Футболістам заборонено бігати з м'ячем у руках: як дивні правила змінювали гру

Фокус розбирає найцікавіші й часом абсурдні правила, які реально діють або недавно були змінені.

Хоча більша частина регламенту видається звичною та логічною, саме майже непомітні, на перший погляд, нюанси показують, як глибоко футбол регулюється і наскільки гра змінювалася, пристосовуючись до нових епох, технологій і поведінки гравців.

Від заборони бігу з м'ячем у руках — до сучасного футболу

Наприкінці XIX — на початку XX століття футбол ще тільки відокремлювався від регбі. У книжці Вальтера Кемпа про студентський спорт (одного з "батьків" американського футболу) описується модель гри, в якій гравець не має права бігти з м'ячем у руках або руках і руках, а повинен вести його по землі ногами. Якраз у цей момент, логіка "граємо ногами, а не руками" почала закріплюватися в правилах.

Сьогодні цей принцип оформлений у Правилі 12 IFAB: будь-яка навмисна гра рукою польового гравця (крім вкидання) є порушенням. Для воротаря є окремі застереження. Вважається, що він контролює м'яч руками, якщо тримає його між долонями, рукою і поверхнею або на відкритій долоні.

Тобто, по суті, стара історична заборона "не бігти з м'ячем у руках" перетворилася на загальний каркас: польові гравці руками не грають узагалі, а воротар може, але тільки у штрафному майданчику та в рамках окремих обмежень (яких, як побачимо далі, стало дуже багато).

Жовта картка за зняту футболку: як регулюють святкування голів

Майже всі фанати футболу знають правило, що знявши футболку під час святкування можна отримати жовту картку. Однак це не єдина заборона. У розділі про святкування голу IFAB і Футбольна асоціація Англії (FA) окремо прописують, що виходити за межі поля під час святкування можна, і це саме по собі не є порушенням, але гравця мають попередити, якщо він знімає футболку або накриває нею голову, залазить на паркан або огорожу, святкує так, що створює проблеми з безпекою або істотну затримку часу.

IFAB пояснює ці правила двома причинами. Першою є безпека на матчах, а другою боротьба із затягуванням часу.

"Зворотна передача" 1992 року: правило, яке перевернуло футбол

До 1992 року можна було нескінченно пасувати м'яч воротареві, який міг узяти його в руки. Захисник віддавав пас назад, кіпер брав його руками, лягав, чекав кілька секунд, а потім ситуація повторювалася. Це було ідеальним інструментом для вбивства часу і яскравим прикладом антифутболу.

Після нудного і "задушливого" Чемпіонату світу 1990 року IFAB ухвалив знамените правило зворотної передачі (back-pass rule). Воротареві заборонено брати м'яч у руки, якщо пас був навмисне відданий ногою партнера. З 1997 року було додано заборону і на прийом у руки м'яча безпосередньо з ауту. Подібні порушення караються непрямим вільним ударом у штрафному.

Спочатку правило було сприйнято з негативом: на Олімпіаді-1992 збірна Італії вже в першому матчі попалася на нововведенні, подарувавши США небезпечний непрямий за 15 метрів від воріт. Однак пізніше стало зрозуміло, що різко скоротився час безглуздого катання м'яча по полю, а воротарі почали вчитися грати ногами. Саме тоді й народився образ сучасного голкіпера, як 11-го польового гравця.

Скотч того ж кольору, що й гетри: дуже футбольна педантичність

Одним із найдивніших на побутовому рівні пунктів залишається правило кольору тейпа/скотча на гетрах. У 2012 році FIFA змінила Правило 4 ("екіпірування гравця"), зобов'язавши, щоб:

• будь-який зовнішній матеріал на гетрах (тейп, бинт тощо) був того ж кольору, що й частина гетри, яку він закриває;
• у разі смугастих/"колючих" гетр команда обирає один колір, і всі гравці мають використовувати саме його.

IFAB та інші федерації пояснюють це нововведення можливістю зберегти візуальну ясність для суддів і асистентів (особливо під час офсайдів і єдиноборств за м'яч). Також це дало змогу уніфікувати вигляд команди та уникнути візуального "шуму".

Коли офсайду немає: як шведський клуб майже зламав систему

Один із найбільш контрінтуїтивних моментів — правило, коли офсайд не може бути зафіксований, якщо гравець отримує м'яч безпосередньо: з ауту, кутового або удару від воріт. Цей пункт часто здається вболівальникам "діркою" в логіці гри, але IFAB вважає його необхідним для того, щоб не перетворювати стандартні відновлення гри на лотерею з постійними офсайдами.

У 2025 році навколо офсайду спалахнула нова історія, цього разу з розряду "футбольних лайфхаків". Шведський клуб Torns IF знайшов потенційну лазівку: так званий "scoop pass", коли гравець утримує м'яч на згині стопи і ніби "несе" його перед собою перед передачею. Клуб почав листування з IFAB і показав цей трюк на відео.

Після довгого обміну листами IFAB вніс зміну у формулювання офсайду для сезону 2025/26:

• для ситуацій із викидом м'яча воротарем офсайд тепер оцінюється за останнім моментом контакту руки з м'ячем;
• для звичайних передач за першим моментом контакту ноги з м'ячем, як і раніше.

"Scoop pass" прямо не заборонили, але IFAB фактично визнав його таким, що суперечить духу гри, і уточнив правила так, щоб закрити подібні передачі.

"Сін-бін" у футболі: тимчасове вилучення як покарання за розмови

Для тих, хто звик до класики "жовта/червона", доволі дивним видається введення у футбол тимчасових вилучень — sin bin, за аналогією з хокеєм і регбі.

У 2017 році IFAB схвалив використання тимчасових вилучень для деяких попереджень у молодіжному, ветеранському та аматорському футболі. Англійська Футбольна федерація розгорнула з цього цілу програму. Так гравець, який отримав жовту за суперечки із суддею, відправляється в зону тимчасового вилучення на 10 хвилин. Це правило діє для чоловічого та жіночого футболу на нижчих рівнях. Повторне попередження після повернення на поле перетворюється вже на повноцінне вилучення.

Метою такого нововведення став не тільки контроль за дисципліною, а й поліпшення атмосфери на футбольному полі. Багато представників футбольних федерацій прямо говорять про боротьбу з токсичністю та агресією щодо арбітрів.

Раніше Фокус писав, про день народження каталонської "Барселони". Як з'явився клуб, який змінив історію футболу можете докладніше почитати в нашому матеріалі.

Також стало відомо, як фанати Дієго Марадони заснували церкву на його честь. Те, що починалося як жарт, швидко перетворилося на культурний феномен.