Труднощі російської економіки: Москва використовує африканське золото для обходу санкцій

На Telegram-каналі «The Moscow Times» опубліковано інформацію, що ділова активність в російській економіці продовжує знижуватись. Індекс PMI у переробній промисловості, який розраховує S&P Global за підсумками опитувань компаній, у листопаді 2025 року склав 48,3 пункти, що значно менше критичного індикатора у 50 пунктів.

Це відбувається вже шостий місяць поспіль і свідчить про глибину спаду економіки РФ. Спад активності промислових підприємств був викликаний різким падінням виробництва через скорочення нових замовлень. Зменшення ділової активності стало найбільшим з квітня 2022 року, а такого тривалого періоду негативних оцінок не було з часів пандемії COVID-19.

Індекс PMI у обробній промисловості шостий місяць поспіль залишається нижчим за 50, що означає стійке скорочення виробництва, а не короткострокові коливання ринку. Незважаючи на зростання оборонних замовлень, що забезпечує завантаженість військово-промислового комплексу, цивільні галузі скорочують обсяги виробництва, що призводить до загальної стагнації економіки та знижує дохідну частину російського бюджету. Промислові підприємства є великими платниками податків у регіонах.

При падінні виробництва та скороченні прибутку знижуються податкові надходження, а разом з ними можливості регіональної влади фінансувати дороги, школи, лікарні та соціальні програми. Падіння виробництва в Росії, яке стало найбільшим з часів пандемії COVID-19, призводить до того, що заводам і фабрикам більше не потрібна колишня чисельність працівників. У 2025 році скорочений робочий тиждень перестав бути винятком і став звичним для багатьох великих російських підприємств.

На триденний або чотириденний графік уже перевели працівників «Ростсільмашу», Челябінського електрометалургійного комбінату, КАМАЗу, ГАЗу, ЛіАЗу та інших заводів в автомобільній, металургійній, машинобудівній та будівельній галузях. Наприкінці 2024 року в режимі неповної зайнятості – скороченого дня чи тижня, простою та інших подібних схем, працювало близько 14% співробітників великих та середніх підприємств. У 2025 році міністерство праці Росії фіксує різке зростання прихованого безробіття, кількість людей, які працюють неповний день або тиждень, зросла в 2,6 рази.

Понад 40% роботодавців у 2025 році планували скорочення штату – чверть фірм допускали масові звільнення вже найближчими місяцями. На великих підприємствах це вже відбувається: в Об'єднаній суднобудівній корпорації почали зменшувати кількість персоналу, в Російських залізницях готуються до масових скорочень через падіння вантажоперевезень, а на «АвтоВАЗі» після запровадження скороченого тижня та зниження зарплат працівники почали масово звільнятися самі. Зниження виробництва та обсягу замовлень означає як зменшення поточної зарплати, а й зростання фінансових ризиків для сімей.

Домогосподарства з іпотекою, автомобільними кредитами та споживчими позиками вже стикаються з тим, що щомісячні платежі залишаються на колишньому рівні, а їхні доходи падають через скорочений робочий тиждень, просту або часткову зайнятість, в результаті люди все частіше допускають прострочення платежів за кредитними зобов'язаннями. «Комерсант» повідомляє, що захоплення Росією золотих родовищ у Центрально Африканській Республіці (ЦАР), Буркіна-Фасо та Малі створює небезпечний канал тіньового фінансування, що загрожує інтересам США.

Це дозволяє Москві накопичувати золото та використовувати його як альтернативний резерв для обходу санкцій. Утримуючи контроль над родовищами силою, російські структури формують у Західній і Центральній Африці мережу режимів, залежних від російської зброї та охорони. Така система перетворює регіон на фінансову та політичну базу Кремля, звідки він може вести підривні дії проти США, фінансувати військові кампанії та підтримувати глобальне протистояння, незважаючи на міжнародний тиск.

Російські структури, що поступово закріплюють контроль над золотими активами в ЦАР, Буркіна-Фасо та Малі, змінюють систему влади у цих країнах, переводячи її від класичних механізмів державного управління до моделі, де ключову роль відіграє силовий контроль і позабюджетні фінансові потоки. Втрата прозорості джерел доходів створює середовище, у якому місцеві уряди стають залежними не від міжнародних інститутів чи програм розвитку, а від російських військових консультантів, приватних компаній і тіньових посередників.

Коли золото перетворюється на основний ресурс взаєморозрахунків, Москва отримує можливість нав’язувати умови без прямих політичних декларацій, впливати на рішення щодо безпеки і формувати економічні пріоритети країн, через які проходять ці схеми.

Американська присутність у регіоні слабшає, оскільки конкурує не з класичною дипломатичною чи військовою конкуренцією, а має справу з мережею залежностей, що працює за логікою непрозорого фінансування, закритих охоронних структур і політичного патронажу.

У такій реальності будь-які ініціативи США втрачають ефективність, бо приймаючі країни дедалі більше орієнтуються на того, хто забезпечує їхню негласну безпеку, утримує владу військових режимів і дає доступ до швидких ресурсів, що не підлягають міжнародному контролю. Російські структури використовують африканські золоті активи як засіб формування нової регіональної еліти, яка отримує вигоду не від прозорих інвестицій, а від прихованих операцій, що зміцнюють залежність від Москви.

Такий підхід змінює баланс впливу, бо місцеві лідери дедалі частіше ухвалюють рішення, орієнтуючись не на довгострокову стабільність, а на короткий цикл вигоди, який забезпечують російські партнери. Це створює політичний ландшафт, де американські ініціативи втрачають актуальність, оскільки ключові актори перестають розглядати співпрацю із США як джерело стійкого розвитку. Кремль отримує можливість розширювати військову присутність під прикриттям охоронних контрактів, що дозволяє йому контролювати стратегічні території та логістичні маршрути поза формальними механізмами міжнародного контролю.

Така присутність стає основою для створення опорних зон, у яких формуються мережі службовців і командирів, залежних від російських інструментів підтримки. Це істотно ускладнює американські зусилля зі зменшення впливу Москви, адже силові структури африканських держав фактично інтегруються в російську модель безпеки. Розвиток російської переробної інфраструктури в Малі забезпечує Кремлю повний цикл обігу золота, що мінімізує зовнішні точки контролю і робить фінансові потоки недоступними для моніторингу США. Ця економічна автономія дозволяє Росії отримувати ресурси для зовнішніх операцій без залучення міжнародних банківських систем, які залишаються в зоні американського впливу.

У підсумку Вашингтон стикається з джерелом доходів, що не піддається традиційним санкційним механізмам. Посилення російського впливу в Західній і Центральній Африці створює нову політичну конфігурацію, у якій США позбавляються партнерів, здатних підтримувати регіональну стабільність на прозорих засадах. Коли замість інвестицій і розвитку на перший план виходять силові угруповання та тіньові фінансові схеми, зона американської взаємодії фактично звужується.

Це відкриває Росії можливість використовувати регіон як плацдарм для операцій, спрямованих на послаблення позицій США в інших частинах світу. Впливове британське видання The Telegraph опублікувало розслідування під назвою «Золото підживлює військову машину Путіна та тримає Росію на плаву. Найманців Вагнера звинувачують у вбивствах і тортурах у Центральній Африці з метою отримання дорогоцінного металу».

Головний висновок статті полягає в тому, що російські компанії розробляють дедалі більше родовищ золота на Африканському континенті, а здобуте в такий спосіб золото спрямовується на фінансування війни Росії проти України. В умовах санкцій держав Заходу стосовно РФ, спрямованих, зокрема, проти торгівлі російськими вуглеводнями, золото поряд із криптовалютами є одним із важливих джерел підтримки російської економіки під час війни Росії проти України. Золото легко фізично переміщати, переплавляти, приховати його походження та «відмивати» за добре налагодженими схемами на «чорних» ринках.

На початку 2025 року було оприлюднено інформацію про те, що Москва заплатила золотими злитками Тегерану за допомогу у створенні інфраструктури для виробництва та використання іранських військових безпілотників. Крім того, відомо, що Росія використала золоті злитки для оплати продукції подвійного призначення, а також озброєнь, військової техніки та боєприпасів, поставлених із Північної Кореї. Поточне зростання світових цін на золото тільки стимулює російську владу частіше й активніше використовувати золото для міжнародних розрахунків. Експорт золота із країн Африки до Росії, починаючи з 2022 року, оцінюється в еквіваленті $2,5 млрд.

Відомо, що низку золотих родовищ у Центрально-Африканській Республіці контролюють пов'язані з Москвою структури, які стали «спадкоємцями» колишньої приватної військової компанії «Вагнер». Причому, щоб зберегти контроль над продажею золота, що видобувається в копальнях ЦАР, російські найманці часто вдаються до вбивств представників місцевого населення. Наприклад, у вересні 2025 року росіяни застрелили десятьох місцевих старателів біля родовища Ндасіма в центрі ЦАР. Через два тижні російські найманці захопили ще десятьох старателів і замкнули їх на кілька днів у металевих контейнерах під палючим сонцем.

В результаті, один із цих бранців загинув. Група Вагнера отримала контроль над родовищем Ндасіма ще у 2021 році. У 2025 році російська компанія Nordgold отримала ліцензію на видобуток золота в родовищі Ніу в Буркіна-Фасо. Це стало вже третім родовищем, яке розробляє російська компанія в цій африканській країні. У свою чергу в Республіці Малі військова хунта у співпраці з російською компанією «ЯДРАН-ГРУП» (місто Казань) влітку 2025 року розпочала будівництво золото очисного заводу.

Передбачається, що це підприємство, виробнича потужність якого становитиме 200 тон, стане центром переробки золота для декількох африканських держав. На сьогодні Вірменія фактично стала транзитним хабом для російського золота, яке потрапило під західні санкції. Через її територію Москва обходить ембарго і продає метал на світових ринках, зокрема в Об’єднаних Арабських Еміратах.

Так, протягом усього лише 12 місяців у 2024 році обсяги експорту золота із Вірменії зросли в 17 разів! Ясна річ, це ніяк не пов’язано з тим, що в країні відкрили нові родовища золота. Просто Росія використовує Вірменію як транзитну зону для власної торгівлі золотими злитками. Далі воно, як правило, експортується до Об’єднаних Арабських Еміратів у величезних обсягах. За цими схемами стоять впливові політики та бізнесмени Вірменії, які мають інтерес у цьому бізнесі. Починаючи з 2022 року, через Вірменію пройшли поставки золота на мільярди доларів. Це значною мірою допомагає Росії компенсувати втрати від санкцій з боку держав Заходу.