Не пройшов "кастинг вір": яка комічна причина завадила Володимиру прийняти іслам

Ви дізнаєтеся:

Хрещення Київської Русі у 988 році князем Володимиром Великим є однією з найбільш поворотних подій в українській історії. "Повість минулих літ" описує цей процес як ретельний "конкурс вір", де князь нібито зважував аргументи мусульман, юдеїв, німців-християн та грецького "філософа".

Як зазначає кандидат історичних наук Вадим Арістов на платформі "Локальна історія", літописна розповідь про "кастинг вір", ймовірно, є літературною фікцією. Главред дізнався, як Володимир Великий обирав віру.

Чому Володимир Великий не обрав іслам

Літопис подає історію "вибору віри" у формі справжнього "кастингу", де Володимир слухає представників різних конфесій. Мусульмани з Волзької Болгарії були першими посланцями, але їхня місія провалилася через одну, на перший погляд, комічну, але вирішальну причину: "сухий закон".

Володимир нібито заявив: "Для русів пиття - це веселощі, не можемо без того бути". Відповідно до літописної версії, саме заборона алкоголю стала ключовою перешкодою для прийняття ісламу.

Втім, незалежні свідчення підказують, що релігійній політиці князя була притаманна "багатовекторність". Середньоазійський автор аль-Марвазі писав про спробу русів прийняти мусульманство вже після хрещення. Він згадує, що руський "цар Буладмир" (Володимир - ред.) нібито звертався до Хорезму з проханням про вчителів, оскільки християнство "притупило їхні мечі", а іслам дозволив би їм вести війни.

Чи міг Володимир залишити язичництво

Доленосний вибір Володимира був зумовлений не лише релігійними, а й політичними чинниками. Язичництво в Київській Русі, хоч і було панівною релігією, не могло забезпечити державі необхідний міжнародний престиж і рівноправність із потужними імперіями, насамперед Візантією.

Літопис наполягає, що вибір грецького християнства був безальтернативним. Князь відхилив юдаїзм, дорікнувши юдеям відсутністю власної країни. До латинського християнства (від Папи Римського) не було суттєвих претензій, але Володимир загадково відповів: "Наші отці не прийняли того".

Київська Русь була "зухвало молодою країною" на орбіті Візантії. Релігія ромеїв, їхні обряди та храми сприймалися як символ престижу, багатства та успіху. Прийняття ісламу чи юдаїзму було б "надто дивним" кроком для держави, яка прагнула інтегруватися у візантійський політичний та культурний простір.

Яка релігія вразила Володимира найбільше

Найбільше Володимира вразив грецький "філософ" із Константинополя, який коротко переповів біблійну історію, згадавши про Страшний суд. Так звані "розвідники", яких князь вислав для ознайомлення зі службами різних релігій, повідомили, що тільки в Константинопольському храмі вони відчули себе "ніби на Небі".

"Тільки те ми відаємо, що напевне Бог перебуває з людьми і служба їх є краща, ніж в усіх землях. Ми навіть не можемо забути краси тієї..." - говорили літописні посланці.

Як хрещення Русі змінило князя Володимира

Володимир прийняв хрещення в Корсуні у Криму, куди він прийшов, імовірно, з власної ініціативи після надання військової допомоги візантійському імператорові Василю II. Як поступку, імператор погодився на шлюб князя з царівною Анною.

Після повернення до Києва (найімовірніше, влітку 989 року) відбулося масове хрещення киян у Дніпрі. Згодом Володимир розпочав будівництво кам'яних палаців та головного храму - Десятинної церкви.

Проте вчорашній язичник сприймав нову віру все ще в поганських категоріях. Німецький хроніст Титмар Мерзебурзький писав, що Володимир носив "пов'язку Венери", що було надто буквальним і магічним тлумаченням євангельської заповіді ("Нехай підперезані будуть вам стегна").

Також його щедра милостиня (розвезення возів з їжею, допомога знедоленим - ред.) хоча й відповідала християнським принципам, але була надмірно буквальною. Це вказувало на поганське мислення: чим більша жертва, тим міцніша гарантія допомоги з боку вищих сил.

Незважаючи на цю "варварську побожність", хрещення стало революційним актом, який інтегрував Київську Русь у європейську християнську цивілізацію. Як образно писав літописець, Володимир землю зорав, а його син Ярослав засіяв "книжними словами серця віруючих людей".

Вас також може зацікавити: