Удар по танкеру біля Туреччини: чи зможе Україна перекрити "нафтовий" кисень РФ

Якщо подібні атаки продовжаться, вони здатні частково припинити транзит нафти і вплинути на позицію Росії у переговорному процесі.

Українські морські безпілотники Sea Baby завдали удару по російських нафтових танкерах, за допомогою яких Росія продовжує обходити санкції, у міжнародних водах Чорного моря біля узбережжя Туреччини. Туреччина та Казахстан висловили незадоволення атаками і заявили, що очікують від України недопущення подібних інцидентів.

Однак на ці заяви вже відповів речник МЗС України, й я з ним погоджуюся: ці танкери є законними цілями, оскільки перевозять російську нафту, причому підсанкційну, і саме завдяки цим обсягам Росія отримує кошти для фінансування військових операцій в Україні.

Удари по танкерах створюють серйозні ризики для експорту російської нафти в басейні Чорного моря, та, відповідно, підвищують страхові виплати та загальні витрати компаній, що займаються транспортуванням. Це, безперечно, потужний крок українських сил — ЗСУ, ГУР та СБУ.

Чи можуть подібні операції поставити під сумнів здатність Росії найближчим часом експортувати нафту танкерами? Так, частково можуть. Але слід пам’ятати, що основний маршрут російського експорту — це Балтія, порти Усть-Луга та Приморськ. Щоб створити критичні проблеми, потрібно також впливати на танкери так званого тіньового флоту, які використовуються саме там. Адже через Балтійське море проходить приблизно 60% усього російського нафтового експорту.

Окрім того, давно настав час припинити транзит російської нафти територією України. Державна компанія "Укртранснафта" досі транспортує її до Угорщини та Словаччини, а Росія заробляє на цьому близько 5 млрд євро щороку. Тобто від початку повномасштабної агресії це вже приблизно 20 млрд, і припинення цього транзиту могло б стати потужним кроком для скорочення її військового бюджету, але цього досі чомусь не зроблено.

Ще одним потенційно ефективним кроком могла б стати атака на нафтоперекачувальну станцію "Унеча". Це ключовий об’єкт, який створює необхідний тиск для перекачування російської нафти до Білорусі. З огляду на дефіцит нафтопродуктів у Росії через українські атаки на НПЗ, переривання цього маршруту суттєво загострило б проблему. Крім того, "Унеча" забезпечує транспортування російської нафти до балтійських портів.

Загалом чорноморські та балтійські порти — найбільші та єдині реалістичні маршрути, альтернатив їм у Росії фактично немає, а розбудувати нові порти найближчим часом неможливо. Тому, якщо подібні атаки продовжаться, вони, безумовно, вплинуть на позицію Росії й у переговорному процесі. Питання нафти для Кремля надзвичайно чутливе, однак ефект не буде миттєвим — російське керівництво налаштоване воювати довго, до "останнього росіянина", і поки що мають таку можливість. Україна руйнує окремі елементи їхньої експортної логістики, але повністю зупинити експорт наразі неможливо.

Західні країни могли б істотно пришвидшити цей процес, наприклад, закрити Данські протоки або Босфор і Дарданелли для російських танкерів. Але вони цього не роблять, щоб уникнути прямої ескалації з Росією. І якби такі протоки справді були закриті, Росія практично втратила б можливість фінансувати війну.

Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру Разумкова, спеціально для Главреду