Григорія Сковороди: завжди актуальні вислови відомого філософа

До Дня народження українського філософа Григорія Сковороди 24 Канал розповідає про відомі вислови діяча, посилаючись на Освіта.UA.

Які відомі афоризми Сковороди ви знаєте?

Сьогодні 3 грудня, День народження у відомого українського філософа, якого ви точно знаєте хоча б з 500-гривневої купюри – Григорія Сковороди.

Ювілейна купюра / Radabank

Григорій Савич Сковорода – мандрівний філософ, якого називають "українським Сократом". Його життя було сповнене свободи, пісень і мудрості, а його афоризми й досі звучать напрочуд сучасно.

Цікаво! Фонтан на 500-гривневій купюрі – це символ філософії Григорія Сковороди, що ілюструє його ідею "Нерівна всім рівність". Це зображення символізує Бога як джерело, а різні посудини – людей, кожна з яких наповнюється по-своєму, але до краю. Це означає, що кожна людина має свої таланти і повинна розвивати їх, щоб реалізувати свій потенціал і знайти щастя.

Особистість, яка провела життя у мандрах, не мала закінченої освіти, яку запрошували у гості для бесід, писала свої твори староукраїнською та латиною і за життя не видала жодного твору. Але його мудрі думки та рукописні твори переписували та передавали з рук в руки, тим самим зберігши спадщину філософа. Навіть Тарас Шевченко писав та цінував його.

Кругом листочки обведу та й списую Сковороду,
– писав Шевченко

Чи не найвідомішим висловом Сковороди є "Світ ловив мене та не спіймав". Його він заповів вибити на своєму надгробному камені.

Втім, цікавих, влучних і актуальних і досі висловів насправді чимало. Вони про життя, науку, досвід, час, любов – а вони не мають прив'язки до століть.

Перечитайте їх ще раз, пізнайте глибину мудрості Сковороди та оберіть котрийсь за своє життєве кредо.

Про життя, навчання, розум, зваженість та досвід:

Бери вершину і матимеш середину.
З видимого пізнавай невидиме.
Не той дурний, хто не знає, але той, хто знати не хоче.
Добрий розум, робить легким будь-який спосіб життя.
Одне мені тільки близьке, вигукну я: о школо, о книги!
Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльним.
Більше думай і тоді вирішуй.
Не досить, щоб сяяло світло денного сонця, коли світло голови твоєї затьмарене.
Хіба розумно чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ході не дотримує міри?
Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись – значить, не жити, а бути мертвим, адже турбота – рух душі, а життя – се рух.
Як нерозумно випрошувати те, чого можеш сам досягти!
Мудрець мусить і з гною вибирати золото.

Про цінність часу:

З усіх утрат втрата часу найтяжча.
Тоді лише пізнається цінність часу, коли він втрачений.
Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилось.
Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо: ми прагнемо до того, чого немає, і нехтуємо тим, що є, так ніби минуле зможе вернутись назад, або напевно мусить здійснитися сподіване.

Про любов:

Все минає, але любов після всього зостається.
Що може бути солодше за те, коли любить і прагне до тебе добра душа?
Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.
Хіба не любов усе єднає, будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує?

Про правду та неправду:

Демон проти демона не свідчить, вовк вовчого м’яса не їсть.
Без ядра горіх ніщо, так само як і людина без серця.
Краще голий та правдивий, ніж багатий та беззаконний.
Чисте небо не боїться блискавки та грому.
Сліпі очі, коли затулені зіниці.
Скільки зла таїться всередині за гарною подобою: гадюка ховається в траві.
У тих, хто душею низький, найкраще з написаного і сказаного стає найгіршим.
Неправда гнобить і протидіє, але тим дужче бажання боротися з нею.
Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора.
Розум завжди любить до чогось братися, і коли він не матиме доброго, тоді звертатиметься до поганого.

Про щастя, горе, нудьгу:

Щасливий, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє ним користуватись.
Коли ти твердо йдеш шляхом, яким почав іти, то, на мою думку, ти щасливий.
Немає більшої радості, як жити за покликом серця.
Кому душа болить, тому весь світ плаче.
Надмір породжує пересит, пересит – нудьгу, нудьга ж – душевну тугу, а хто хворіє на се, того не назвеш здоровим.
Коли ти не озброїшся проти нудьги, то стережись, аби ця тварюка не спихнула тебе не з мосту, як то кажуть, а з чесноти в моральне зло. То навіть добре, що Діоген був приречений на заслання: там він узявся до філософії.

Про дружбу:

Ти не можеш віднайти жодного друга, не нашукавши разом з ним і двох – трьох ворогів.
Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру.
Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні.
Немає нічого небезпечнішого за підступного ворога, але немає нічого отруйнішого від удаваного друга.

Про працю:

Що швидко запалюється, те раптово гасне.
Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати – це наполовину завершити.
Природа прекрасного така, що чим більше на шляху до нього трапляється перешкод, тим більше воно вабить, на зразок того найшляхетнішого і найтвердішого металу, який чим більше треться, тим прекрасніше виблискує.

І афоризми, які залишаться поза часом віком і актуальні прямо зараз для українців:

Не все те отрута, що неприємне на смак.
Ти робиш найкращу і для тебе рятівну справу, коли твердо ступаєш по шляху доброго глузду.
Уподібнюйся пальмі: чим міцніше її стискає скеля, тим швидше і прекрасніше здіймається вона догори.
Збери всередині себе свої думки і в собі самому шукай справжніх благ. Копай всередині себе криницю для тої води, яка зросить і твою оселю, і сусідську.
Звірившись на море, ти перестаєш належати сам собі.
Коли не зможу нічим любій Вітчизні прислужитись, в усякому разі з усієї сили намагатимуся ніколи ні в чому не шкодити.
Облиш забобони, обмий совість, а потім одежу, залиш усі свої хиби і підіймайся!

Чому Сковорода актуальний і сьогодні? Він вчив, що щастя не в багатстві чи славі, а в гармонії з собою. Його думки про свободу, любов і знання звучать напрочуд сучасно – вони нагадують нам, що справжня цінність життя полягає у внутрішньому світі, а не зовнішніх атрибутах.

Чим ще цікавий Сковорода?

Життя цього "невловимого" філософа настільки цікаве, що про нього варто знати більше.

Про дату народження 3 грудня 1722 року, дізналися через 200 років. Коли дослідники віднайшли в одному із його листів згадку про святкування власного дня народження.

Мандрівний філософ, уроджениць села Чорнухи з Полтавщини, походив із родини спадкових козаків.

Марка до 300-річного ювілею / postmark.ukrposhta.ua

За життя не було надруковано жодного його твору – вони поширювалися у рукописах. Загалом Сковорода написав 17 філософських творів і 7 перекладів. Найвідомішими є його твори "Сад божественних пісень", "Жінка Лотова", "Байки Харківські".

Мав виняткові здібності до навчання, але не мав закінченої освіти. Вступив до Києво-Могилянської академії у 16 років. Навчався у кращих університетах Будапешта, Відня, Братислави. Володів багатьма мовами – єврейська, грецька, польська, німецька, італійська та французька.

Був поетом, музикантом, педагогом і мислителем, який усе життя залишався вільним від влади та багатства. Не мав постійного дому, а подорожував селами й містами, навчаючи людей.

Сковорода співав у придворному хорі в Петербурзі, але відмовився від кар’єри при дворі, бо прагнув свободи.

Існує детальний опис якостей Григорія Сковороди.

Одягався він пристойно, але просто; їжу мав, що складалася з трав, плодів і молочних приправ, споживав її ввечері, після заходу сонця; м’яса та риби не їв не через марновірство, а із своєї внутрішньої потреби; для сну виділяв свого часу не більше чотирьох годин на добу; вставав до зорі і, коли дозволяла погода, завжди ходив пішки за місто прогулюватися на чисте повітря і в сади; завжди веселий, бадьорий, легкий, рухливий, стриманий, цнотливий, всім задоволений, добродушний, принижений перед усіма, охочий до слова, де не змушений говорити, із усього виводив мораль, шанобливий до будь-якого стану людей, відвідував хворих, утішав печальних, ділив останнє з неімущими, вибирав і любив друзів за їхнє серце, мав побожність без марновірства, вченість без зазнайства, поводження без лестощів,
– так описував філософа Михайло Коваленський у книзі "Спосіб життя Сковороди в Харкові" (1795).

Він викопав собі могилу й передбачив власну смерть – це одна з легенд, що додає йому містичності.

Сковорода по-різному підписувався – часом подвійним іменем Григорій вар Сава Сковорода, часом Даниїл Майнгард. Ще називав себе Варсавою – сином свободи.

Достеменно невідомо чи насправді саме так виглядав Сковорода – міфічного прижиттєвого портрета, з якого зроблені подальші гравюри ніхто не бачив.

Пам'ятник Григорію Сковороді в місті Лохвиці (Полтавська область), авторства Івана Кавалерідзе / Вікіпедія

Головна ідея філософії – пізнай себе. Самопізнання він вважав сенсом людського існування.