема через те, що Європа усвідомлює спільність своїх безпекових інтересів з українськими. Між тим у стосунках між Європою та США є певний антагонізм – так звана криза атлантизму. Тобто, те, що Штати вважають для себе пріоритетними загрозами, для Європи є значно менш суттєвим і навпаки. Одним словом, контекст тут є значно ширшим, ніж може здатися на перший погляд», - констатує експерт.

Наголосивши на тому, що попри тиск США на Україну, наразі не відбувається нічого екстраординарного, Валентин Гладких резюмував: «Ми рухаємо в тому самому річищі і за тією самою траєкторією, яка виникла не вчора і навіть не позавчора. Інакше кажучи, нічого такого екстраординарного, чого ми не бачили і не чули раніше, наразі не відбувається. Але якщо говорити загалом, то все впирається в одну просту тезу: насправді Путін не хоче миру, а відтак Росія не збирається завершувати війну. Росіяни як вимагали, так і вимагають повної та безумовної капітуляції України, тоді як ті загальновідомі 28 пунктів, котрі вже «порізали» у Женеві, є лише умовною капітуляцією. Втім, слухаючи росіян складається таке враження, що вони вже Київ взяли і тепер хочуть нав’язати всі свої забаганки дипломатичним шляхом, будучи неспроможними досягти чогось на полі бою. Ну, так це не працює».

Якщо Дональд Трамп думає, що він зможе «нагнути» Україну, то він глибоко помиляється, вважає аналітик, зауважуючи, що перед цим американському президенту доведеться «нагнути» Європу, політичний істеблішмент США, медіа, тамтешню опозицію у вигляді демократів «і навіть частину рідної Республіканської партії». Поряд з тим, акцентує Валентин Гладких, за те, що Білий дім все ж таки шукає способи припинення російсько-української війни, потрібно віддати Штатам належне. Однак, вважає експерт, США наразі керуються доволі хибними розуміннями у пошуку цих способів.