Одна битка за іншою. Як США програють антимонопольні справи проти техногігантів

Цього року були оприлюднені судові рішення відразу у двох знакових антимонопольних справ за участю техногігантів. Нещодавня перемога Meta у позові проти Федеральної торгової комісії (FTC) щодо попередніх придбань Instagram і WhatsApp, а також судове рішення, яке дозволило Google уникнути примусового продажу активів, попри те, що роком раніше компаніювизнали монополісткою на пошуковому ринку, демонструють не лише програш американських антимонопольних органів у двох найгучніших справах останніх років. Ці рішення можуть негативно відобразитися на наступних спробах стримати вплив великих технологічних компаній.

Антимонопольна справа проти Meta: новий погляд на конкуренцію

Федеральна торгова комісія (FTC) подала до суду на Meta у 2020 році, стверджуючи, що метою купівлі нею Instagram у 2012 році та WhatsApp у 2014 році було усунення потенційних конкурентів і збереження власної монополії на ринку соціальних мереж. Регулятор звинувачував Meta у застосуванні стратегії «it is better to buy than compete» (краще купити, аніж конкурувати) — практиці викуповування перспективних стартапів, поки ті не виросли у повноцінних конкурентів. Ці дії social-media-гіганта, на думку позивачів, порушили антимонопольне законодавство, придушували інновації та конкуренцію ще до того, як ці компанії, які вона поглинала, могли стати серйозною загрозою для неї.

Судовому процесу, який завершився у листопаді 2025 року, передували понад п’ять років слухань. Цей процес мав дати відповідь на запитання: чи має Meta монопольну владу на ринку соціальних мереж. Адже саме з доведеного факту монополізму починається покарання за порушення антимонопольного законодавства США. Суддя Джеймс Боасберг виніс однозначне рішення на користь Meta, визначивши, що FTC не змогла довести монопольний статус компанії.

Суд узяв до уваги тиск, якого Meta зазнає сьогодні з боку інших соціальних платформ, зокрема, TikTok, YouTube та X (Twitter). Існування цих платформ і те, що вони конкурують із Meta, стало ключовим у спростуванні аргументів FTC. Тому суддя відхилив вимогу регулятора про примусовий продаж Instagram і WhatsApp.

Якщо не Meta, то хто?

Вирішальну роль у справі відіграв експеримент, який Meta провела спеціально для того, аби показати, що нинішній розподіл сил на ринку соцмереж є іншим і на ньому у цього техногіганта є достатньо конкурентів. Компанія залучила до дослідження понад шість тисяч учасників, установила на їхні телефони програму для детального відстеження активності. Далі учасники експерименту отримували винагороду в розмірі $4 за годину за відмову від Facebook або Instagram. Таким способом Meta намагалася зрозуміти, які ж платформи обиратимуть користувачі у випадку, якщо доступ до одного з ключових сервісів Meta стане для них недоступним.

Результати виявилися несподіваними для регулятора. Користувачі масово переходили на YouTube, TikTok і, в деяких випадках, обирали інший застосунок Meta (Instagram замість Facebook або навпаки). При цьому WhatsApp майже не замінював ці сервіси. Суддя назвав цей експеримент «найпереконливішим доказом» у справі: він продемонстрував реальну конкуренцію за увагу користувачів, яку позивач, Федеральна торгова комісія, систематично ігнорувала.

На свій захист компанія використала також інформацію про те, які соцмережі обирали юзери під час потужногозбою у роботі Meta у 2021 році, коли користувачі миттєво перемкнулися на TikTok і YouTube. Також адвокати Meta згадали, що в Індії після заборони TikTok значно зросла популярність Instagram і Facebook серед користувачів цієї країни. Усе це показувало взаємозамінність цих платформ на практиці та доводило, що Meta не існує у вакуумі — вона працює на величезному, динамічному ринку цифрового контенту, де є багато конкурентів її платформам.

Усі ці приклади довели, що світ соцмереж кардинально трансформувався. Платформи, створені на початках для спілкування з друзями й родиною, перетворилися на інструменти споживання контенту, в основі яких лежить алгоритмічна стрічка. Найбільш яскравим прикладом такого зсуву став TikTok. Усе це допомогло судді прийняти рішення, що Meta наразі не володіє монополією, принаймні у тій формі, яку описує регулятор. Оскільки компанія працює в умовах конкуренції, твердження про придбання Instagram і WhatsApp з метою придушення конкуренції є спірним.

Антимонопольна справа Google: як очевидний монополіст залишився непокараним

Восени 2025 року було винесено рішення за ще однією антимонопольною справою, цього разу — проти Google. Претензії до Google стосовно того, що компанія є монополістом на ринку пошуку, почализвучати ще понад п’ять років тому. Причому сумнівів у тому, що ця пошукова платформа є одноосібним лідером ринку, не було ні в кого, адже статистика свідчить не лише про беззаперечне домінування пошуку від Google, але й про практично повну відсутність конкурентів для цього сервісу. Ця ситуація залишається незмінною навіть попри те, що на початку 2025-го пошукова частка Google вперше за десять роківвпала нижче 90%.

Американський мін’юст ініціював розслідування практик, які компанія застосовувала для того, аби залишитися пошуком №1 на ринку. У серпні 2024 року компанія булавизнана монополістом, який зловживав своїм становищем для його ж зміцнення, тобто для того, аби не допустити на ринок потенційних конкурентів. Рішення 2024 року лише зафіксувало факт монопольного становища техногіганта. А ось на початку вересня 2025 року американські суди вирішили не карати компанію й не застосовувати до неї такуконтроверсійну вимогу як примусовий продаж браузера Chrome, який був одним із головних інструментів дистрибуції Google-пошуку.

Тож хоча судове рішення 2025 року й підтвердило монопольний статус Google на ринку пошуку, воно не призвело до примусового продажу ключових активів компанії. Федеральний суддя Аміт П. Мехта заборонив майбутні ексклюзивні угоди з виробниками пристроїв і зобов’язав Google запровадити протоколи обміну даними для стимулювання конкуренції, однак без структурного розділення компанії. Пояснюючи своє рішення, суддя сказав, що вимоги продажу активів будуть деструктивними, занадто складними та потенційно шкідливими як для користувачів, так і для ширшої технологічної екосистеми. Водночас він визнав, що ринок пошуку стрімкозмінюється, особливо з появою генеративного штучного інтелекту, який стає повноцінним його гравцем. І хоча Google має дотримуватися нових обмежень, це рішення було розцінено як перемога для компанії та Big Tech загалом.

Що означає антимонопольна амністія техногігантів для ринку й користувачів

Рішення у справі проти Meta показує: старі методи антимонопольного регулювання не працюють у швидкозмінному цифровому світі. Суд наголосив, що варто не оцінювати статистику чи кількість проєктів, що належать монополісту, а треба дивитися на реальну поведінку користувачів. Конкуренція відбувається не тільки між схожими продуктами, а й між платформами з різними форматами контенту.

Регулятори тепер мають спиратися на реальні дані й експерименти, які показують справжні альтернативи для юзерів. Натомість старі економічні моделі та вузькі визначення ринку ведуть до помилок.

Суд визнав важливий момент: платформи змагаються за увагу користувачів, а не просто пропонують схожі функції. Цей погляд потенційно змінить майбутні антимонопольні справи, в яких позивачі муситимуть враховувати не лише продукти, а й поведінку та контент. Ці судові рішення також показали, що техногіганти з їхніми величезними ресурсами вміють захищатися через наукові дослідження й експерименти.

Але не варто забувати про політичний контекст.Технобро — від Ілона Маска та Марка Цукерберга до Пітера Тіля й інших технопідприємців — підтримують Трампа, фінансують його кампанію та входять до його ближнього кола. На фоні зростання популярності ідейтехнофашизму, в якій Кремнієва Долина та її представники бачать себе новою елітою понад демократичними інститутами, навряд чи варто очікувати жорстких рішень проти техногігантів від нинішньої адміністрації.

Європа не спить: Big Tech під прицілом

Поки в США антимонопольні справи проти технологічних гігантів затихають або зводяться до формальних «поведінкових» заходів, Європа демонструє протилежний курс — вона не просто карає Big Tech, а намагається перебудувати правила їхньої роботи. Останні рішення Єврокомісії свідчать: європейські регулятори готові діяти рішуче.

У вересні 2025 року Єврокомісіянаклала на Google рекордний штраф у розмірі 2,95 мільярда євро за зловживання панівними позиціями на ринку рекламних технологій. Розслідування виявило, що Google системно надавала перевагу власній рекламній біржі AdX, використовуючи сервер видавців DoubleClick (DFP) й інструменти купівлі реклами Google Ads і DV360, щоб випереджати конкурентів. Це рішення розлютило Дональда Трампа, якийпригрозив торговельним розслідуванням ЄС через цей штраф.

Загалом же протягом останнього десятиліття Google отримав від ЄС штрафи на понад €8 млрд. У 2017 році за зловживання у сервісі порівняння цін Google Shopping компанію оштрафували на €2,42 млрд, а у 2018-му — на рекордні €4,34 млрд за обмеження для виробників Android-пристроїв, що зміцнювали домінування пошуку. Лише штраф у €1,49 млрд за AdSense пізніше скасували, що стало рідкісною перемогою Google у боротьбі з європейськими регуляторами.

Не лише Google опинилася під прицілом європейських регуляторів — час від часу Єврокомісія озвучує претензії й до інших техногігантів, до прикладу, її нещодавня заявастосувалася TikTok і Meta. У листопаді 2024 року ЄС наклав штраф у розмірі €797 млн за прив’язку Facebook Marketplace до соцмережі, що створювало нерівні умови для інших учасників ринку.

Та й штрафи вже не є єдиним інструментом покарання. ЄС намагається застосовувати нові правилазаконів DMA (Digital Markets Act) і DSA (Digital Services Act), створених спеціально для цифрових гігантів. Ще торік першою, хто міг отримати штраф в рамках DMA, могластати Apple — через обмеження альтернативних способів оплати за мобільні застосунки.

Проте восени 2025 року Meta Platforms і TikTokвиграли справу проти Європейської комісії щодо наглядових зборів за Законом про цифрові послуги. Суд ЄС визнав, що методологія розрахунку збору у 0,05% від глобального річного доходу була невірною. Хоча техногігантам не повернуть уже сплачені кошти, регулятори мають 12 місяців на виправлення процедури. Це показує: навіть суворі європейські регулятори не завжди непереможні. Техногіганти з потужними юридичними командами вміють знаходити процедурні прогалини й оскаржувати рішення навіть там, де контроль найжорсткіший.

Що далі

Попри очевидні перемоги й Google, і Meta, наразі антимонопольні справи проти Google ще не закінчені. У квітні федеральна суддя Леоні Бринкема визнала компанію монополістом на ринку цифрової реклами. Міністерство юстиції США вимагало, щоб Google продала частини рекламного бізнесу, зокрема найбільшу платформу для аукціонів рекламних місць.

Однак на фінальному слуханні суддя висловила сумніви щодо такого радикального кроку. Вона назвала вимогу мін’юсту «драматичною» і практично невиконуваною через ризик тривалих апеляцій. «Час має значення», — наголосила Бринкема, натякнувши: технології розвиваються так швидко, що рішення про розділення може застаріти ще до його потенційної реалізації.

Google у відповідь запропонувала власні «поведінкові» заходи: ділитися даними про ставки на аукціонах із конкурентами, інтегрувати свої технології з альтернативними рекламними інструментами та призначити наглядача для контролю. Компанія стверджує, що це зменшить ризики без хаотичних наслідків примусового дроблення. Представник мін’юсту переконаний, що тільки продаж бізнесу гарантує, що Google не відновить монополію. «Поведінка компанії показує, що статус-кво залишатиме її під контролем ринку у будь-який можливий спосіб», — сказав він.

Аргументація судді Бринкеми в певному розумінні демонструє прагматизм: примусове розділення — це роки апеляцій в умовах, коли технології рухаються вперед. Плани мін’юсту та FTC є вельми примарними, адже за умови примусового продажу частини Google буде доволі складно знайти покупця рекламних чи будь-яких інших технологій Google.

Тож антимонопольна «надія» на те, що влада й потужність BigTech будуть зменшені, існує, проте радше символічна, ніж радикальна. Суди намагаються знайти баланс між захистом конкуренції та реаліями швидкоплинного технологічного ринку, де кардинальні рішення часто втрачають актуальність ще до їхнього впровадження.