Рецепт перемоги України від Залужного: 10 способів зробити війну набагато дорожчою для ворога, ніж для нас

Зробити війну набагато дорожчою для ворога, ніж для нас самих

Два важливих моменти зі статті Валерія Залужного на LIGA.net.

Перший — це деконструкція Російської імперії.

Другий: зробити війну набагато дорожчою для ворога, ніж для нас.

Перший пункт — це grand strategy. Другий — це про стратегічну оборону, про створення умов, за яких ворог не просто не досягатиме власних цілей, а не матиме на це перспектив.

І так, це великою мірою про координацію зусиль: військових, внутрішньополітичних, дипломатичних, економічних.

Це означає:

1. Співвідношення втрат 1 до 3 чи навіть 1 до 6 є катастрофічним для нас.

Мобілізаційний потенціал ворога за нашим моделюванням майже в 6 разів вище (4,5 млн проти 25 млн). Але не варто міряти співвідношенням з багатьох причин. Ворог імпортує ресурс — з КНДР, Африки, Азії. Ворог масово використовує увʼязнених і соціальновразливих, не турбуючись про їхнє життя. З рештою, мʼясні штурми коштують ворогу набагато дешевше з точки зору людського капіталу (якісно, не кількісно), ніж наші штурмові дії по відновленню контролю, де беруть участь найкращі.

2. Показник, де ми переважаємо — це відсоток поранених, хто виживає і хто повертається в стрій. Але і в цій темі є потенціал.

3. Вартість пострілу. Немає детальної картини, проте як в системах протидії (РЕБ, ППО, ПРО), так і в активних системах (БПЛА, ракети, робототехніка, механізована техніка, літаки, артилерія) ми зараз маємо в середньому вищу собівартість використання/пострілів. Статистика, за якої один постріл 155 мм вартує нам і союзникам від $3000 до $6000, а ворогу від $450 до $600.

4. Військові бюджети. Різниця також неспівмірна, навіть з урахуванням того, що наші союзники передають щорічно техніки, сервісів і інших видів військової допомоги на суму, порівняну з військовим бюджетом (2022 — 37,7 млрд євро; 2023 — 49,6; 2024 — 42,0). Проте цього вочевидь не достатньо для забезпечення ефективної стратегічної оборони.

5. Військове виробництво. Був період (2023-2024), коли за рахунок адаптивності та швидкості ми вигравали гонку технологій у розробках, виробництві й впровадженні. Проте зараз Росія наздогнала по адаптивності та випереджає по масштабуванню.

З 2023 року ми намагаємося переконати в необхідності мати довгі (3-5 років) контракти (з урахуванням адаптивності) і у відкритті експорту. Експортуючи те, що застаріває, ми не ризикуємо. Навпаки, ми отримуємо ресурс для масштабування виробництв і покращення розробок. Експорт можна організовувати на заміну доступу до компонентної бази — і це буде подвійним виграшем.

Потрібно менше конкуренції (читай — корупції) і більше співдії. Відкриття старих радянських патентів для перевірених виробників і розробників (вони точно не таємниця, бо є у ворога).

Масштабування (при збереженні розподіленості та безпечності виробництв) має стати важливою задачею.

Важливо "Війна триватиме": Залужний попередив українців про виснажливе протистояння з РФ

6. Людський капітал.

Провал підходу в мобілізації є наслідком цілої низки помилок.

А) Хибна ідея у фінансуванні зарплат захисників. Держава взяла на себе зобовʼязання, які не може нести. І поки це не взяли на себе партнери. Відповідно, збільшувати зарплати військовим немає можливості. Та і витрати наших військових не сприяють економічному зростанню, бо значна частина йде в докупку амуніції, покупку доларів, гемблінг тощо. Що варто було робити: забезпечити родини, забезпечити військових якісною амуніцією, суттєво збільшити зобовʼязання країни по пожиттєвому забезпеченню ветеранів і родин (акції державних банків і участь в розподілі мінеральних ресурсів тощо).

Б) Система управління військом. Доведено, що рекрутинг в підрозділах, де цінують життя, де зрозумілий командир і система управління, де високий рівень забезпеченості є набагато більш ефективний, ніж бусифікація на користь збільшення тилових структур або кількості СЗЧ.

В) Система бронювання критичного персоналу підприємств дала б близько 250 млрд грн на рік, що могло б забезпечити достатній ресурс для посилення рекрутингу. Звичайно, ця ідея мала б доповнюватися можливістю ротаційного формату з частковою демобілізацією (наприклад, 2 роки в ЗСУ — 2 роки на цивільній роботі).

7. Санкції. Схожими на нищівні санкції стали лише зараз. Дотепер запроваджено лише близько 80% санкцій з переліку, який ми розробили у лютому-березні 2022 року.

8. Масштаб використання західної зброї.

Адаптивність ворога зводить нанівець використання зброї, яка швидко застаріває. 20 Abrams, 20 F-16, 24 Himars, 100 ATACMS, 3 Patriot і так далі — все, що ми отримували в невеликій кількості, суттєво не змінювало ситуацію (можливо, за виключенням Himars у 2023), але давало ворогу можливість адаптуватися: змінити логістику (винести ключові пункти за 70 км від фронту), змінити логіку застосування ракет і "шахедів" тощо.

Короткочасна, але значна технологічна перевага дозволила б завдавати ворогу поразки, достатній для припинення війни та звільнення територій. Але такої технологічної переваги ми не мали, практично завжди залишаючись в ролі тих, хто наздоганяє. Навіть зараз цілком можливий ефективний сценарій застосування Taurus і Tomahawk разом з іншою та українською далекобійною технікою по критичній частині з 1500 потенційних цілей у РФ — відкладений.

9. Вразливість економіки.

Ворог воює на нашій території. І ми переважно воюємо на нашій території.

Ворог захоплює українців на окупованих територіях і використовує їх у веденні бойових дій.

Ворог захоплює наші ресурси. Знищує наші підприємства.

Вплив війни на українську економіку значно вищий, ніж на російську (навіть з урахуванням санкцій).

В доповнення до пунктів 7 і 8 ми маємо зламати тренд економічного занепаду самої України. Щоб не було маніпуляцій цифрами — зростання ВВП в межах 3%, тобто повільніше за світовий, це не зростання. Нам потрібно забезпечити страхування інвестицій, доступ до капіталу, лібералізацію і приватизацію, виправлення ситуації з митницею тощо. Верховенство права — не в презентаціях, а по факту. А не зростання податкового навантаження. Не обмеження, а свободи. Тільки так ми можемо довести, що обстріли української інфраструктури не знижують інвестиційну привабливість. Проте в термінах антикрихкості державна влада поки не мислить.

10. Розвиток людського капіталу.

Так, тривожність, страх домінує. Ментальне здоровʼя, а слідом і фізичне (зоернма очікувана тривалість життя) суттєво погіршуються. 9 млн українців не залучені до економічної активності. Коефіцієнт фертильності впав до 0,8 (потрібно — 2,1+ чи принаймні 1,5). Молодь думає про виїзд. Підприємці інвестують за межами України.

І все це не тільки та не стільки через війну, скільки через втрату відчуття світлих перспектив.

Держава не формує і не просуває Візію України. Не співдіє. Відповідно, рівень оптимізму критично низький. Відповідно — срачі замість консолідації.

В кожному з перелічених пунктів війна коштує нам дорожче, ніж ворогу. І це треба змінити.

Коли ми все це проговорювали на зустрічах з колишнім вже головою ОП, то чули приблизно наступне:

• "Ми вже фактично перемогли, скоро в цьому переконаєтесь і ви".
• "Експортувати зброю не можна, бо потрібна самим".
• "Економічне бронювання не обговорюється".
• "Вивезення інженерних команд в інші крани не бачу".

Сподіваюсь, Президент ухвалить правильне рішення і в кожній з означених тем більше не буде кулуарних рішень чи кишенькових Рад.

Єдиний спосіб перемогти ворога — бути інакшими, ніж він.

Відкритими, людяними, викликати довіру, діяти швидко, не боятися великих сміливих дій.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо Мінус 15 700 за два місяці: під Покровськом і Мирноградом ЗС РФ зазнають катастрофічні втрати