"Ми не вороги, але факти вперті": Україна пояснила Казахстану логіку ударів морських дронів по танкерах

Через добу після того, як росіяни підірвали один із причалів морського терміналу КТК (підтверджень іншого – як не було, так і немає), послідувала офіційна реакція Казахстану в бік України. Ну, і наша відповідь.

Хочу сказати, що поки мені подобається рівень дискусії. Казахстан відреагував вранці в неділю на рівні заяви представника МЗС. Україна відповіла на рівні заяви представника МЗС.

На наступному колі можна обмінятися думками начальників транспортних підприємств або завідувачів відомчих бібліотек. І бажано – вночі. Тому що ескалація дипломатичних реакцій – точно проти інтересів Казахстану.

Підкреслю ще раз.

Казахстан не сприймається в Україні як недружня держава. Попри членство в ОДКБ і весь комплекс зв'язків з Росією. Бо українці чітко розуміють, в якій ситуації перебуває казахський народ.

Більше того – ми з високою ймовірністю знаємо, що чекає на Казахстан у майбутньому, як тільки ми відіб'ємося від Росії. Тому розвиток дружніх і прагматичних відносин, про що заявило наше МЗС, це не порожній звук.

Водночас в Україні вміють працювати з фактами.

Факти в тому, що:

• Росія контролює в КТК 51%. Ця труба – під контролем Росії, назви її хоч тричі міжнародною;
• 51% - це Транснафта, Лукойл і Роснафта. Усі – під міжнародними санкціями;
• Окрім часток Лукойлу в проєктах на території Казахстану, Росія експортує через КТК мільйони (6-9 млн як мінімум) тонн нафти на рік із прикаспійських регіонів РФ і Північного Кавказу за квотою Роснафти/Транснафти. Це – на 100% російська нафта, ані краплі «міжнародних» домішок навіть формально;
• Все це генерує для РФ сотні мільйонів доларів надходжень до бюджету, з якого фінансується війна проти України.

Більше того.

Казахстан залишається одним з основних маршрутів поставок до Росії підсанкційних товарів для забезпечення війни. Не кажучи вже про різного роду «паралельний імпорт», який підтримує російську економіку. Не кажучи вже про інфраструктуру для трансакцій. Список можна продовжувати.

Попри все це в Україні начисто відсутній публічний запит завдати Казахстану якоїсь шкоди. Вести діалог і доносити нашу позицію – так, шкодити – ні.

Я спостерігаю за публікаціями в медіа і соцмережах Казахстану. Неозброєним оком видні угруповання, які намагаються розігріти антиукраїнську істерію і посварити. Це точно не в інтересах Казахстану. Раз Астана хоче користуватися бонусами від економічної взаємодії з ослабленою Росією – неминуче доведеться взяти на себе ризики партнерства з агресором і російськими воєнними злочинцями.

Поки в Україні фокус суспільної уваги на кроках Акорди в бік диверсифікації. Але наші казахські друзі повинні розуміти.

Наприклад, сьогодні вночі по житлових кварталах передмістя Києва – Вишгорода – Росія завдала три удари БПЛА з касетними боєприпасами. Є жертви. Єдине завдання таких боєприпасів – убити і покалічити якомога більше людей. Тобто, немає навіть натяку на «військову мету». Це свідоме військовий злочин Росії.

За цих умов у громадян України немає настрою розбиратися в нюансах того, чому через Казахстан ідуть комплектуючі на російські військові заводи, де виробляють ракети і БПЛА, і чому потрібно толерантно ставитися до підконтрольної Росії труби, яка оплачує військове виробництво і найманців. Фокус може змінитися. Впевнений – росіяни постараються це зробити, так само як вони зараз намагаються загострити в Казахстані.

Так що важливо розуміти пріоритети.

Чим яснішою буде позиція Казахстану в питаннях санкцій, тим простіше буде говорити про необхідність враховувати інтереси. І навпаки.

І МЗС України має рацію – ми не чуємо від влади Казахстану публічного засудження російських ударів по мирних українських містах. Якщо не буде балансу заяв – ось це точно «дія, що завдає шкоди двостороннім відносинам Республіки Казахстан та України».

Очікуємо від казахської сторони вжиття дієвих заходів щодо недопущення подібних інцидентів у майбутньому.