Що пропонує Путін для мирного плану

Скільки міжнародних і двосторонніх паперів із підписами Росії гарантували територіальну цілісність і суверенітет України на момент інтервенції?

"Ет чо таке?"

Ця цитата Путіна задає формат вивчення його спічу в Бішкеку - як перелік риторичних запитань для наших європейських партнерів.

Бо США далеко. А тут усе рідне, близьке.

1. Як називаються домовленості між агресором і третіми країнами про "визнання" (легалізацію) захоплення території жертви агресії, на думку якої пропонується не зважати? І що сталося вже через рік після хрестоматійної аналогії?

Путін пропонує саме це. У найдрібніших деталях.

Залишається буквально один хід до "китайського плану" зонування території України. Із запаморочливими перспективами і в Європі, і на Далекому Сході.

2 Скільки разів перед нападом на Україну в 2014 р., а потім у 2022 р., Путін і його камарилья божилися, що не виношують злих намірів?

3. Скільки міжнародних і двосторонніх паперів із підписами Росії гарантували територіальну цілісність і суверенітет України на момент інтервенції?

І головне.

4. Якщо ти віриш, що твоя армія успішно наступає на всіх фронтах, а ситуація всередині контролюється, навіщо тобі йти на якісь угоди і в чомусь себе обмежувати? Особливо, коли перед тобою, як ти вважаєш, режим, який втратив легітимність.

Додави. Установи свій. Насолоджуйся. Хіба не так?

Коли ще випаде такий шанс?

Путін не бачить проблем у тому, щоб водити за ніс США, поки він вірить у досягнення результату на землі, не побоюється реального посилення санкцій і нехтує готовністю Європи битися. Обміни полоненими, якісь гуманітарні речі на цей розклад не впливають. Горизонт руху військ у поточному режимі - ще пара місяців. За які, як звучить у його словах, може бути досягнутий військовий перелом.

Тобто, до лютого якось не проглядається логічної основи для початку серйозних переговорів. Лютий позначав у своїх коментарях і глава ГУР Кирило Буданов.

Так, у Росії наростають складнощі, але кілька місяців вони точно протягнуть. Місяць тільки на свята випаде.

Отже, у Путіна поки що взагалі немає мотивів щось змінювати. А пускати дим він прекрасно вміє.

Україна постійно працює над створенням таких мотивів. Але можливості зростають поступово, це потребує часу. А запас міцності тане.

Зараз держави Європи торгуються про гарантії для себе. Міністр армії США, судячи з різних повідомлень, відверто залякує європейців (у т.ч. - ракетними ударами Кремля).

Якщо вони здригнуться, втратять усвідомлення ролі України в забезпеченні їхньої безпеки, підвиснуть інвестиції у ВПК і допомогу - у нас залишаться тільки дуже погані варіанти.

Погані варіанти - шлях до тієї розвилки, яку я описував днями. З ризиком переходу значної частини українського потенціалу під контроль РФ.

З'явиться новий баланс сил, який автоматично (!) перекреслить усі домовленості, що склалися, і всі гарантії. Путін регулярно проробляє цей трюк.

Хороші варіанти для всіх, крім Путіна - тільки в площині значного збільшення ролі Європи в прямому відбитті російської агресії. Не буде цього - доведеться вибирати з нав'язаного в російсько-американсько-китайському трикутнику. А там навряд чи чимось порадують...

До зими - 3 дні.

Джерело