Меріленд планував масовий перехід на електромобілі, а тепер вводить податок на зарядні станції

Штат Меріленд, який довгий час позиціонував себе як лідера чистої енергетики з метою мати 1.1 мільйон електромобілів на дорогах до 2030 року, стикається зі значним відставанням. Станом на жовтень 2025 року кількість зареєстрованих електрокарів не досягає навіть 150 тисяч, що значно нижче за цільовий показник та бажаний темп переходу.Новий закон, який набуває чинності, може ще більше ускладнити досягнення цієї амбітної мети, оскільки він, ймовірно, призведе до скорочення кількості доступних зарядних станцій по всьому штату.Починаючи з 1 січня 2026 року, усі публічні зарядні пристрої для електромобілів у Меріленді, які приймають будь-яку форму оплати, повинні будуть зареєструватися в програмі «Зважування та вимірювання» штату. Вартість реєстрації становитиме 150 доларів на рік за кожен зарядний порт.Для типових установок рівня 2 з чотирма портами це означає додаткові 600 доларів щорічних державних зборів. Департамент сільського господарства Меріленду, який відповідає за дотримання норм «Зважування та вимірювання», повідомляє, що збір покриватиме витрати на інспекцію, верифікацію та заходи щодо дотримання вимог.Незалежні оператори та власники нерухомості, які розміщують зарядні станції в багатоквартирних будинках, кондомініумах, на робочих місцях, в готелях або торгових центрах, висловили занепокоєння через ці зміни. Вони стверджують, що щорічний збір негативно вплине на економіку обслуговування тих зарядних пристроїв, які мають низький рівень використання.Деякі аргументують, що комерційні мережі швидкої зарядки краще підготовлені до поглинання цих витрат, тоді як менші установки можуть бути змушені взагалі припинити роботу. Інспектори штату мають розпочати перевірку точності електричних лічильників навесні 2026 року. Нове зарядне обладнання, встановлене після січня, потребуватиме сертифікації на відповідність вимогам перед активацією для публічного використання.Ця політика викликає серйозні питання щодо узгодженості державних ініціатив. З одного боку, штат ставить агресивні цілі з електромобілізації, а з іншого — впроваджує фінансові бар’єри для розвитку необхідної для цього інфраструктури. Подібні регуляторні кроки можуть уповільнити перехід на чисті технології не лише в Меріленді, але й створити прецедент для інших штатів. Ефективність заходів щодо інспекції та точності вимірювання може бути виправданою з точки зору захисту прав споживачів, однак диспропорція у розмірах зборів порівняно з традиційними АЗС виглядає як де-факто податок на інновації. Кінцевий результат цієї політики для доступності зарядки, темпів впровадження електромобілів та економіки малого бізнесу стане зрозумілим лише з часом.