Єрмак йде. Історія найвитривалішого шефа президентської канцелярії

Обшуки, які НАБУ влаштувало з самого ранку 28 листопада вдома у голови Офісу президента Андрія Єрмака, стали останнім дзвоником для багаторічного очільника президентської канцелярії. В цей же день президент підписав указ про його відставку.

Єрмаку приписували «надзвичайні здібності»: в умовах, коли Володимир Зеленський з головою занурився у виконання обов’язків Верховного головнокомандувача, керівник президентського Офісу займався в країні всією «чорновою роботою». Причому дуже завзято: недоброзичливці Єрмака подейкували, що без його візи не обходилися серйозні кадрові призначення, рухи фінансових потоків, інформаційна політика, робота парламенту… Дуже показовим було призначення у липні нового Кабміну, який називали не інакше як «уряд Єрмака».

Усюдисущий голова Офісу осідлав також і флагманський президентський зовнішньополітичний напрямок: він супроводжував президента у закордонних поїздках та був фактичним головою МЗС, посунувши профільних міністрів на приставні стільці.

Такий універсалізм «людини-оркестру» настільки влаштовував президента, що він волів не слухати ані внутрішню опозицію (зокрема, й соратників), яка вказувала на непропорційний посаді вплив Єрмака, ані західних партнерів, які періодично здіймали брови, дивуючись надшироким повноваженням глави президентського офісу. Відповідаючи на прямі питання щодо величезного тіньового впливу Єрмака, Зеленський іноді відверто дратувався. «Андрій Єрмак – один з найпотужніших менеджерів у моїй команді. Я поважаю його за результат. Він робить те, що я йому кажу», – підкреслював недоторканий статус свого соратника глава держави та зазначав, що ті, хто розповсюджує дезінформацію проти Єрмака, намагаються послабити самого президента.

Гаранту Конституції було варто цінити свою «праву руку» хоча б за те, що саме голова Офісу виконував функцію своєрідного громовідводу. Саме на надто демонізованого Єрмака сипалися всі звинувачення за негаразди, яких вистачає в країні, що веде війну.

Єрмак встановив рекорд за тривалістю перебування на посаді серед усіх голів Офісу (Адміністрації) президента України: більше п’яти років – з лютого 2020 року. І, вочевидь, бив би рекорди далі, якби не став антигероєм справжнього детективного серіалу.

Знайомство з Зеленським

Як і багато хто з колишніх та нинішніх членів команди Зеленського, Єрмак прийшов в політику з бізнес-сфери, пов’язаної з шоу-бізнесом. До свого потрапляння в оточення президента він працював в юридичній практиці, клієнтами якої були телеканали та великі міжнародні кіностудії, та був продюсером кількох фільмів. Також Єрмак свого часу очолював «Асоціацію підприємців Києва», яку в столиці поза очі називали «асоціацією ларьочників» через те, що вона опікувалася МАФами.

Перше знайомство Єрмака та Зеленського сталося ще в часи, коли майбутній президент був генпродюсером телеканалу «Інтер». Колишня пресекретарка Зеленського Юлії Мендель згадувала, що Єрмак тримався поруч з Зеленським від першого дня, коли той потрапив на Банкову, а особливо зблизилися вони в тренажерному залі, який відвідували. Новий близький приятель президента доволі швидко «з’їв» напрочуд конфліктного першого голову Офісу Зеленського Андрія Богдана і очолив цю інституцію. За словами все тієї ж Мендель, Єрмаку вдалося вразити Зеленського організацію першого обміну полоненими із росіянами.

Формально мати ключі від Офісу (Адміністрації) президента не завжди означає мати велику владу: тут все залежить від психотипу лідера держави та його бажання делегувати повноваження. Зеленський був готовий ними ділитися, а Єрмак – «підбирати».

Та й в принципі нема нічого дивного в тому, що президент в часи війни волів опертися на людину, якій він міг перекласти великий шматок нервової роботи. Тут варто нагадати, свої «зброєносці» були у всіх президентів, і Єрмак – не перший з тих, кому перші особи довіряли, як здавалося зі сторони, аж занадто. Достатньо згадати хоча б Віктора Ющенка з його крилатим висловом «Балога – це я». Хоча звісно, умови, коли державою керували Ющенко та Зеленський, аж надто різняться…

До вторгнення

Ще за часів, коли Україна плавала в «мутній воді» Мінських угод Єрмак брав участь у переговорах з країнами «Нормандської четвірки». Саме він очолював канал спілкування з Росією по лінії «Єрмак – Козак» (як пишуть російські ЗМІ, ексзаступник голови Адміністрації президента РФ Дмитро Козак був одним з нечисленних представників оточення Путіна, хто категорично виступив проти «СВО» – «Главком»).

Перший гучний скандал після призначення Єрмака головою Офісу президента спалахнув через його брата – Дениса Єрмака. Один з перших втікачів з фракції «Слуга народу» – Гео Лерос – оприлюднив записи, де чоловік, схожий на брата очільника Офіс3, нібито торгує посадами. Але цей галас зійшов нанівець. НАБУ спочатку відкрило справу з цього приводу, а потім закрило. Суд визнав звинувачення Лероса недостовірними і змусив його спростувати заяви. А надалі різноманітні справи почали переслідувати вже самого нардепа…

Куди відчутнішим та неприємним для голови Офісу став «Вагнергейт», – скандал, що розгорівся навколо таємної клопіткої спецоперації українських спецслужб із затримання російських бойовиків групи «Вагнер». Розслідуванні Bellingcat виявило, що операція була зірвана через її відкладення на вищому рівні і витік даних, який йшов начебто з Банкової. А головним винуватцем зриву в розслідуванні прямо називався Єрмак. Слабка реакція Офісу президента на ці звинувачення тільки зміцнила підозри. Опозиція на чолі з ексконкурентом Зеленського на президентських виборах Петром Порошенком розкручувала цей скандал на повну, а на Єрмака навіть навісили тавро «російського агента».

Після вторгнення

Повномасштабна російська агресія ще більше зблизила президента та голову його Офісу. Коли російські війська стояли під столицею, а частина посадовців та чиновників у лютому 2022-го виїхала з Києва, голова Офісу перебував у вузькому колі оточення Зеленського. В той час вони жили і працювали у президентському бункері.

У воєнний період кількість функцій Єрмака помітно збільшилася: він проводив перемовини з західними партнерами, очолював Координаційний штаб з гуманітарних та соціальних питань, займався питаннями полонених, поверненням депортованих дітей, разом з експослом США Майклом Макфолом керував міжнародною експертною «групою Єрмака-Макфола» для просування антиросійських санкцій. Велика війна фактично закріпила Єрмака в статусі не «першої, але й не другої людини в державі». Порівняння впливовості Єрмака та ще одного довгограючого посадовця команди Зеленського – тодішнього прем’єра Дениса Шмигаля – складалося явно не на користь останнього. 

З часом те, що Єрмак повсюди їздить з президентом у закордонні поїздки, бере активну участь у розробці різноманітних «гарантій безпеки», «формул миру» і буквально не відходить від голови держави, стало надто кидатися в очі.

Паралельно Єрмак концентрував владу всередині країни через підконтрольних міністрів, голів місцевих адміністрацій, ключових державних компаній тощо.

У матеріалі видання Politico, який був повністю присвячений його скромній персоні, Єрмак пояснював, що є просто «інструментом президента» у важкі часи.

«Це не окрема вертикаль влади, а інструмент президента. Особливо у воєнний час, коли рішення мають ухвалюватися швидко і чітко», – стверджував голова Офісу і наполягав, що українське суспільство не дозволило б появі в країні ознак авторитарного правління.

Симптоматично, що один з небагатьох проявів протестної активності українського суспільства під час війни відбувся саме через надмірну ініціативність Єрмака. Йому приписують раптову появу в парламенті законопроєкту про скорочення повноважень НАБУ та САП, голосування депутатів за нього фактично «всліпу» та швидкий відкат назад після явно неочікуваного для Банкової «картонкового Майдану».

Цей невдалий бліцкриг мав наслідки не тільки для іміджу влади, він спричинив бунт серед президентських соратників у парламенті. «Слуги» вже не пошепки почали називати ім’я того, хто їх підставив в цій ситуації і почали задаватися питаннями – скільки такий розклад сил, коли їм спускають незрозумілі завдання з Офісу президента, ще може тривати. Наслідки того проколу Банкової ніби розсмокталися, аж поки не грянув куди більший скандал, який шокував всю країну – «Міндічгейт». НАБУ дозовано оприлюднювало записи розмов з помешкання власника «95 кварталу» Тимура Міндіча, які свідчили про корупцію в енергетичній та оборонній сферах. Різні джерела анонсували, що прізвище Єрмака на цих плівках також спливе. Проте досі цього не сталося.

Спочатку Володимир Зеленський показово не збирався позбавлятися  свого «кращого менеджера», хоча цього вже відкрито вимагала частина фракції «слуг народу». Але обшуки НАБУ вже безпосередньо у Єрмака, які співпали з розпалом перемовин з американцями щодо чергового мирного плану, не лишили президенту вибору.

«Міндічгейт». До чого тут Єрмак?

За майже дві доби до обшуків в Андрія Єрмака керівництво антикорупційних органів відвідало один публічний захід. Там ведучий їм поставив запитання: які будуть дії НАБУ і САП, якщо у них буде інформація про пов’язаність окремих високопосадовців, які, у тому числі тих, хто бере участь у мирних переговорах, зі злочинною організацією Міндіча-Цукермана?

«Я не думаю, що таке має статися, щоб люди, які причетні до корупційних злочинів, представляли країну і займали будь-які посади», – заявив директор Національного антикорупційного бюро Семен Кривонос.

А вже зранку 28 листопада детективи НАБУ прийшли з обшуками в урядовий квартал, де проживає Андрій Єрмак. На момент проведення слідчих дій близький до президента посадовець усе ще очолював українську делегацію для переговорів з американцями, європейцями та росіянами щодо досягнення справедливого і сталого миру.

Які претензії мають НАБУ і САП до пана Єрмака? Станом на 21.00 28 листопада, слідство публічно не повідомило жодних деталей, окрім ранішнього факту про сам обшук. Проте вперше «тінь Єрмака» на плівках НАБУ, де вже засвітилися бізнесмени Тимур Міндіч, Олександр Цукерман, ексміністри Герман Галущенко і Світлана Грищук, побачив нардеп від «Голосу» Ярослав Железняк. 17 листопада політик заявив, мовляв, на записах Єрмак мав прізвисько Алі Баба (за першими літерами ім’я та по-батькові). У вигляді доказу Железняк навів слова керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Олександра Клименка: «Алі Баба проводить наради і «нарізає» задачі правоохоронним органам для того, щоб вони переслідували детективів НАБУ і прокурорів САП. Це ненормальна історія».

Водночас соратник Клименка по антикорупційному цеху – директор НАБУ на запитання журналістки «Радіо Свобода», чи Алі Баба – це Андрій Єрмак, відповів розмито: не можу ні підтвердити, ні спростувати цього. При цьому, за словами Семена Кривоноса, персонаж Алі Баба дійсно згадується на плівках; сидить у високих кабінетах, «не маючи жодних законних повноважень, втручається у діяльність правоохоронних органів».

З огляду на це можна лише припустити: голос Єрмака  теоретично також міг проскочити під час оперативної прослушки детективів НАБУ. Як повідомляють окремі ЗМІ, Андрій Єрмак буцімто цікавився одним із будинків кооперативу «Династія», гроші на будівництво якого могли розподілятися у злочинному «бек-офісі».

Йдеться про будинки на території колишньої бази відпочинку «Сонячна». Журналісти-розслідувачі ще влітку з’ясували, що там біля річки на восьми гектарах землі компанія, пов’язана з Чернишовим, зводить чотири будинки, кожен з яких близько 1 тис. «квадратів». До цієї нерухомості додаються господарські літні будинки і альтанки.

Як з’ясував «Главком», площа земельної ділянки, яка задіяна під зведення «Династії», складає 4,24 га.

Наступний «на вихід» Умєров?

Ще один переговорник від України, який у складі делегації «імені Єрмака» і якого теж може «збити» «Міндічгейт», – це секретар Ради нацбезпеки і оборони Рустем Умєров. Він точно є на плівках НАБУ.

Як писав «Главком», у підозрі бізнесмену Тимуру Міндічу згадується епізод про те, що підприємець вмовляв колишнього міністра оборони Рустема Умєрова вплинути на підлеглих, аби ті підписали документи з прийому бронежилетів для ЗСУ. У відповідь, як стверджує слідство, Рустем Умєров заявив: «Я услышал, вызову опять скажу, смотрите, что от меня нужно, чтобы вы сделали».

25 листопада Умєров побував на допиті в НАБУ, де дав свідчення у справі про корупцію в «Енергоатомі». За попередніми даними, він має статус свідка.

Що далі?

Відставкою Єрмака пар «спущено», група недоброзичливців ексголови Офісу на чолі з керівником фракції «Слуг народу» Давидом Арахамією, першим віцепрем’єром Михайлом Федоровим та міністром оборони Денисом Шмигалем не приховує задоволення. Але відставка такого системоутворюючого гравця, яким був Єрмак, просто не може пройти безболісно для всієї системи, яка будувалася роками. Власне, людьми, яких особисто підбирав Єрмак, пронизана вся вертикаль влади.

Чи вона зараз буде перезавантажена кардинально, чи багаточисельна свита колишнього голови Офісу переважно присягне на вірність іншому сюзерену? Багато буде залежати від наступника Андрія Борисовича (поки в прогнозах фігурують як не надто оригінальні прізвища – Федоров, Свириденко, Шмигаль, так і несподівані – заступник керівника Офісу полковник Павло Паліса). Чи стане він таким само незамінним «продовженням» президента, яким був Єрмак? І де взагалі гарантії, що Єрмак сказав остаточне «прощавай» і не збереже вплив навіть після втрати посади?

Павло Вуєць, «Главком»