Німецький історик указав на паралелі між «мирним планом» США і Мюнхенською змовою 1938 року

Німецький історик Мартін Шульце Вессель бачить паралелі між планом Трампа із 28 пунктів та Мюнхенською угодою 1938 року, яка, попри бажання задовольнити агресора, не принесла Європі мир, а лише заохотила тодішнього німецького диктатора.

Про це вчений написав у статті для газети Frankfurter Allgemeine Zeitung, передає Укрінформ.

«Спроба Трампа змусити Україну прийняти умови, про які Вашингтон раніше домовлявся виключно із Кремлем, справді нагадує вересень 1938 року, коли Велика Британія, Франція та Італія досягли угоди з Німеччиною щодо врегулювання так званої Судетської кризи. В результаті так званої Мюнхенської угоди, яка насправді була диктатом, Чехословаччину змусили поступитися своїми переважно населеними німцями прикордонними регіонами Німецькому Рейху. Гітлер переміг, а принижена та знедолена держава чехів і словаків занурилася у глибоку кризу», - пише Шульце Вессель.

Він зауважує, що США ігнорують інтереси України. Україна, якби план із 28 пунктів став реальністю, мала би віддати добре укріплені райони на Донбасі, зменшити чисельність своєї армії, відмовитися від певних видів озброєння та залишитися назавжди виключеною з НАТО.

«Незважаючи на те, що переговори з європейськими та українськими переговірниками вже розпочалися, тон задав початковий план із 28 пунктів. Немає сумнівів, що американська політика готова ігнорувати інтереси України, а також європейців. У цьому відношенні важко не помітити мюнхенську аналогію», - йдеться у статті.

Втім, автор бачить і суттєву відмінність у ситуації колишньої Чехословаччини та України. Найбільша різниця, на його думку, полягає в тому, що Україна бореться проти держави-агресора, і в країні не зникає прагнення захищатися, тоді як Чехословаччина піддалася Мюнхенській угоді, нав'язаній великими державами.

«Тому кодове слово «Мюнхен» мало що означає, коли його застосовують до окупованої Чехословаччини 1938 року та до України сьогодні. Однак, порівняння доречне стосовно стратегії держав-агресорів», - підсумував історик.

Водночас він звертає увагу на інший аспект, який зазвичай не враховується.

«Параллелі між нацистською пропагандою та дифамацією України Путіним вражають: так само, як Гітлер оголосив Чехословаччину нестабільною, «неможливою» конструкцією, Путін також описує Україну як «штучну, історично нелегітимну сутність». Так само, як Гітлер зображував Бенеша (президента Чехословаччини – ред.) як небезпечного інтригана, Зеленський зображується російською пропагандою як «наркоман» і «нацист», - підкреслює Шульце Вессель.

Він наголошує: якою б зухвалою не була ця тактика наприкінці 1930-х, вона все ж виявилася успішною. Наприклад, частина британської преси перейняла тон, заданий німецькою пропагандою. Нині путінська пропаганда впливає на Захід, і особливо на США, у різний спосіб: через російських тролів, через лояльних до Кремля журналістів, таких, як Такер Карлсон, а також через прямі зв'язки з американською політикою.

У плані з 28 пунктів також відчувається вплив путінської пропаганди: у пункті 20 план вимагає заборони всіх «націонал-соціалістичних ідеологій та діяльності». У цьому ж пункті Україна має дотримуватися правил ЄС щодо релігійної толерантності та захисту мовних меншин. Вимоги звучать нешкідливо, але вони повторюють пропаганду, якою Росія бомбардує Україну з початку війни, зазначає історик. Зокрема, звинувачення у «фашистських традиціях» в Україні є центральною темою кремлівської пропаганди.

Автор також закликає не забувати, що означає відкрити двері для російської політики у внутрішні справи України, адже це вже було продемонстровано в минулому, зокрема, після підписання Мінських угод.

Мартін Шульце Вессель викладає історію Східної та Південно-Східної Європи в Мюнхенському університеті імені Людвіга-Максиміліана. Нещодавно вийшла його книга «Занедбана нація: Німеччина та Україна з 19 століття» (видавництво C.H. Beck Publishers).

Як повідомлялось, «мирний план» США з 28 пунктів викликав велику критику як в Україні та Європі, так і в самих США. Після переговорів між представниками цих трьох сторін вдалося суттєво скорегувати документ, який, утім, Росія наразі відмовляється підписати.

Фото: Andrea Artz for DAAD