Як витримати особистий кінець світу: про новий український фільм "Ти — космос"

Сходіть на "Ти — космос". Це не тільки про космос, а про те, як люди витримують свій кінець світу, але продовжують триматися одне за одного.

За сюжетом простий український далекобійник у космосі робить свою роботу десь біля Юпітера: живе серед тиші й рутини, поки раптом не бачить, як Земля вибухає і перетворюється на хмару уламків.

Знайомий світ зникає за одну мить, і він залишається сам у порожнечі — з кораблем, музикою й роботою, яку все одно треба робити далі, навіть якщо сенс у ній уже не такий очевидний.

У цьому холодному просторі раптом з’являється голос француженки Катрін, яка так само загублена і так само не знає, чи на тому кінці хтось узагалі є. Їхні розмови іноді короткі й незграбні, іноді обриваються на півслові.

Найдраматичніша сцена у фільмі — коли головний герой уперше не отримує відповіді на свої повідомлення, і камера довго тримає його погляд, що ковзає по панелі зв’язку. Ніби він не стільки чекає відповіді, скільки намагається прийняти сам факт тиші — без драми, по-тихому й по-людськи боляче.

І попри кінець світу, мільйони кілометрів порожнечі й повну відсутність будь-яких гарантій, що вона взагалі почує його, він усе одно летить до неї. Не тому, що впевнений у взаємності чи "так треба", а тому, що це його власний вибір і рішення — залишатися людиною, яка бере відповідальність за те, куди й до кого летить.

Фільм не зовсім про романтику. Скоріше — про тих людей, чия присутність у нашому житті не вимірюється ролями, статусами чи "обов’язками", а тим, що вони цінні самі по собі й бачили нас без прикрас, з нашими страхами та тривогами. Коли ніхто нікому нічого не винен і ніхто не виступає чиїмось рятівником, ліками або терапією. І герой із досить грубим характером непомітно для себе вчиться не сприймати голос іншої людини як інсулін чи антидепресант, а радіти самому факту його існування.

Раджу всім, хто живе між роботою, війною, побутом і хронічною втомою від новин.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело