Чому тарифи зростуть і чи буде зв'язок під час блекаутів: велике інтерв'ю CEO Київстару Олександра Комарова

Після нової хвилі масованих атак на енергетичну інфраструктуру українці знову готуються до відключень світла. Але на відміну від зими 2022 – 2023 років, мобільний зв'язок та інтернет зараз відчуваються значно стабільнішими.

Президент і CEO Київстару Олександр Комаров в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу розповів і пояснив, як оператор утримує мережу під час планових і аварійних відключень, чому тарифи неминуче зростатимуть, навіщо компанії супутниковий Direct-to-Cell, а також як публічний статус на американській біржі змінює правила гри для всього українського бізнесу.

Як працює мережа під час відключень електрики?

У чергову воєнну зиму головне питання для українців у сфері телекому – як нова хвиля атак на енергетику позначилась на мобільній мережі. За словами керівника Київстару, усе, що оператор будував з 2022 року, "працює дуже добре", але це не означає, що ситуація стала легкою.

На момент розмови без централізованого електропостачання перебувало 2875 сайтів із понад 16 тисяч по всій країні. Водночас реально не працювали лише близько 170 сайтів – там уже вичерпали ресурс акумулятори або є проблеми з генераторами.

З національного чи навіть обласного рівня такі відключення майже непомітні, каже Комаров:

Зараз країна живе переважно в режимі планових відключень, коли світло можуть вимикати на 6 – 8 годин. Комаров каже, що мережа витримує ці цикли завдяки масовому використанню акумуляторів і генераторів.

Але за кожним генератором стоїть людина: хтось має доїхати, обслужити, заправити паливом.

Якщо з мобільною мережею ситуація стабілізувалась, то з фіксованим домашнім інтернетом усе навіть краще – принаймні на рівні самої мережі оператора.

Зверніть увагу! Київстар історично будував інфраструктуру за технологією FTTP (fiber-to-the-premises, з 2022 року будується GPON), яка відрізняється від класичної GPON тим, що в під'їзді багатоквартирного будинку встановлюється окремий комутатор.

Таких "домашніх світчів" у компанії близько 90 тисяч, і всі вони зараз мають резервне живлення орієнтовно на 12 годин.

Олександр Комаров / Фото надане 24 Каналу Київстаром

Проблема не в магістралі, а у квартирах. Комаров визнає, що його найбільше хвилює рівень резервування домашнього інтернету у квартирі у споживача.

За оцінками оператора, частка людей, які подбали про резервне живлення для свого роутера, коливається від 20% у регіонах, що сильно потерпіли від блекаутів, до 1% у регіонах, де відключення були мінімальними за останні 3 – 4 роки.

Коли в будинку зникає світло, навіть за наявності резерву на обладнанні оператора домашній Wi-Fi в більшості абонентів просто гасне. Люди роблять природний крок – перемикаються на мобільний інтернет. Це нормально, але створює додаткове пікове навантаження на радіомережу, яка й так працює в стресовому режимі.

Чи не варто в такій ситуації "агітувати" абонентів заживляти свої роутери? Комаров відповідає, що інформаційна кампанія вже йде:

• є пости в соцмережах;
• кампанію підтримують міністерство цифрової трансформації та обласні військові адміністрації;
• друкуються плакати з поясненнями.

Втім, побудувати таку специфічну звичку складно:

Знання бренду будуються десятиріччями. А тут потрібно, щоб людина проактивно щось купила, щось під'єднала, щось встановила. Бар'єрів багато, навіть якщо технічно це нескладно.

Фактично мовиться про те, що користувачу потрібен додатковий кабель і умовний powerbank, який живитиме Wi-Fi-роутер, або обладнання PON окремо від загальної електромережі квартири.

Підтримка енергостійкості – це не лише про логістику та людей, а й про великі гроші. Комаров називає орієнтовний розмір інвестицій:

Оператор працює і своїми силами, і через підрядників. Розширює команду польових інженерів, але не може дозволити собі "по бригаді на два-три об’єкти" – масштаб мережі цього не витримує. Потрібно шукати баланс між кількістю працівників, географією та інтенсивністю викликів.

Це призводить до змін бізнес-процесів і компромісів із планами будівництва нових об'єктів. Комаров прямо каже, що будівельні плани 2025 року за бюджетними показниками компанія повністю не виконає, тому що значну частину людей перекинули на завдання з резервування й підтримки поточної мережі.

Direct-to-Cell: для чого потрібен зв’язок смартфона зі супутником?

Окрема частина роботи компанії – співпраця Київстару зі SpaceX і сервісом Direct-to-Cell, який дозволяє надсилати й отримувати SMS прямо через супутник зі звичайного смартфона. Наприкінці листопада цей сервіс офіційно запустили.

За словами Комарова, оператор сам ініціював контакт, шукаючи рішення, яке дозволить українцям залишатися на зв’язку "за будь-яких умов", навіть коли наземна мережа недоступна.

Олександр Комаров / Фото надане Київстаром

Перемовини, за його словами, стартували приблизно в жовтні-листопаді, а вже в грудні вдалося підписати угоду. Головним драйвером рішення він називає гуманітарний аспект: "Ми захищали ці витрати в бюджеті перед наглядовою радою, чесно кажучи, без сформованого бізнес-кейсу. У нас було бачення, що це потрібно робити в Україні в поточних умовах. Бізнесова модель, довгострокова стратегія – це все з’являється поступово, крок за кроком".

Сервіс Direct-to-Cell швидко розвивається глобально. Київстар паралельно вибудовує середньострокову комерційну стратегію, але Комаров не приховує: на старті це значною мірою було рішення "спочатку для людей, а вже потім – для бізнесу".

За перший день роботи Direct-to-Cell через супутник, за оцінками компанії, до сервісу приєдналися близько 200 тисяч користувачів.

Схема проста:

• якщо телефон бачить сигнал хоча б одного з наземних операторів, пріоритет завжди за наземною мережею;
• якщо ж мережі немає ні від Київстар, ні від жодного іншого оператора, смартфон реєструється в супутниковій "базовій станції";
• після цього можна відправити чи отримати SMS – для більшості користувачів процес виглядає як "звичайне смс, яке просто відправилося".

Комаров припускає, що значна частина людей навіть не помітила, що їхні повідомлення пішли через супутник. Він виділяє два основні сценарії використання:

1. Зони без покриття або з дуже слабким сигналом – як ситуативно (через блекаути), так і на "краю" зони дії наземної мережі.
2. Мобільність – люди, які багато пересуваються країною й час від часу опиняються поза зоною покриття будь-якого оператора.

Поки що компанія не має детальної статистики щодо використання Direct-to-Cell у прикордонних районах або в горах, зокрема в Карпатах. Але CEO впевнений, що згодом такі кейси з’являться, і особливо в надзвичайних ситуаціях, гуманітарних місіях та рятувальних операціях. Він наводить статистику від ДСНС за 11 місяців 2024 року: 600 людей було врятовано в Карпатах, 18 – на жаль, ні.

Я буду щасливий, якщо ми зможемо врятувати всі 618,
– каже Комаров, натякаючи, що доступність зв’язку в горах часто буквально означає різницю між життям і смертю.

На презентації Direct-to-Cell повідомлялося, що поблизу державного кордону сигнал обмежений. Комаров пояснює, це через міжнародні частотні регламенти.

Київстар використовує певний діапазон радіочастот для зв’язку звичайного телефона зі супутниковою базовою станцією. У сусідній країні в тому самому діапазоні може працювати наземний мобільний оператор. Радіохвилі не знають, де проходить кордон, тому паралельне використання спектра здатне створювати взаємні завади.

5G в Україні: пілоти є, але час комерційного запуску – відкрите питання

На запитання про те, коли чекати на масове покриття 5G, Комаров відповідає чесно: він цього не знає. Точні терміни залежать від кількох факторів:

• рішень Національної комісії та міністерства цифрової трансформації;
• військово-економічної ситуації – інвестувати в новий стандарт посеред повномасштабної війни, коли ключовий фокус – "підвищити резилієнтність поточної мережі", дуже непросто;
• готовності розподіляти радіочастотний ресурс.

Для повноцінного запуску 5G потрібні два ключові діапазони:

• високий – 3,5 ГГц (його вже надають операторам для пілотів);
• низький – 700 МГц, де необхідно підготувати аукціони й провести вимірювання електромагнітної сумісності з чинними користувачами (включно з військовими та іншими сервісами).

Україна зараз еволюціонує від радянської таблиці розподілу частот до європейської. Це означає, що в спектрі досі є багато "історичних" користувачів, які не вписуються в нову модель, і будь-яка нова технологія потребує комплексного аналізу потенційних перешкод.

Олександр Комаров / Фото надане Київстаром

Попри це, пілоти 5G уже заплановані. Перший тестовий кластер із "десятків базових станцій" у центральній частині міста вже побудовано у Львові. Компанія чекає лише фінального погодження від Мінцифри, щоб увімкнути мережу.

Постає питання, чи не перетворився 5G для України на чисто іміджевий проєкт, що гарно виглядає в публічних презентаціях, але не має реальної нагальної потреби. Комаров відповідає: "І так, і ні".

"Ні" – тому що оператори вже роблять велику підготовчу роботу:

• Київстар має два ядра мережі – для голосу та для передачі даних – і вже інвестує, щоб дата-ядро було технічно готовим до 5G;
• новий стандарт дуже вимогливий до магістрального з’єднання сайту з core-мережею, тому компанія масово переводить базові станції з радіорелейних лінків на оптоволоконні магістралі;
• "3G sunset" (поетапне вимикання 3G) дозволяє звільнити частоти, які зараз підсилюють 4G, а в майбутньому можуть бути використані й під 5G.

Оператор вже проводив кілька міні-пілотів – на рівні однієї-двох базових станцій, щоб відпрацювати процеси, підготувати людей і зрозуміти, як будувати й експлуатувати нову технологію: "Так" – у тому сенсі, що масовий запуск 5G – це багато мільярдні інвестиції, і в умовах війни постає чесне запитання: "чи на часі вони зараз", додає Комаров.

Тарифи: інфляція, курс і чому "дива не буде"

Тарифи на мобільний звʼязок регулярно підвищуються, а телеком-компанії влаштовують "полювання" на абонентів, які хочуть піти від свого оператора до іншого, з нижчими тарифами. 24 Канал поцікавився в Олександра Комарова, як підвищення цін впливає на клієнтську базу та чого чекати абонентам упродовж наступних місяців.

Комаров називає два ключові фактори, що тиснуть на економіку будь-якого бізнесу.

Перший – інфляція.

• У низці витратних статей, критично важливих для оператора, реальне зростання значно перевищує офіційні 12%.
• У періоди пікового навантаження – вранці та ввечері – комерційна електроенергія подорожчала приблизно на 60% за останній рік.
• Платежі за радіочастотний спектр зросли на 23%, так само більш як на 20% підвищились витрати на оплату праці.

Другий – девальвація.

• За оцінками Комарова, рік до року курс гривні просів на 6 – 7%. Це навіть краще за ті песимістичні цифри, які компанія закладала в бюджет, але все одно створює додатковий тиск.
• Приблизно 30% доходу компанія реінвестує в мережу, і левова частка цих інвестицій – у валюті: акумулятори, генератори, радіообладнання, ліцензійне ПЗ (Ericsson, Nokia тощо) купуються не за гривню. У національній валюті залишаються радше "стовпи та частина сервісів".

Звідси головний висновок: дива не буде. Мені дуже прикро, але це так.

Водночас Комаров наголошує, що обсяг сервісу для клієнта теж зростає. Сьогодні типовий стартовий пакет Київстар включає відразу три послуги: мобільний зв’язок, фіксований домашній інтернет і Київстар ТБ.

Оператор також має спеціальні тарифи для людей, які найбільше страждають від інфляції, особливо для літніх абонентів. Усе це – спроба "збалансувати ситуацію", зберігаючи сервіс і інвестиції, але без різких стрибків цін.

Ще один чинник – демографія та поведінка абонентів. Гендиректор Київстар визнає, що загальна кількість населення в Україні скорочується, і це прямо відображається на кількості клієнтів. Крім того, в нас традиційно високе проникнення використання кількох SIM-карт:

• у середньому – понад 1,3 SIM на одного споживача;
• під час блекаутів цей показник може зростати до 1,4.

Зараз триває поступовий відтік так званих double-SIM користувачів – коли людина користувалась двома операторами паралельно, але з часом залишає одну SIM-карту.

За міжнародною методологією Київстар рапортує 22,5 мільйона активних SIM-карт за останні три місяці. Але за цими цифрами – не "22,5 мільйона людей":

• частина карт – це M2M-SIM, які стоять у шлагбаумах, POS-терміналах тощо;
• частина – це другі SIM-ки тих самих абонентів.

Якщо дивитися лише на B2C-ринок, то, за словами Комарова, рік до року спостерігається падіння на 4 – 5% саме в SIM-картах. З одного боку, меншає споживачів, з іншого – зменшується кількість SIM-карт на одного користувача.

Інфраструктура на лінії фронту: що вдається зберегти, а що – ні?

На запитання, чи вдається евакуювати телеком-обладнання з територій, які тимчасово чи назавжди втрачені, Комаров відповідає: базові станції фізично вивезти практично неможливо.

На початку повномасштабної війни оператор втратив кілька core-сайтів. Частина – назавжди (наприклад, у Маріуполі), частину вдалося відновити після деокупації (як у Херсоні, де ракета фактично "пробила" ключовий об’єкт).

Натомість регулярно втрачається польова інфраструктура:

• домашні комутатори в будинках;
• оптоволоконні кабелі;
• вежі з обладнанням;
• дизель- та бензогенератори;
• автотранспорт.

Оператор намагається працювати "якнайближче до лінії бойового зіткнення", але в певний момент доступ до об'єктів просто стає неможливим. За словами Комарова, сотні базових станцій розташовані в 30 – 50-кілометровій зоні, де команда має доступ лише час від часу.

Зазвичай це виглядає так:

1. Інженери ремонтують сайт.
2. Він працює 2 – 3 тижні або навіть 2 – 3 дні – залежно від ситуації.
3. Потім по ньому знову прилітає.
4. Через 1 – 3 тижні (коли є дозвіл військових, дозволяють обставини й погода) команда знову виїжджає на ремонт.

Наші інженери люблять туман. У туман менший ризик прицільних ударів,
– з гіркою іронією додає Комаров.

Від мобільного оператора до провайдера цифрових послуг

Зменшення кількості користувачів і зміна структури ринку логічно підштовхують до питання: чи не перетворюється Київстар з класичного оператора на ширшу технологічну компанію?

Комаров наголошує, що стратегія трансформації не прив'язана до поточних демографічних трендів, а є частиною ширшої стратегії групи:

Наша стратегія – трансформувати Київстар з телеком-оператора на провайдера цифрових послуг із телеком-ліцензією. Це змінює бізнес, культуру, підходи. Ми стаємо іншою організацією.

Фокус – на цифрових сервісах із великими аудиторіями та високим рівнем залучення користувачів.

Комаров пояснює: базовий телеком-сервіс люди помічають здебільшого, коли він перестає працювати. Тоді лояльність різко зростає, але в нормальні часи єдине, що хвилює абонента, – це ціна. Тому компанія шукає сервіси, де є емоційна залученість і свідомий вибір.

Він говорить про кілька ключових вертикалей:

• Цифрове здоров’я. Київстар бачить великий потенціал зростання цієї ніші й розвиває її, зокрема через співпрацю з платформою Helsi.
• Розваги. У партнерстві з групою "1+1" компанія розбудовує одну з найуспішніших в Україні ОТТ-платформ – Київстар ТБ.
• Міська мобільність. Партнерство з Uklon дає доступ до молодої міської аудиторії. Це 12 – 13 мільйонів поїздок на місяць і мільйони активних користувачів, що робить сервіс "гарним ядром із великим потенціалом розвитку".

Паралельно в самого Київстар існує досить великий рекламний бізнес, що базується на власному інвентарі (додатки, SMS, пуші тощо). Компанія вивчає, як його можна структуровано підсилити.

Перший український оператор на американській біржі

Неможливо не згадати про вихід Київстара на американський майданчик NASDAQ. На запитання про загальне враження від кількох місяців у статусі публічної компанії Комаров відповідає парадоксально:

Нічого не змінилося – і змінилося все.

З одного боку, бізнес продовжує робити те саме: будувати мережу, підключати абонентів, інвестувати в телеком і нові сервіси. З іншого – дуже суттєво зросла відповідальність топменеджменту за слова та дії.

Тепер є не лише українське законодавство та внутрішні контракти, а й зобов'язання публічної компанії перед регуляторами та ринком, за невиконання яких потенційно можна нести й кримінальну відповідальність.

З’явилися нові стейкхолдери:

• інституційні інвестори, які вкладали значні суми та мають право на глибші запитання;
• аналітики, які регулярно пишуть звіти про Київстар і формують ринкове сприйняття компанії.

Це означає системний і структурований діалог, нові сертифікації та додаткові обмеження.

Комаров наводить показову історію про пост у соцмережах. Після масованої ракетної атаки Росії на Україну 20 листопада він писав про важкий день для мережі, коли понад 30% сайтів залишилися без електроживлення, продовживши працювати на генераторах і акумуляторах, і закликав абонентів зарезервувати свої домашні роутери, щоб розвантажити мобільну мережу.

Попри турбулентність, ринкове сприйняття компанії наразі позитивне. Чи є від цього всього користь для звичайного користувача, а не тільки для інвесторів? Комаров переконаний, що все, що добре для країни, є добрим і для абонентів, бо "ми не тільки користувачі, ми українці".

Він акцентує на кількох речах:

• В Україні з’явився бізнес, який відповідає найвищим міжнародним стандартам комплаєнсу й прозорості.
• Компанія відкрито демонструє свої фінанси й продовжує платити податки: За три квартали цього року вже сплачено понад 10,2 мільярда гривень.
• Відносини зі співробітниками, партнерами й державою будуються з майже нульовою толерантністю до ризику.

Ми краще спочатку заплатимо все, що вважаємо потрібним, а потім будемо розбиратись, ніж навпаки,
– підкреслює співрозмовник.

Публічний статус також дозволяє Київстару спілкуватися на рівних із глобальними гравцями – такими як SpaceX – та брати участь у проєктах на кшталт Direct-to-Cell.

При цьому Комаров тверезо оцінює масштаб компанії:

• глобально Київстар – це "small cap" із капіталізацією приблизно 3 – 3,5 мільярда доларів;
• але він став частиною "найкращого бізнес-клубу, який існує у світі" – спільноти публічних компаній на провідних фондових біржах.

Наостанок CEO говорить не стільки про сам Київстар, скільки про сигнал для всього українського бізнесу.

Ще один важливий момент – оцінка компанії ринком. Інвестори поставилися до Київстар так, що мультиплікатор компанії зараз дуже близький до невисокого, але мультиплікатора східноєвропейських операторів без війни – принаймні до нижньої межі цього діапазону.

Це означає, що глобальний ринок дивиться не лише на макроризики, а й на реальні результати, стійкість мережі, здатність компанії інвестувати в інфраструктуру й розвивати цифрові сервіси – навіть тоді, коли країна щодня живе під обстрілами.