/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F1%2F9a9d2562c36043bb07bf1f64c403fb4c.jpg)
Скільки ще триватиме війна: експерти пояснили, чому РФ має ресурси і бажання воювати вічно
Путін посилює тиск на Україну
Війна в Україні триває. Фахівці вказують, що усі розмови про можливий мир — лише розмови. Бо на їх тлі звірячі обстріли України Росією виглядають як якесь божевілля. Особливо, після бесід про мир російського диктатора з американським президентом, Путін ніби збожеволів, він почав сотнями вбивати українців, обстрілюючи українські тилові міста.
На жаль, кінець війни, мир чи перемир’я або ж зупинка ведення бойових дій поки що навіть не помітні на горизонті, а всі розмови про це — пустопорожні балачки. Поки російський диктатор просувається за власним сценарієм, чекати миру намарно.
На думку військового експерта Ігоря Романенка, генерал-лейтенанта у відставці, зараз відбувається реалізація підходів обох сторін, які напряму залежать від наявних можливостей та ресурсів.
Мир лише на словах: сценарій диктатора
Генерал Романенко наголошує, що російський диктатор поступово реалізовує свій план.
«Путін сформулював свій сценарій дій ще на початку війни і повільно по ньому просувається, він вбиває українців вже четвертий рік. На жаль, американці зараз поводять себе таким чином, що багато в чому підіграють диктатору. Це помітно і по санкціях щодо російських нафтових компаній, і по обговоренню варіантів плану миру, яким начебто заважають корупційні скандали в Україні. Трамп просто у цьому не зацікавлений. Чого варта його заява, що він не тиснутиме на Путіна, а також не визначає для нього дедлайнів щодо припинення бойових дій», — зазначає ТСН.ua Ігор Романенко, колишній заступник начальника Генерального штабу.
Експерт підкреслює, що такий стан справ дозволяє Путіну поступово досягати своїх цілей:
«Його війська просуваються на фронтах, бо ми не маємо рішучої та широкої підтримки від союзників, а щоб ми швидше погодилися на умови Путіна, він атакує з повітря Київ, Одесу, Тернопіль та інші міста».
Внутрішній провал: економіка та мобілізація
Ігор Романенко зауважує, що власними силами Україна може забезпечити потенціал ЗСУ лише на 40% до кінця року. І для цього ще варто дуже сильно постаратися. Все інше — це допомога від союзників.
Проте, на думку генерала-лейтенанта, ключовою проблемою є неспроможність виконати внутрішнє стратегічне завдання для України:
«Союзники надто повільно набирають обертів щодо постачання військової допомоги. Що теж на користь Путіну. З іншого боку, ми не виконуємо внутрішнє стратегічне завдання про яке я неодноразово наголошував: справедлива мобілізація, перехід економіки на військові рейки та закони на рівні «війна». Невиконання цих пунктів не розуміють і наші союзники».
Експерт додає, що ситуація на фронтах важка, і цьому треба негайно протидіяти, але Україна замість цього випускає за кордон молодь віком 18–22 років. Юнаків, які б могли, як мінімум підсилити наш військово-промисловий комплекс.
Хто грає на користь диктатора?
Генерал-лейтенант називає емоційним висловлюванням оцінку, чи «оскаженів» Путін, і закликає до відсутності будь-яких ілюзій.
«Путін у першу чергу — старий кедебіст (співробітник Комітету державної безпеки), який вихований у бійках пацанів на задвірках Пітеру, а потім у школі КДБ. І тому ніяких ілюзій щодо Путіна у українців не повинно бути — він попри все реалізовуватиме свій план і воюватиме поки стане ресурсів. Цьому, на жаль, ще раз підкреслю, сприяють США», — наголошує Романенко
Він підкреслює різницю у сприйнятті війни:
«Я розумію, що зараз ми вимушені лише дякувати американцям. І робити це максимально ввічливо. У наших високопосадовців, це, до речі, дуже добре виходить. Можливо, міцно стиснувши зуби. Але хтось зуби стискає, а хтось ні. Легше стискати зуби тим, чиї родичі за кордоном, а складніше тим, хто перебуває в Україні. Як кажуть в Одесі — це дві великі різниці. Тож поки ми дякуємо США, Росія посилює тиск на фронтах, і у мирних містах куди Путін спрямовує масовані повітряні удари», — підкреслює Ігор Романенко.
Важкі наслідки: чому слабкий захист неба
За ловами експерта, саме внутрішнє невиконання стратегічних завдань призводить до тяжких наслідків, які ми бачимо як на фронтах, так і під час обстрілів тилових територій.
«На жаль, потенціал захисту неба у нас не великий. Це відбувається тому, що економіка не переведена на військові рейки. А саме це потрібно — концентрація людського та фінансового ресурсу у справі боротьби з агресором. Внутрішні можливості повністю ми не реалізовуємо, тому і маємо такі тяжкі наслідки на поточний час, як на фронті, так і під час обстрілів територій і об’єктів по всій Україні», — підсумовує Ігор Романенко.
Без війни Росію не помічатимуть
Відомий публіцист Віталій Портников у своєму дописі у Мережі розкриває стратегічну причину нескінченності цієї війни. Теза дуже проста — Росія веде війну, щоб її помічали у світі.
За словами публіциста, це констатував один з найбільш наближених кремлівських політичних експертів Федір Лук’янов: продовження бойових дій Росією є найбільш переконливим аргументом у поточній геополітичній ситуації.
Тобто якщо Росія перестає воювати, на неї просто перестають звертати увагу — як це вже було в дев’яностих роках.
«Росія програла цивілізаційне змагання, відвернулася від Європи, стає протекторатом Китаю і важлива світу тільки коли вона виступає в ролі агресора. І, на наше нещастя, у Кремлі це прекрасно розуміють. Тому воювати не перестануть до того моменту, поки в Росії є для цього економічні і демографічні можливості. Тому на питання скільки ж це буде продовжуватися відповідь є простою і ясною: стільки, скільки у Росії ці можливості будуть. А якщо війна і припиниться, вона відновиться як тільки у Росії ці можливості знову з’являться. Бо її знову перестануть помічати. І до речі, тут поняття війни стосується зовсім не тільки України. Росії потрібна жертва, щоб її помічали. Просто Україна дуже вигідна жертва, бо з її захопленням створюється ймовірність відновлення імперії», — пише Портников.
Церковне свято 4 грудня / © Фото з відкритих джерелЧитати публікацію повністю →
Читати публікацію повністю →
Читати публікацію повністю →
Читати публікацію повністю →