Звідки в Європі взялися домашні коти — ДНК-аналіз розкрив таємницю

Ваш домашній улюбленець, який зараз, імовірно, спить на дивані, має набагато складнішу родинну історію, ніж вважалося раніше. Довгий час панувала думка, що коти прийшли до Європи разом із першими землеробами ще в епоху неоліту, щоб ловити гризунів у нових коморах. Проте масштабний генетичний аналіз перевернув це уявлення.

Про це пише авторитетний науковий журнал Science.

З’ясувалося, що масова експансія домашніх котів на європейський континент відбулася значно пізніше — близько 2000 років тому, і завдячувати цьому ми маємо, найімовірніше, давнім римлянам та вихідцям з Африки.

Крах теорії про котів-фермерів та нові дати

Раніше вчені спиралися на археологічні знахідки та аналіз мітохондріальної ДНК, яка передається лише по материнській лінії. Це наводило на думку, що коти мандрували з Анатолії до Європи разом із неолітичними фермерами приблизно 6400 років тому.

Проте нове дослідження, яке охопило геноми 87 тварин (від давніх музейних експонатів до сучасних улюбленців), показало іншу картину. Ті коти, яких раніше вважали «першопрохідцями» в Європі, насправді були дикими лісовими котами (Felis silvestris), які просто схрещувалися зі своїми африканськими родичами, але ще не були домашніми у звичному розумінні.

Справжня ж хвиля «одомашнених» генів, характерних для сучасних мурчиків, з’являється в європейських зразках лише починаючи з 1-го століття нашої ери. Це свідчить про те, що домашні коти стали масовим явищем у Європі лише близько 2000 років тому.

Такий часовий зсув ідеально збігається з розквітом Римської імперії та активною торгівлею в Середземномор’ї, коли кораблі перевозили не лише зерно та олію, а й корисних супутників для боротьби зі щурами.

Африканський слід та сардинська загадка

Генетичний аналіз чітко вказав на прабатьківщину наших улюбленців — Північну Африку. Дослідники з’ясували, що геном сучасних домашніх котів (Felis catus) найбільш схожий на геном африканського степового кота (Felis lybica lybica).

Саме цей підвид став основою для популяції, яка згодом підкорила весь світ. Вчені виявили, що ще до основної хвилі міграції існував «попередній десант»: на острові Сардинія найдавнішого кота, генетично подібного до домашнього, датують віком близько 2200 років.

Цей сардинський «першопроходець» виявився близьким родичем диких котів із сучасного Марокко. Це дозволило вченим виділити як мінімум дві хвилі розселення. Перша — це дикі коти з північного заходу Африки, які потрапили на острови Середземномор’я і заснували тамтешні популяції.

Друга, більш масшабна хвиля, прийшла пізніше, не раніше 2000 років тому, вже з іншого, поки що точно не встановленого регіону Північної Африки (можливо, Єгипту), і саме вона сформувала генофонд тих котиків, яких ми знаємо і любимо сьогодні.

Ілля Чопоров та Андрій Білоус Епізод серіалу "Друзі" Українські біженці в Європі Смаження риби. / © pixabay.com