Вчені пояснили, як виникла свідомість і до чого тут птахи

Для чого живим істотам свідомість?

В останні десятиліття інтерес до наукового вивчення свідомості різко зріс, проте ключове питання досі відкрите: яке еволюційне завдання вона виконує? Команди професорів Альберта Неувена та Онура Ґюнтюркюна з Рурського університету в Німеччині представили новий погляд на походження свідомості, а також пояснили, що можуть розповісти про це птахи. Про це розповідає 24 Канал із посиланням на їхню роботу в журналі Philosophical Transactions of the Royal Society B.

Три етапи розвитку свідомості

Альберт Неувен та Карлос Монтемаєр виділяють три рівні свідомості, що виконують різні функції.

Перший рівень – базове збудження. За словами Неувена, це найдавніша форма свідомого стану. Її роль – запускати реакцію тривоги в загрозливих ситуаціях і допомагати організму вижити. Біль у цьому процесі є найефективнішим сигналом про пошкодження тіла та можливу небезпеку.

Другий рівень – загальна пильність. Ця здатність дозволяє концентруватися на одному важливому стимулі серед багатьох. Наприклад, коли ми бачимо дим, то автоматично перемикаємо увагу на його джерело. Монтемаєр наголошує, що цей тип свідомості допомагає не лише помічати прості причиново-наслідкові зв’язки, а й формувати складні наукові висновки.

Третій рівень – рефлексивна (само)свідомість. Люди та деякі тварини здатні усвідомлювати себе, аналізувати власні думки, переживання та плани. Така свідомість допомагає будувати образ себе, співпрацювати з іншими та інтегруватися в суспільство. Один із найпростіших проявів – упізнавання власного відображення в дзеркалі, яке діти опановують приблизно у 18 місяців. Деякі тварини, зокрема дельфіни, шимпанзе та сороки, також демонструють цю здатність.

Як птахи сприймають світ?

Як пише SciTechDaily, у другій роботі Джанмарко Мальдареллі та Онур Ґюнтюркюн доводять, що птахи можуть мати базові форми свідомого досвіду, і наводять три аргументи.

Сенсорне сприйняття. Досліди свідчать, що птахи не просто автоматично реагують на стимули, а суб’єктивно їх переживають. Наприклад, голуби по-різному трактують неоднозначні зображення, а у ворон реєстрували нервові сигнали, які відображають саме внутрішнє сприйняття, а не фізичну наявність стимулу.

Структура мозку. Хоча мозок птахів влаштований інакше, ніж у ссавців, у ньому є функціональні аналоги, здатні забезпечувати свідомі процеси. Ґюнтюркюн пояснює, що зона NCL, яку порівнюють із префронтальною корою людини, має надзвичайно щільні зв’язки й дозволяє інтегрувати інформацію. За своєю організацією це нагадує механізми, описані теорією Global Neuronal Workspace.

Форми самоусвідомлення. Деякі види птахів проходять дзеркальний тест, але інші демонструють не менш цікаві прояви самосприйняття. Наприклад, голуби та кури розрізняють відображення та реального родича й поводяться по-різному залежно від ситуації. Це свідчить про базові форми ситуативної самоідентифікації.

Загалом дослідження показують, що свідомість могла виникнути значно раніше та бути притаманною більшій кількості видів, ніж вважалося. При цьому складної кори головного мозку необов’язково потребується – різні структури можуть еволюційно приводити до схожих функціональних рішень.

Чи справді ми використовуємо всього 10% можливостей свого мозку?

Взагалі неможливо, щоб 90% мозку не використовувалися або використовувалися не повною мірою. Наш мозок сформований у процесі природного добору. Його маса становить 2 – 3% маси цілого тіла та він споживає 20% кисню та поживних речовин. Іншими словами, це дорого вирощувати та використовувати мозкову тканину. Тому малоймовірно, щоб організм витрачав 1/5 частину всіх ресурсів на утримання слабо залученого органу. Дані клінічної неврології та нейропсихології також заперечують цей міф. Обидві науки мають справу з наслідками пошкодження мозку. За словами спеціалістів, навіть незначні пошкодження мозкової тканини мають серйозні наслідки, що позначаються на життєдіяльності людини. Наприклад, унаслідок інсульту (порушення мозкового кровообігу) відбувається пошкодження частин головного мозку. Залежно від того, де саме відбулося пошкодження будуть спостерігатися ті чи інші порушення.

Людина може втратити здатність посміхатися, говорити чи ворушити кінцівками. А пацієнти у вегетативному стані, коли пошкоджено майже 50% мозкової тканини, взагалі втрачають здатність залишатися у свідомості, тобто думати, пригадувати, сприймати та опрацьовувати інформацію звичним способом. Якби 90% мозку справді залишалися незалучений – такі процеси б не відбувалися. Електрична стимуляція різних ділянок мозку, здійснена під час нейрохірургічних втручань, так само доводить відсутність в мозку "тихих зон". Тобто просто не існує ділянок, які б не були залучені до тих чи інших психічних або нейрофізіологічних процесів.