«Плівки Віткоффа» злила Росія: Кулик – про те, що задумав Путін, і які тепер проблеми у Трампа

Підозри про те, що сумнозвісний американський "мирний план" з 28 пунктів писався не у Вашингтоні, а в Москві, підтвердилися. Bloomberg опублікував стенограми двох розмов помічника Путіна Юрія Ушакова – зі спецпредставником Трампа Віткоффом та зі спецпредставником Путіна Дмітрієвим. Із Дмітрієвим Ушаков обговорював схему передачі російського варіанту "мирного плану" команді Трампа з тим, щоб американці представили його як власні напрацювання. А Віткофф у розмові давав поради Ушакову про те, як краще представити Трампу список кремлівських "хотєлок", тобто російський "мирний план".

Така "співпраця" Віткоффа з росіянами обурила частину американських політиків, деякі конгресмени назвали його "російським агентом" і закликали звільнити. Втім, президент США Дональд Трамп не побачив у цьому нічого соромного і сказав, що переговори так і ведуться, що Віткоффу "потрібно продати Україну Росії", тож усе добре.

Директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства, політичний експерт Віталій Кулик розповів Главреду, навіщо Росія злила "плівки Віткоффа", наскільки ця історія підриває владу Трампа і які проблеми створює для нього, що тепер буде з написаним у Кремлі і презентованим американцями "мирним планом", чому США в змозі "продати" Україну Росії, як найближчими місяцями Трамп може ускладнити життя Україні, а також яку пастку підготував Путін.

Як злив стенограм розмов Ушакова з Віткоффом та Дмітрієвим може позначитися на подальшому переговорному процесі? І що буде з цим "мирним планом" тепер, коли стало очевидно, хто є його реальним автором?

Для Трампа це не є великою проблемою, про що він сказав відверто: мовляв, так і ведуться переговори, чого нападати, все правильно робиться. Трамп "продає" Росії Україну, тож для нього це нормально.

А от для американського політичного істеблішменту це не є нормальним, тому що там інші уявлення про переговори з опонентом, особливо з таким, як Росія. Тому це спровокувало внутрішню політичну дискусію в США. Зокрема члени Республіканської партії, які раніше боялися якось не так глянути на Трампа, зараз його відверто критикують.

Крім того, цей злив дозволяє європейцям натиснути на Вашингтон, адже тепер очевидно, що переговорний процес модерується Росією, а "мирний план" явно має російські джерела.

Я абсолютно переконаний, що записи розмов Ушакова з Віткоффом та Дмітрієвим злили самі росіяни. Адже не в інтересах Росії зараз щось підписувати, а, тим більше, досягати сталого миру. Тож вони вирішили завалити переговори, не припинивши їх, тобто не отримати результату, але зберегти динаміку переговорів.

Путіну потрібно зберегти переговорний процес, оскільки він вважає, що переговори ведуть його до бажаного результату. А бажаним результатом для нього є визнання за Росією статусу наддержави та готовність вступати з нею у предметні розмови про новий світовий порядок. Ціна тут – не Україна. Ці переговори – не про Україну, а про новий світовий порядок. І в таких переговорах потрібно, щоб ніякої конкретики щодо України не було. Тому процес можна затягувати і гратися в це ще довго, тримаючи Трампа на витягнутій руці. За цей час Росія вирішить свої питання: можливо, вийде на певні домовленості зі Сполученими Штатами, уникне надмірних санкцій, а, може, й доб’ється зняття частини з них. Адже ми бачимо, що той самий Віткофф налаштований на підігрування Росії по багатьох позиціях.

Чи потрібен Трампу процес заради процесу? Думаю, що ні. Трампу якраз потрібен конкретний результат. Але – він цілком може погодитися і на рамкові угоди, які не виконуються. Тому може з’явитися певне комюніке, яке не передбачатиме жодних гарантій і яке неможливо виконати, тобто це буде радше побажання, під яким підпишуться всі сторони. Але Трамп продаватиме це як закінчення війни і перемогу, як він це зробив із Тайландом і Камбоджею та іншими війнами, які він "закінчив". Насправді ці війни не закінчилися, й досі тривають перестрілки в цих регіонах і на цих фронтах глобальної війни.

Війна закінчиться тільки тоді, коли буде сформований новий світовий порядок. Зараз він ще не сформований, ба більше, у Трампа навіть немає своєї моделі нового світопорядку. Він рефлексує і намагається взяти участь у формуванні нового світового порядку, використовуючи бізнес-моделі переговорів. Але зрештою Сполучені Штати програють. Це почав відчувати і американський діпстейт, тому частина республіканців відколюється від Трампа. Найімовірніше, трампісти не отримають тих результатів на виборах до Конгресу та Сенату, на які вони сподіваються. Вони там програють. Увійшовши у виборчу кампанію, їм буде важко забезпечити необхідний результат. Ба більше, трампісти можуть програти з розгромним рахунком.

Втім, до виборів Трамп може здійснити низку кроків, які ускладнять і без того важку ситуацію в Україні. Наприклад, Трамп, може припинити передавати нам розвідувальні дані, скоротити поставки озброєння та участь у військовому плануванні, скоротити кількість військової техніки, яку ми купуємо в США або за допомогою Штатів, тощо. Трамп на період до кінця його президентської каденції цілком може все це заблокувати для України, що одразу позначиться на фронті і темпах просування російських окупантів.

Чи збільшуються тепер, після публікації "плівок Віткоффа", шанси на те, що початкові 28 пунктів "мирного плану" будуть суттєво відредаговані або замінені на інші? Чи збільшуються шанси на те, що Україні не зможуть нав’язати капітуляцію?

Переговори потребують участі Росії, а вона всіляко демонструє своє небажання зупиняти війну. Путін може не вести її в певному обсязі або певної інтенсивності, якщо зіштовхнеться з проблемами, але повністю війну не припинить. Путіну потрібна війна.

Не думаю, що в подальшому будуть обговорюватися 28 пунктів – їхня кількість зміниться. Але в американської сторони немає особливої готовності враховувати інтереси України та Європи. Тому важливо не те, скільки пунктів буде в плані, а про що вони будуть.

Крім того, не варто дивитися на ситуацію через "рожеві окуляри", думаючи, що ми щось відстояли в Женеві та зможемо відстояти в Абу-Дабі.

Дрісколл чітко окреслив настрої американців: американський ВПК не встигає за потребами українського війська та оборони, а багато старої техніки, яку нам продають, потрібна самим Штатам на інших театрах бойових дій. Тому очевидно, що нас будуть спонукати до більших поступок на користь Росії.

Крім того, у нас немає шансу не підписати щось, що буде подаватися як завершення першого раунду переговорів. Але це буде не договір про мир, а меморандум про те, що сторони рухаються до укладення всеосяжної мирної угоди. І цей меморандум буде підписаний не з Росією, а зі Сполученими Штатами.

Загалом, як на мене, шлях, який обрали американці, дуже нагадує Мінські угоди. Спочатку ми підпишемо договори зі Сполученими Штатами та європейцями. Американці підпишуть договори з росіянами, і європейці підтримають ці договори. А потім, як завершальний етап, підписання угоди нами і росіянами. І задача нашої дипломатії зараз – не дозволити під час нинішнього першого раунду задати нам такі рамки, за яких на заключному етапі укладання угоди між Україною та Росією буде виписана наша капітуляція. А це потребує виконання нашою владою багатьох домашніх завдань.

Основне завдання, яке має виконати українська влада, – це не дипломатичні маневри і не мобілізація союзників, а власна національна стійкість, а вона забезпечується довірою громадян до власного військово-політичного керівництва. Відповідно, можна отримати в суспільстві консенсус як щодо мирної угоди, так і щодо продовження війни, але цей консенсус має бути забезпечений ресурсами. Що мається на увазі: військово-політичне керівництво має підтримуватися більшістю, яка вважає, що воно все правильно робить; до оборони має бути залучена більшість населення, і не "бусифікацією", а справжньою системою рекрутингу та реформованою мобілізацією; навколо всього цього має бути консенсус щодо того, що ми боремося за власну ідентичність, що це екзистенційна війна, в якій ми не можемо собі дозволити капітуляцію. Тільки спираючись на такий консенсус, президент інколи може сказати "ні" нашим західним партнерам.

Зараз президент не може цього зробити через внутрішньополітичну кризу. Президент слабкий, тому що не виконав домашнє завдання і не провів роботу над помилками. Саме тому нам і викотили ці 28 пунктів, причому "дуже вчасно". І зараз наша переговорна позиція слабка, тому що немає внутрішнього консенсусу, тож нам можуть нав’язати умови, які стратегічно будуть на шкоду державності і працюватимуть на демонтаж незалежності.

Тому це виклик для української влади та українського суспільства. Втім, ще не "все пропало", коли єдиним варіантом є термінова капітуляція, або навпаки, як кажуть у нас гарячі голови, потрібно всіх послати і триматися до останнього українця. Я так не вважаю. Але навіть за нинішніх умов, зберігаючи динаміку переговорів та не сварячись із Трампом, можна отримати максимум – не потрапити в пастку Віткоффа-Ушакова-Путіна.

Якщо говорити про формулу, яку видав Трамп, – "потрібно продати Україну Росії", то, на вашу думку, ми справді зараз опинилися в такій системі координат, коли американці здатні нас "продати" Путіну, і Україна майже нічого не вирішує?

Ні, я би повністю не списував можливість нашої самостійної гри. У нас є можливість говорити "ні" та не погоджуватися з позицією США. А що для цього слід зробити, я пояснив вище. До речі, Зеленський це вже демонстрував, і я цілком підтримую його позицію в Овальному кабінеті, коли він висловив думку багатьох українців. Тож процес залежить і від нас. Але для цього президенту потрібно спиратися на консенсус. Адже коли ти говориш про необхідність продовження війни, ти маєш бути сильним і впевненим, що в тебе на це є мандат. А коли ти не можеш гарантувати навіть проходження бюджету війни в Верховній Раді, тому що там "шкурняки" і корупційні складові власного оточення, то про що можна говорити. Тому спочатку слід розібратися з внутрішньою політикою і досягнути максимального консенсусу щодо питання війни. Тоді ми зможемо показати суб’єктність.

А щодо того, що американці нас "продають", то, власне кажучи, Трамп своїми діями вже давно поховав міжнародне право. США знищили міжнародну справедливість як категорію. Повернення до постоонівського трактування міжнародного права вже малоймовірне. Зараз все вирішує не міжнародне право, а сила. Тому – так, нами торгують. Це реальна політика. І зараз розмови про принципи й цінності виглядають як обман з боку тих, хто ці принципи сформулював. Тож тепер ми живемо в часи на зразок ХІХ століття, коли імперії ділять світ.

Це важливо розуміти і не купуватися на розмови про цінності та принципи. А тому ми повинні мати можливість відповідати, в тому числі спецопераціями.

Трамп зазначив, що Росія теж іде на суттєві поступки, і найбільша з них полягає в тому, що росіяни "припинять війну і не братимуть нових земель". Чим небезпечний такий підхід і для України, і для світу?

Для Трампа все це – історія не про сталий мир, а про те, що можна буде продати як мир. Для Росії важливий процес і те, що вона залишається учасником конструювання світового порядку. Тобто і для Путіна все це не про мир. Та й і для нас це все не про мир, а про те, щоб зберегти динаміку допомоги з боку США у війні проти Росії. Тож від цього процесу не буде миру – буде продовження війни, просто іншими способами та в іншій динаміці.

Чому Трамп уже настільки відверто "топить" за Росію? Росіяни мають якийсь компромат на Трампа, як кажуть конспірологи, чи справа в щирому захопленні Трампа Росією та Путіним?

Я би не шукав якоїсь російської агентурної мережі в США, нема такого. Я думаю, що це велике перебільшення. Але є збіг певних інтересів. Для Трампа і його оточення головним опонентом є не Путін, а лідери європейських країн, бо в них Трамп бачить продовження американських демократів. Євросоюз є ідеологічним опонентом, який не погоджується бути на других ролях в уявленні Трампа.

Я більш ніж переконаний, що приводів для порозуміння з Росією у трампістів значно більше, ніж конфліктних точок. А, отже, підігрування Трампа Путіну продовжиться.

Трамп щиро переконаний, що Путін виступає за традиційні цінності, що Путін ламає Європу. До того ж у Путіна така політична система, яку хотів би й сам Трамп. Адже попри те, що Трамп є лідером США, він – не про демократію і не про республіку. Він абсолютно погоджується з картинками, де його зображають із короною на голові, і тролить, говорячи "називайте мене королем". Але США почалися з гасла "У нас ніколи не буде короля!".

Поясніть детальніше, які наслідки ці "плівки Ушакова-Віткоффа" можуть мати для Трампа в США? Наскільки ця історія підриває владу Трампа?

Я би почекав і подивився, чи втримається Рубіо на своїй позиції. Мені здається, що позиції Рубіо та Віткоффа діаметрально протилежні, і Трамп не поділяє позиції Рубіо. А те, що Віткофф "напрацював" разом із Росією, Рубіо відкоригував за допомогою європейців. Це не сподобалося Трампу. Тому подивимося, що буде далі, і чи утримається Рубіо на посаді.

Крім того, очевидно, що буде зростати фронда по відношенню до самого Трампа і MAGA.

Взагалі, MAGA переживає не найкращі часи в США. Адже є крило MAGA, яке є антиістеблішментським та вимагає публікації "файлів Епштейна". "Файли Епштейна" будуть зараз постійно наздоганяти Трампа і захоплювати частину MAGA. Трамп дуже боїться цих файлів, бо, наскільки я розумію, він там фігурує, причому неодноразово. Трамп не буде їх публікувати, але вони його будуть наздоганяти і відколювати частину його електорату.

Тож, з одного боку, буде незадоволення зовнішньою політикою Трампа через підігрування Путіну та відсутність здобутків у діалозі з Китаєм, а з іншого – на Трампа будуть тиснути Ліндсі Грем та інші, хто виступає за публікацію "файлів Епштейна" (а вони впливають на частину MAGA). Тож значна частина виборців Трампа цілком може відколотися.

Трамп сказав, що війна в Україні може тривати роками, бо в Росії значно більше людей. Як думаєте ви, чи здатна Росія воювати роками, а, відтак, чи може війна затягнутися ще надовго? І чого, за вашим прогнозом, чекати нам від Трампа і Росії в найближчі місяці – і на фронті, і в переговорному процесі?

У Росії справді велике населення: 144 мільйони – це багато. 500 тисяч осіб, яких Росія ще може мобілізувати, вплинуть на фронт, і це може призвести до непоправних наслідків.

Втім, завжди слід зважати на економіку: чи зможе Російська Федерація забезпечити війну та необхідну мобілізацію економічно, чи зможе вона забезпечити збереження нинішньої динаміки війни. На мій погляд, не так усе однозначно. Так, у Росії ще є запас міцності. Так, російські війська ще можуть просуватися. Так, Росія може мобілізувати ще 500 тисяч осіб і кинути їх на "м’ясні штурми". Так, РФ може ще найняти корейців і кинути їх на фронт. Але всього цього замало для перемоги на фронті. Тобто вічно Росія воювати не може.

Так, Росії потрібна війна як продовження політики, але продовжувати війну нинішньої інтенсивності вона не може. Тому вона й грає у переговори, тому їй і потрібен певний варіант зниження інтенсивності війни та створення пастки, в яку завдяки Трампу зможе зайти Україна.