Рецензія на фільм “Торнадо” / Tornado

З 27 листопада в кіно розпочалися сеанси історико-драматичного бойовика “Торнадо”, у якому героїня японської моделі, авторки пісень та акторки Міцукі Кімури, більш відомої як Кокі, вступає у конфронтацію з бандою головорізів на чолі з персонажем Тіма Рота. Відбуваються розбірки на тлі похмурих шотландських ландшафтів кінця XVIII століття. В огляді нижче будемо розбиратися, наскільки цікаво спостерігати за екранним конфліктом, а також розповімо, в чому полягає жанрова особливість стрічки.

“Торнадо” / Tornado

Жанр історичний драматичний бойовик
Режисер Джон Маклін
У ролях Тім Рот, Кокі, Джек Лауден, Дуглас Рассел, Такехіро Хіра, Рорі МакКан, Рафаель Тьєрі, Джек Морріс II, Ніна Барнетт, Ієн Хенмор, Алекс МакКвін, Джеймі Мічі
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2025
Сайт IMDb

Британські острови, 1790 рік. Серед безкраїх шотландських ланів та безперервних вітрів юна азійка Торнадо (промовистий криваво червоний титр додається) тікає від групи суворих чоловіків з явно недобрими намірами. Ними керує не надто охайний, але від того не менш зловісний ватажок, котрий божиться, що повбиває всіх до одного, якщо вони не приведуть йому утікачку.

Згодом оповідь флешбеком поверне нас у події, що передували цій гонитві. Як з’ясовується, Торнадо та її батько Фудзін подорожують країною як мандрівний ляльковий театр самураїв. Через необачні дії дівчини та одного малолітнього хитруна їхні шляхи перетинаються з бандою Шуґармена, яка щойно заволоділа гарною здобиччю — двома мішечками золотих монет. Саме вони і стають причиною сутички, що матиме трагічні наслідки для обох сторін.

Другий повнометражний фільм шотландського режисера і сценариста Джона Макліна виходить аж через 10 років після дебюту. Ним був, нагадаємо, “Повільний захід” з Коді Смітом-Макфі та Майклом Фассбендером у головних ролях. Це неквапливий, але чудовий ревізіоністський вестерн, який справедливо отримав загальне визнання від критиків.

Відкривається стрічка цитатою радянського поета українського походження Арсенія Тарковського. Далі на екрані з’являється титр, що сповіщає про вищевказані час та британське місце дії, які, зрештою, не мають принципового значення. У головних героях тут — японська дівчина, яка стає на шлях самурая. На противагу їй виступає група місцевих брудних розбійників, що упивається вседозволеністю. Розгортаються розбірки на тлі майже апокаліптичних пусток, що стають байдужим свідком кривавих розправ.

Таким чином Маклін не цурається химерного поєднання, та водночас протиставлення, стилів, що вростають корінням у класику джідайґекі (подейкують, що саме звідси походить назва джедаїв) та вестерну — в його фільмі Схід та Захід буквально зустрічають одне одного на шотландських пагорбах. З одного боку — мовчазна та контроверсійна антагоністка з самурайським мечем напереваги. З іншого — купка жадібних покидьків, які не гребують використовувати вогнепальну зброю. Надвеликі плани облич представників протиборчих сторін та характерні мізансцени теж мають місце, а як інакше.

“Торнадо” — авторське кіно. В першу чергу воно про стиль, атмосферу та данину поваги визнаній класиці. І вже точно не про властиву екшн-фільмам динаміку. Володій творці соліднішим бюджетом, який, очевидно, був обмеженим, та ґрунтовнішим підходом до сценарію, перед нами могло постати значно сильніше кіно. Але і без того в “Торнадо” є на що подивитися. Головне — розгледіти.

Зрозуміти можна як одних, так і інших. Там, де існує напруга, що поступово наростає, гіпнотичні натурні знімання, підкріплені виразними і дуже відчутними барабанами та струнними від Джеда Курзеля, та навіть дотепні гумористичні нотки, знайшлося місце і для нудьги. При цьому керуватися логікою поведінки деяких персонажів краще навіть не намагатися, не кажучи про те, що сам екшн виглядає бідно — знову ж таки, це стосується більше бюджету, ніж постановки.

Торнадо становить чергову героїню, яка дорослішає буквально на очах: з примхливого неслухняного дівчиська вона перетворюється на нещадну месницю, готову повалити ворога одним точним ударом меча. Фонтани крові з розрізаної горлянки чи відрубана кінцівка тепер стали для неї реальними на противагу ляльковим виступам з бутафорською кров’ю, якими вона займалася ще зовсім недавно. Наскільки тендітна 22-річна Кокі виглядає тією, хто дійсно спроможна на такі звитяги — залишимо на розсуд глядача.

Тім Рот, найзірковіше ім’я на місцевій афіші, виступає суто на досвіді та шукає свої мішечки з золотом із завзяттям Лепрекона, дарма, що той родом з ірландської міфології. Свої корисливі мотиви отримав й персонаж Джека Лоудена з “Повільних коней”, що грає сина Шуґармена. Ці фактори роблять його суттєво цікавішим за інших членів банди; Рорі МакКан, наприклад, потрібен лише для того, щоб комічно гепнутися на рояль. Злочинно мала в історії присутність японського актора Такехіро Хіри — його ви могли бачити у хітовому “Сьоґуні”.