"Бебі-буму не буде": демографиня розповіла, що чекає на населення України після війни

І йдеться не тільки про сотні тисяч загиблих і поранених, а також мільйони біженців, а й про демографічний потенціал країни. Його навряд чи вдасться відновити в доступному для огляду майбутньому, вважає директорка Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України ім. М.В. Птухи Елла Лібанова. М.В. Птухи Елла Лібанова. Про це вона розповіла "РБК-Україна".

"Коли я намагаюся оцінити втрати України внаслідок війни, у мене виходить страшна цифра — 10 мільйонів осіб. Це і є "демографічна прірва"", — зазначила вона, додавши, що в цю цифру вкладає не всі незворотні втрати, а й кількість тих, хто емігрував.

За її словами, сюди входять і міграція, і окупація, і додаткове зниження народжуваності, тобто ненароджені через війну діти.

"До зазначених чинників слід додати ще один — вплив на вікову структуру чинника ненароджених дітей. Бо якщо говорити про смертність, там усі: і діти, і дорослі. Проте ми ще до кінця не розуміємо, як війна вплинула на майбутню демографію", — наголосила демографиня, зазначивши, що все більш очевидно стане після війни.

Що стосується кількості тих, хто емігрував, то, за даними Євростату, з країни виїхали близько 4,3 млн українців.

"Сюди можна додати ще 700 тисяч, які перебувають у Великій Британії, США, Канаді, Латинській Америці, Грузії та Молдові. Тобто приблизно 5 мільйонів наших військових мігрантів за кордоном. Третина з них — діти та підлітки до 18 років. І лише 6% — вікова категорія від 65 років", — констатує експертка.

Фактор ненароджуваності: чим це загрожує Україні

Фактори міграції та ненароджуваності посилили процес демографічного старіння. А це – менше працездатного населення, менше робочої сили, менше доходів до бюджету тощо.

Лібанова зізналася, що не очікує різкого зростання народжуваності після війни:

"Я не вірю в бебі-бум після війни, його не буде. Принаймні такого, який був після Другої світової війни. По-перше, тоді діти були економічною доцільністю. По-друге, тодішню вартість догляду та виховання дітей не порівняти з сьогоднішніми потребами. По-третє, тоді взагалі були інші вимоги до рівня та якості життя".

Свою роль відіграє і фактор регулювання народжуваності. Якщо після Другої світової контрацепції майже не було, то сьогодні народжують ті, хто хоче народжувати, — каже демографиня.

"2021 року в Україні, за рік до війни, на одну жінку припадало в середньому 2,1 дитини. Сьогодні, за нашими розрахунками, — близько 0,7. Після війни не відразу, але з часом ми можемо дорости до 1,6. І це межа. Для того щоб наступне покоління замістило покоління батьків, потрібно 2,15", — пояснює Лібанова, кажучи також про те, що в Європі цей показник не дотягує до 2, а в Південній Кореї він і зовсім 0,7.

Чесно кажучи, в Європі й показника 2 немає. Тобто це "норма". І навіть в Азії. У тій же південній Кореї, де рівень життя хороший, цей показник також становить 0,7.

Нагадаємо, раніше Елла Лібанова заявила, що найкращим періодом для мобілізації до ЗСУ є вік від 30 років.

Вона також пояснила, як затяжна війна далі впливає на демографію.