Після Єрмака: як репутаційна катастрофа руйнує вертикаль Зеленського

Юрій Романенко присвятив свій моноефір аналізу відставки Андрія Єрмака з посади глави Офісу президента та тим глибинним процесам, які призвели до цього резонансного рішення. Політолог почав із констатації факту: "Як ви знаєте, сьогодні відправили у відставку Єрмака. Точніше кажучи, він сам написав заяву про відставку, Зеленський її одразу ж прийняв, і все це вказує на те, що дуже складні обставини тиснуть на президента".

Романенко процитував статтю Reuters, яка точно визначила суть того, що відбувається: "Зеленський як і раніше користується широкою популярністю, але відмова від близького союзника могла б допомогти зміцнити підтримку всередині країни та за кордоном у момент, який сам президент назвав найскладнішим для України". На думку аналітика, за цими скупими характеристиками ховаються дуже серйозні проблеми у зовнішній політиці.

Міндічгейт та репутаційна катастрофа

Ключовим тригером політичної кризи став скандал Міндічгейт. Романенко підкреслив, що після його початку в Україні виникли дуже серйозні проблеми в комунікації та взаємодії з європейськими та американськими партнерами. Особливо критичною ситуація стала з європейцями, які зараз несуть основний тягар фінансового тягаря за підтримку України.

"Офіс та наша еліта, і сам президент до кінця не розуміли, що на Заході дуже цінують репутацію, і репутаційний капітал, який зливається одномоментно, як це в Україні відбувається, для західного політика, для західної людини означає смерть. Політичну смерть", – пояснив політолог культурну різницю у сприйнятті корупційних скандалів.

Романенко вказав на фундаментальне нерозуміння українською елітою західних реалій: "На Заході немає такого, що після удару такого великого, серйозного, яким рясніє українська політика, людина піднімається. Як правило, якщо репутація розсипається, то все. А в Україні звикли, що так, подумаєш, кримінальну справу порушили, кримінальну справу закрили. А що там верещать у пресі? Взагалі там постільки-поскільки. Сьогодні верещать, завтра взагалі рот закрили".

Ця практика перенесення внутрішніх правил гри на зовнішній світ зіграла злий жарт з українським керівництвом. Західні політики та стейкхолдери просто не розуміють, як таке може бути, і Міндічгейт розкрутив спіраль питань, на які необхідно відповідати.

Ювелірна робота НАБУ

Особливу увагу Романенко приділив синхронізації дій НАБУ з політичними процесами. "НАБУ ювелірно заряджає якраз під контекст розумових коливань відносно долі перемир'я, які з'являються у Зеленського, Єрмака та найближчого оточення. І такі удари з'являються не просто в якомусь розгорнутому ланцюжку подій, а з'являються в синхроні з тим, що говорять і роблять не тільки наші західні партнери, але й навіть росіяни", – зазначив політолог.

Як приклад координації він навів випадок з появою на російському сайті lenta.ru інформації про нібито замовлений для голови САП Клименка російський паспорт – це сталося буквально напередодні обшуків НАБУ. "Я в такі от збіги не вірю. Ну, тобто ось просто від слова зовсім не вірю", – категорично заявив Романенко, додавши: "Тут тобі обшук НАБУ проходить, а тут з'являється інформація, яка грає на користь НАБУ, тому що відбиває ту атаку, яку з іншого боку силовики намагалися організувати".

Політолог використав яскраву метафору: "НАБУ діє як мисливець, який прапорці червоні по сторонах викладає для того, щоб вовк біг у потрібному напрямку. І ось через такі прапорці огороджують напрямок вектора руху: дивись, тебе там той-той-той у сильній позиції, ось по ньому удар, той у сильній позиції, ось по ньому удар".

Повернення політичного процесу

Попри драматичність ситуації, Романенко побачив у ній і позитивний момент: повернення політичного балансу в країні. "Мене в цю ситуацію що тішить, так це повернення до балансу, що ми починаємо повертатися до політичного процесу, тому що за зрозумілих причин країна з нього вилетіла. І як бачимо, політичний процес необхідний для того, щоб коригувати позиції", – підкреслив він.

Політолог нагадав про свої попередження щодо виборів: "Нас же за це теж хейтили свого часу, що ось п'ята колона хоче, щоб провели вибори, як вибори зараз можливі. Ну ось затягували, затягували, і в результаті прийшли до ситуації, коли всі, кому не лінь, вивалюють питання з приводу легітимності".

Окрім Росії та Путіна, який регулярно використовує цей тезис, проблема легітимності стала однією з фішок, через які він не хоче домовлятися із Зеленським. Хоча Пєсков і заявив, що якщо будуть сприятливі умови, то підпишуть угоду і з Зеленським, проблема зберігається.

Кадрова криза та пастка п'яти менеджерів

Романенко детально проаналізував кадрову проблему, з якою зіткнувся президент. З'явилася інформація про можливе призначення Федорова прем'єром, а Свириденко – главою Офісу президента. Однак політолог скептично оцінив ці перспективи: "Насправді ця рокіровка буде рівно в такому ключі, як була влітку зміна уряду, тому що всі прекрасно знають, що Свириденко пов'язана з Єрмаком, і вона була зручною для Єрмака фігурою, за допомогою якої можна здійснювати ті чи інші рішення на уряд, коли офіс фактично керував урядом, і уряд був несуб'єктним".

Ключова проблема, на думку аналітика, полягає в тому, що "пастка 5-6 менеджерів призвела до того, що нікого призначати, ніхто не хоче йти в уряд, тому що всі розуміють – ти камікадзе". Внутрішня дискусія, яка йшла в офісі з Федоровим з приводу призначення, була дуже жорсткою. "Федоров не хотів, і думаю до цього моменту не хоче йти на прем'єра, тому що розуміє, що це просто жопа. Стати сьогодні прем'єром – це просто жопа", – передав Романенко настрої потенційного кандидата.

Шукати міністрів, формувати команди в міністерствах, які періодично трусить, причому тільки чотири місяці тому було перезавантаження – "в умовах такого жорсткого цейтноту, коли немає часу і обмежені ресурси, сьогодні це ще та задачка". Ніхто з нових фігур йти в уряд зараз не хоче, і причини очевидні: "Якщо ти там чужий для команди найближчого оточення, то тобою пожертвують, зіллють і все, ти полетів".

Необхідність коаліції національного порятунку

Романенко запропонував системне вирішення кадрової та політичної кризи: "Це неможливо, якщо ти не включаєш парламент на повну котушку і не переходиш до формування коаліції національного порятунку, про яку ми вже теж говорили. Оскільки ти тоді можеш знайти інші фігури, в тому числі й ефективні, і ти тоді можеш заручитися підтримкою парламенту і подолати оцю слабкість міні-більшості".

Політолог вказав на проблему ерозії парламентської більшості: фактично частина депутатів зі "Слуги народу" відійшла, і доводиться укладати ситуативні союзи з фракціями типу ОПЗЖ чи "Довіри". "Це знову-таки звузило і кадрову основу для маневру і взагалі не дуже добре в наших реаліях", – констатував він.

Для руху вперед необхідно показати широку легітимність, і Романенко впевнений, що Захід теж буде тиснути на те, щоб це сталося.

Неминучість "поганого миру"

Одним із центральних тезисів ефіру стало твердження про неминучість швидкого перемир'я. "Пахне справді поганим миром, можна згадати Суркова, який про Берестейський мир так говорив. У нашому випадку це буде наш Берестейський мир. Давайте не мати жодних ілюзій – він буде поганим, і він нікого не задовольнить, але він буде, і це явно видно", – заявив Романенко.

За його оцінкою, рахунок іде на тижні та місяці. Навіть якщо росіяни затягнуть війну до кінця зими, як писала британська преса, "це вже перспектива закінчення, ось вона вже знову явна". Сходяться відразу всі міжнародні зірки: "Трампівська зірка, яка не хоче, щоб цей конфлікт продовжувався до кінця наступного року, коли в них проміжні вибори", про що Романенко говорив у попередніх ефірах з колегами.

У Росії теж є втома, і навіть якщо вони затягнуть війну, все одно перспектива закінчення вже видна. Політолог зазначив, що йде процес формування не тільки переговорних позицій, де Україна з Європою маневрує, Європа свої цілі переслідує, Україна свої, але "всі вже думають про те, якою буде конфігурація після війни".

Жорсткі вимоги Європи

У контексті антикорупційних процесів Романенко процитував заяву Майкла Макграта, єврокомісара з питань юстиції в Європейському Союзі: "Європейські уряди не підтримають вступ України до Євросоюзу, якщо вона не зможе довести, що має ефективну систему переслідування злочинності у вищих ешелонах суспільства".

"Це такий грізний оклик, який взагалі мені незрозуміло, чому ніяк не корелювався в головах наших владних", – здивувався політолог, нагадавши свій постулат: "Ти є те, від чого ти залежиш. Тобто твої залежності визначають межі твого маневру. І тому чим більше ти обмежений, чим більше ти стиснений, відповідно, ти більш передбачуваний, більш зрозумілий, і тим у більш слабкій позиції ти перебуваєш".

Романенко висловив здивування з приводу поведінки української еліти: "У наших еліт склалося таке враження, що та залежність, яка з'явилася в Європейського союзу та у штатів від України, вона буде дозволяти нескінченно шантажувати і Штати, і Європу війною". Однак це фундаментальна помилка, оскільки репутаційна складова в цій грі, особливо для європейських політиків, які глибоко вклалися в українську історію, виявилася критично важливою.

Україна як "глобальний Герострат"

Політолог згадав свої прогнози 2013 року: "Янукович – це наш Герострат, а Україна – це глобальний Герострат, який починає шлях у Вільнюс, після якого спалахне вся планета, тому що не бачимо, що творимо". Він розвинув цю думку: "Така карма у нас – хто з нами зв'язується, той завжди гребе. Причому це нещадно, незалежно від того, друг, ворог – хто з нами зв'язався, ти обов'язково отримаєш подачу, ти будеш страждати, тому що ми знаходимо в цьому якесь садистське задоволення. І при цьому самі страждаємо".

Романенко констатував садомазохістський характер української політичної культури: "При цьому самі гребемо через все це протягом усієї нашої нещасної історії".

Особливо його дивувала позиція влади: "Як можна залежати, мати залежність у 60% бюджету, який наповнюється західними союзниками, а ти себе так поводиш, як ніби, ну не знаю, Мухаммед бен Салман, у якого скарбниця величезна і працюючий державний апарат і купа зв'язків на глобальному рівні". У таких умовах позиція шантажу ніколи не є стійкою, тому що коли хтось розуміє, що його шантажують і це шкодить його інтересам, "то він буде шукати привід зіскочити з цього шантажу".

Шок у Брюсселі

Романенко поділився інформацією про реакцію європейських структур: "У Брюсселі шоковий стан був у багатьох чиновників і у багатьох генералів, пов'язаних з Україною за характером діяльності протягом останніх років. І вони тепер думають, як це взагалі може на них позначитися".

Звідси випливає важливий висновок: "Чим краще Україна розбереться з цими скандалами і правильніше затоплять ці теми, поки війна не закінчиться, тим краще це позначиться на нашій підтримці на залишковому періоді війни".

Метафора наркоманії та зовнішнього управління

Одним із найяскравіших фрагментів ефіру стала розгорнута метафора, в якій Романенко порівняв українську еліту з наркоманами. Відповідаючи на питання про те, чому американці демонтують вертикаль влади, ослаблюючи Україну перед переговорами, політолог видав жорстку відповідь: "Для того, щоб вас не ослаблювали, не треба красти. Пункт номер один. Пункт номер два: для того, щоб тебе не ослаблювали, ти маєш дивитися на свою країну, як на те місце, де ти будеш жити до кінця життя, і твої діти там будуть жити".

Він поставив риторичне питання: "Яка людина здорово в умі допустить створення антикорупційних органів або взагалі будь-яких органів зовнішньокерованих, які дозволяють тебе контролювати? Ну, це ж ідіотами треба бути, щоб на це піти".

Романенко запропонував слухачам розумовий експеримент: уявити, що у вашій родині ви даєте можливість зовнішнім людям "заглядати у ваш туалет, у вашу кухню, в будь-який момент звіти складати", і на підставі цих звітів до вас вживаються ті чи інші дії, включно з санкційними. "Ви у своєму житті зробили б такий вчинок у свою сім'ю? Вводили б когось іншого, хто на вас здійснює такий вплив?"

Однак українська еліта пішла саме на це, і причина проста: "Якщо ти наркоман на реабілітації або просто у перманентному польоті творчому, то ти підеш за дозу, ти підеш на все що завгодно. Так ось уся наша еліта – це наркомани, які таким чином себе вели. Тому що коли ти хочеш дозу, а що таке доза? Це вприскування фінансових потоків від МВФ та інших структур".

В обмін на дозу і можливість красти далі еліта виконує функції для донорів, "на користь яких ти ще й крадеш, тому що те, що ти крадеш, ти потім біжиш і кладеш в їхній банк або в ломбард, який їм належить".

Романенко підсумував: "Наркомани завжди в стиснених обставинах, їх завжди хтось контролює. Їх контролює дилер, їх контролює поліція. Їх контролюють відповідні органи влади, які знають, що в них у районі наркоман, і наркоману треба періодично щось дати для того, щоб він під контролем був. Ти або наркоманом перестаєш бути, і перестаєш цю локшину всю про бабусь вішати".

Історія наркотичної залежності

Політолог пояснив, як країна стала "наркоманом": "Вона стала наркоманом у рамках турботи про бабусь, які так страждають. Заради цієї любові фейкової до бабусь політика здійснювалася такова, що весь час народ розпещували, кидали ці подачки, коли на гривню субсидію якусь вводили, а на 10 гривень грабували, тому що пиляли бюджет, як в останній день".

У результаті вийшло, що "народ наркоманом зробили, і держава наркоманська, і еліта наркоманська, тому що вона без цього підсмоктування просто жити не може. Вона нормально себе реалізовувати більше ніде не може. Тільки на грабежі, у форматі суспільства мисливців і збирачів".

Психологія влади та тінь на стіні

Розмірковуючи про можливі сценарії розвитку подій, Романенко процитував діалог з "Гри престолів" між Варісом і Тіріоном Ланністером про природу влади: "Владу має той, хто здається сильним, кожна людина відкидає тінь на стіну. І ось маленька людина може бути з величезною тінню, і коли люди вірять, що у тебе є сила, навіть якщо її немає, то вони тобі підкоряються".

Проблема нинішньої влади в тому, що можуть початися лавиноподібні процеси: "Ця тінь, яка була величезна на стіні, вона раптом стискається просто до якогось маленького карлика, а потім зникає". Політолог навів ще одну цитату зі свого улюбленого серіалу "Бос": "У політиці важливо не тільки те, що насправді, але й те, як це виглядає. Ось це ось сама тінь".

Коли все виглядає як провал або втрата влади, "всі чуткі носики, вони ось так ось вже по сторонах починають нюхати і думати, в який бік бігти".

Сценарій відставки Зеленського

Відповідаючи на питання про можливу відставку Зеленського перед підписанням угод, Романенко визнав: "Мабуть, це один зі сценаріїв, він лежить на поверхні. І більше того, він для Володимира Олександровича теж є прийнятним варіантом, щоб відійти вбік, сказати, що типу, я втомився, я йду. Для того, щоб врятувати Батьківщину, для того, щоб зняти загрозу затягування війни, ми звільнимо поле, заходьте".

Однак це була б пастка для багатьох національних політиків, тому що "цілком очевидно пастка Веймарської республіки, перших складних років існування, коли була гіперінфляція, і бунти, і ліві, і праві там радикальні зчіплялися в жорстких сутичках".

Перспективи післявоєнної України

Романенко поділився прогнозом щодо чисельності ЗСУ після війни: "Я думаю, що ми навряд чи зможемо утримувати щось більше, ніж 250-300 тисяч, якщо за свій рахунок. І то це з урахуванням тих зарплат, які мають бути, це для нас буде серйозна сума".

Він процитував оцінку Устенка про те, що з урахуванням потреб на армію, виплат ветеранам, їх реабілітації та всієї інфраструктури для покалічених "у нас буде 37 відсотків перерозподілятися через бюджет, тобто у нас на все про все залишиться 3 відсотки або близько 6 мільярдів".

Висновки

Підбиваючи підсумок, Романенко констатував, що Україна перебуває в критичній точці політичної трансформації. Відставка Єрмака – це не просто кадрова перестановка, а симптом глибокої системної кризи, яка охопила всю вертикаль влади. Тиск з боку Заходу, неминучість "поганого миру", кадровий голод, репутаційні втрати і фундаментальне нерозуміння елітою західних правил гри створили ідеальний шторм.

Однак у цій кризі політолог побачив і можливість для оновлення: повернення політичного процесу, відновлення балансу гілок влади, формування коаліції національного порятунку. Головне – щоб уроки були вивчені, а не повторювалися старі помилки під новими вивісками.