Чи впливає сонячна активність на клімат на Землі

Як Сонце впливає на клімат Землі?

Сонячна активність – це термін, що описує поточну радіацію та сукупність фізичних змін, які відбуваються на Сонці, проявляючись у вигляді сонячних плям, спалахів та корональних викидів маси. Серед усіх періодичних змін найбільш відомим є одинадцятирічний сонячний цикл, також званий циклом Швабе. Під час цього циклу загальна світність Сонця змінюється лише приблизно на 0,1%, пише 24 Канал.

Сьогодні науковці кажуть, що зміни в сонячній активності дійсно впливають на клімат Землі, але цей вплив є значно меншим, ніж наслідки людської діяльності. Вони виділяють три основні механізми, через які сонячна активність може змінювати погодні умови та клімат:

• Зміни загальної сонячної радіації. Кількість енергії, яку випромінює Сонце, не є постійною. У періоди сонячного максимуму Земля отримує трохи більше тепла, що призводить до незначного нагрівання атмосфери та поверхні океанів. Однак ці зміни надто малі, щоб спровокувати різкі й довготривалі кліматичні зрушення, які ми спостерігаємо останніми десятиліттями.​
• Ультрафіолетове випромінювання. Це один із найпомітніших факторів впливу. Коли сонячна активність висока, рівень ультрафіолету зростає значно більше, ніж загальна світність. Це випромінювання поглинається озоновим шаром у стратосфері, нагріваючи її та змінюючи циркуляцію вітрів. Такі зміни у верхніх шарах атмосфери можуть впливати на рух штормів та погодні системи внизу, наприклад, змінюючи поведінку струменевих течій.
• Космічні промені та хмарність. Існує гіпотеза (відома як ефект Свенсмарка), що під час високої сонячної активності магнітне поле Сонця краще захищає Землю від галактичних космічних променів. Оскільки космічні промені можуть сприяти утворенню ядер конденсації для хмар, їхнє зменшення теоретично призводить до зменшення хмарності, падіння здатності планети відбивати сонячне світло назад у космос і, як наслідок, додаткового нагрівання планети. Втім, наукові дослідження показують, що цей ефект є дуже слабким і не відіграє значної ролі в сучасному потеплінні.​

Мінімум Маундера

Найвідомішим прикладом впливу сонячної активності є "Мінімум Маундера", який спостерігався з 1645 по 1715 роки, коли на Сонці майже зникли плями. Цей період частково збігся з так званим "Малим льодовиковим періодом", коли в Європі та Північній Америці спостерігалися суворі зими.​

Певний час учені припускали, що саме надзвичайно низька активність Сонця й призвела до похолодання, але згодом з'ясувалося, що причиною були вулкани. Підвищена вулканічна активність призвела до масштабних викидів у атмосферу особливих газів та попелу. Вони перешкоджали потраплянню світла на планету, що й потягло за собою значне падіння температур.

Це доводить, що хоча сонячні мінімуми й можуть сприяти охолодженню, але вони діють у комплексі з іншими факторами.

То що ж більше впливає на клімат?

Сучасні дані засвідчують, що роль Сонця у нинішніх кліматичних змінах є незначною порівняно з антропогенною діяльністю. Дослідження показали, що вплив людства приблизно вдесятеро перевищує мінливість, пов'язану із сонячною активністю. Наукові експерименти, проведені за допомогою цифрових кліматичних моделей Землі, підтверджують, що відтворити зафіксоване потепління без урахування чинників людської діяльності неможливо.

Ці висновки спростовують давні припущення про сильний вплив сонячних циклів на клімат. Наприклад, раніше вважалося, що Північноатлантична осциляція (NAO) – кліматичні зміни, що визначають суворість європейських зим – залежить від 11-річного сонячного циклу. Проте новітні дослідження кліматологів не знайшли прямого зв'язку між NAO і циклом Швабе. Будь-яка слабка кореляція, що простежувалася після середини 1960-х років, вважається випадковим збігом через внутрішню мінливість кліматичної системи.

Хоча деякі дослідники припускають, що глобальне потепління, яке спостерігалося у XX столітті, могло бути частиною зміни потужності сонячного випромінювання, що впливає на всю Сонячну систему, фактична динаміка свідчить про інше. З 1990 року потужність сонячного випромінювання послідовно зменшується, тоді як глобальна температура продовжує зростати. Це підтверджує, що сонячна активність більше не є домінуючим фактором сучасного потепління.