Лінія фронту. Гуляйпільський напрямок

Сьогодні Гуляйпільський напрямок (або Східно-Запорізький).

Склад сил і засобів ворога, поточні зміни

На цьому напрямку російське угрупування військ (УВ) «Восток» діє повним своїм складом у 4 загальновійськових армії (ЗВА) – 5-ю, 29-ю, 35-ю та 36-ю ЗВА. Крім того, очевидно, воно було посилено низкою сил і засобів УВ «Центр», а також повітряно-десантних військ (пдв) зс рф. Йдеться про ділянку фронту від району на північ від дороги N15 Запоріжжя-Донецьк до Гуляйпільского району оборони ЗСУ. З півночі вона межує з Новопавлівським напрямком, а з заходу фактично – з Запорізьким напрямком.

Наразі командування УВ ворога «Восток» веде активні наступальні дії у смугах своїх 5-ї та 36-ї ЗВА, де зосереджує основні зусилля. Головна рушійна сила наступу – найпотужніша армія УВ «Восток» (5-та ЗВА), а частини та з’єднання 36-ї ЗВА активно діють північніше її смуги, ймовірно, забезпечуючи флангове прикриття наступаючих військ (сил) 5-ї ЗВА.

• 5-та ЗВА діє силами своєї «штатної» 127-ї мотострілецької дивізії (мсд) – 114-й, 143-й, 394-й мотострілецькі полки (мсп) та 218-й танковий полк (тп), а також двох бригад – 57-ї та 60-ї окремих мотострілецьких бригад (омсбр)
• 36-та ЗВА діє у складі ще двох бригад – 37-ї омсбр та 5-ї окремої танкової бригади (отбр)
• 35-та ЗВА діє в цьому напрямку трьома бригадами – 38-ю, 64-ю омсбр, а також 69-ю окремою бригадою прикриття (обрп)
• 29-та ЗВА, очевидно, веде активну оборону силами 36-ї омсбр, 430-го мсп та 228-го мсп зі складу 90-ї танкової дивізії (тд) УВ «Центр», перегрупованого у смугу 29-ї ЗВА.

Окрім згаданих сил і засобів на Гуляйпільский напрямок, близько трьох місяців тому, російське командування тишком ввело між 35-ю ЗВА (УВ «Восток») та 58-ю ЗВА (УВ «Днепр») 76-ту десантно-штурмову дивізію (дшд), виведену з Сумського напрямку

Це, у свою чергу, дало йому можливість перед наступом 5-ї ЗВА перегрупувати щонайменше ще дві додаткові бригади з 35-ї ЗВА (38-ма омсбр та 69-та обрп) у її смугу. Це різко підвищило бойові можливості цієї армії в контексті її наступального потенціалу завдяки підвищенню оперативної щільності військ у її бойових порядках.

Цілком можливо, що частина сил 49-ї ЗВА також діє в цьому напрямку (наприклад, підрозділи 34-ї та 205-ї омсбр або 7-ї військової бази з Абхазії). Однак інформація про 49-ту ЗВА потребує додаткового уточнення, оскільки частини та підрозділи з її складу періодично «спливають» на різних напрямках – від УВ «Днепр» до УВ «Запад».

Також на цій же напрямок командування російських військ досить активно залучає формування своїх територіальних військ (ТрВ) та «мобілізаційного резерву» (МР) – до 6-и стрілецьких\мотострілецьких полків і до 8-и окремих батальйонів. Здебільшого вони входять до складу частин і з’єднань армій УВ «Восток», які діють тут, але є й ті, що придані їм лише «тимчасово, для посилення».

На даний момент за бойовим та чисельним складом (БЧС) УВ «Восток» досить співставне із УВ «Центр», яке діє на Покровському та Добропільскому напрямках. І, цілком можливо, воно його, навіть, перевищує, що не є зовсім дивним, адже УВ «Восток», на відміну від УВ «Центр», наразі має більші шанси досягти ОПЕРАТИВНОГО результату, незважаючи на те, що останнє близьке до «захоплення» Покровська та Мирнограду.

Поточна ситуація

Як я вже зазначав, наразі ворог (російські війська) веде досить активний і масштабний наступ у операційній зоні свого УВ «Восток», зосереджуючи основні зусилля в смугах 5-ї та 36-ї ЗВА. Протягом останнього місяця в цьому напрямку йому вдалося з ходу форсувати річку Янчур на досить широкій ділянці, захопити тактичний плацдарм у районі Успенівки й, розвиваючи подальший наступ, просунутися в смузі своєї 5-ї ЗВА на глибину до 17 км, досягнувши безпосередньо околиць міста Гуляйполе зі сходу та північного сходу. Крім того, ділянка прориву противником оборони ЗСУ в напрямку Гуляйполя, на відміну від попередніх подібних випадків, досить широка вздовж фронту (до 16 км по прямій).

Також, діючи своїм правим (північним) флангом уздовж східного берега річки Янчур у напрямку Єгорівка – Данилівка, війська 5-ї ЗВА ворога змогли прорватися до околиць Данилівки і наразі ведуть запеклі бої за оволодіння нею, очевидно, маючи на увазі в майбутньому дістатися найближчих підходів до Покровського з півдня та південного сходу.

36-та ЗВА ворога, що діє північніше (район стику Донецької, Дніпропетровської та Запорізької областей України), також веде активні наступальні операції, намагаючись прорватися одночасно в кількох секторах у загальному північно-західному напрямку, що потрібно розуміти, як забезпечення флангового прикриття з півночі дій своєї 5-ї ЗВА.

Однак, на відміну від неї, поки що З6-а ЗВА має більш помірний успіх ніж 5-я ЗВА. Ця армія наступає основними силами в міжріччі річок – Волча, Ворона і Янчур, намагаючись прорватися до першої на максимально широкій ділянці фронту. Наразі її передові підрозділи змогли прорватися до Волчої в районі Орестопілля (діючи з боку Березового) та Новоселівки (діючи з боку раніше захопленої Воскресенки). Однак наразі їм вдалося надійно закріпитися лише в районі Новоселівки.

Більше того, кілька тижнів тому ЗСУ змогли контратакувати в районі Соснівки підрозділи противника, які проривалися до Вовчої, і відкинути їх назад у південно-східному напрямку, утримуючи таким чином плацдарм на Вовчій між Орестопіллям і Новоселівкою. Однак 36-та ЗВА, все ж-таки, продовжує атакувати його, як з боку Новоселівки, так і з боку Вороного, вздовж річки Ворона. Поки що – не дуже успішно.

Крім того, спроби російської 36-ї ЗВА просунутися в цьому районі значно стримуються впертими і поки що досить успішними оборонними боями, які ведуть ЗСУ в районі Олександрограду.

Адже, утримуючи це село, українські війська зберігають здатність досить ефективно «накривати» (переважно вогнем) дорогу між Воскресенкою та Новоселівкою, куди прорвались передові підрозділи ворога, а також водночас Січневе і саму Новоселівку. У таких умовах (фактично, з повністю відкритим північним флангом, де передові позиції ЗСУ знаходяться менш ніж за 2 км від зазначеної дороги) ворогу досить складно перекидати до Вовчої в район Новоселівки предмети МТЗ для потреб своїх штурмових підрозділів, накопичувати там піхоту для подальших атак на Соснівку. Тому немає нічого дивного в тому, що 36-та ЗВА постійно намагається витіснити ЗСУ з району Олександрограда, атакуючи це село як з Воскресенки, так і з Мирного. Але поки ЗСУ досить впевнено утримують район Олександрограда.

З іншого боку, ворог, діючи з рубежу Вішневе-Березове, все ж зумів прорватися кількома малими піхотними групами північніше нього, на захід від Соснівки – тобто, дістатися до Новоолександровки і втриматися у Олексіївці. Враховуючи, що ліворуч від цього 5-та ЗВА ворога вперто проривається до Данилівки вздовж Янчура, ця «інфільтрація» виглядає досить загрозливою для ЗСУ, оскільки фактично загрожує своєрідною «ізоляцією» власне району оборони Гуляйполя від угрупування ЗСУ, що обороняється північніше від нього, у районі Покровського і трохи південніше, а також уздовж річки Вовча.

Нажаль командування російських військ цілком розуміє увесь цей «розклад», і тому на даний момент обидві його армії (5-та та 36-та ЗВА) наразі просто «вискакують зі штанів» на своїх суміжних флангах, аби прорватися до місця злиття річок Вовча і Гайчур, або принаймні до села Андріївка, попередньо перерізавши дорогу Покровське-Гуляйполе в районі Данилівки. І хоча наразі за саму Даниловку тривають вперті бої, але вже зараз навряд чи можливо безпечно використовувати рокаду Покровське – Гуляйполе на ділянці Відрадне – Радісне.

Ну, на завершення, кілька слів про контратаки ЗСУ в смузі 29-ї ЗВА ворога, у районі Іванівка (це на північ від дороги Запоріжжя-Донецьк). Там противник раніше зміг переправитися через річку Вовча кількома малими піхотними (штурмовими) групами та закріпитися в південній та південно-східній частинах села. Кілька днів тому ЗСУ контратакували ворога в напрямку Іванівки – Зелений Гай, повністю вибивши противника як з самого села Іванівка, так і просунувшись трохи за річкою Вовча, у середньому на 1,5 - 1,7 км.

Перспективи

На жаль, для ЗСУ на цьому напрямку наразі ситуація не виглядає дуже позитивно. Більше того, на мою думку, ситуація тут в оперативному плані виглядає більш загрозливою, ніж, навіть, на Покровському напрямку. Це, перш за все, підтверджується кількома об'єктивними показниками:

• Темп наступу ворога тут значно вищий, ніж на будь-якому іншому напрямку (наприклад, відстань від річки Янчур до околиць Гуляйполя, яка становить близько 16 км, ворог подолав за 5-6 днів боїв, із середнім темпом просування понад 3 км на добу). Фактично, УВ «Восток» зараз є «лідером» у цьому показнику серед усіх інших російських відповідних угрупувань військ. Хоча за обсягами та кількістю втрат воно також «лідірує».
• Масштаб та розмах наступу. Ворог просувається концентровано на ділянці від Гуляйполя до Олександрограда. По прямій вона становить понад 42 км, й на всьому цьому протязі противник наступає (тобто активно атакує\штурмує). Більше того, на інших напрямках ворог буквально змушений «прогризати» оборону ЗСУ на дуже вузьких ділянках, а тут, на ділянці шириною 40 км – часом, демонструє темп просування у глибину від 3 до 5 км на добу …
• Кількість сил і засобів, що використовуються противником. У цьому наступі задіяна щонайменше одна повнокровна мотострілецька дивізія (не «спрощена» з категорії «новостворених» або так званих «штурмових», а справжня, «стара» – з трьома штатними мотострілецькими полками і одним танковим полком), окрім неї, принаймні, 6 бригад (і одна з них – танкова бригада), а можливо й більше + 2 бригади, потрібно розуміти, перебувають в резерві (одна, найімовірніше, у 5-й ЗВА,  друга належить резерву командування УВ «Восток»).

Очевидно, у будь-який момент частина сил зі складу ще двох дивізій також може «приєднатися» до цього напрямку – «сусідньої ліворуч» 76-ї дшд або «сусідньої праворуч» 90-ї танкової дивізії (тд) з Новопавлівського напрямку.

На даний момент ймовірність того, що ворог зможе охопити (обійти) увесь район оборони Гуляйполя з півночі (наприклад, прорвавшись на ділянці Добропілля-Варварівка), або прорватися до Покровського (Дніпропетровська область) з півдня та південного сходу, виглядає цілком значною. Я б не сказав, що це станеться «на 100%», але співвідношення 50/50 тут виглядає цілком адекватним.

У цьому випадку оперативне значення цього результату для ворога (російських військ) стає очевидним. Насправді це створить цілком реальні передумови для оперативного прориву противника у бік Новомиколаївки та для обходу противником вже Оріхівського району оборони ЗСУ з півночі. Інакше кажучи, в оперативному сенсі російське командування прагне повністю «згорнути» оборону ЗСУ на південний схід від Запоріжжя та прорватися з цього напрямку на його ближні підступи. І найгірше те, що він цього прагне досягнути, одночасно намагаючись просуватися до Запоріжжя і зі сходу (тобто з боку Донецька, діючи по обох боках дороги Донецьк-Запоріжжя). Таким чином, «розтягуючи» по фронту сили та засоби ЗСУ, що діють на цьому напрямку, до «закритичних» покажчиків, коли оперативна та тактичні щільність військ ЗСУ не витримають енергійного й інтенсивного наступу на їх бойові порядки.

Як на мене, якщо в найближчому майбутньому військово-політичне керівництво країни не приділить ситуації на цьому напрямку прискіпливої уваги, то в такому разі, наслідки можуть бути набагато гіршими, ніж «падіння» Покровська, причому, значно гіршими.