Уроки психологічної інклюзії: діти — амбасадори змін

В умовах повномасштабної війни, коли в Україні різко зросла кількість людей з інвалідністю та видимими пораненнями, психологи наполягають, що суспільству необхідно навчитись приймати різноманіття. Освітяни наголошують: саме діти можуть стати ключовими амбасадорами цих змін. Тому так важливо вміти вести розмови дітей і дорослих за принципом рівний рівному на складні та важливі теми. 

Благодійний фонд «Харків з тобою» у рамках великого проєкту «Протезування як частина життя» та видавництво «Ранок» до Міжнародного дня людей з інвалідністю в пресцентрі «Укрінформ» презентують  3 грудня книгу «Листи до Алінки» відомої дитячої письменниці Юліти Ран.

Це книжка про історію дружби двох дівчат, Алінки та Катрусі. Після того як Алінка втрачає частину ноги внаслідок вибуху, Катруся знаходить спосіб допомогти подрузі віднайти мотивацію для повернення до життя. Для цього Катруся звернулась до інших людей, які пережили  ампутацію, з проханням написати листи підтримки до Алінки.

Історія дівчат є вигаданою, але всі люди, які написали листи для Алінки реальні. Серед них військовий, ветерани й ветеранка, танцівниця та дівчинка-спортсменка.

Ця художня книжка адресована кожному, хто має друзів чи знайомих з ампутацією, пораненням або видимою інвалідністю. Вона пропонує модель підтримки, допомагаючи читачам подолати власні страхи та невпевненість, щоб ефективно допомогти близьким повернутися до  життя.

Перші уроки на матеріалі цієї книги пройдуть вже 3 грудня, в Міжнародний день людей з інвалідністю. Також перші 300 вчителів, що зареєструються, отримують книгу безкоштовно для проведення таких уроків, а надалі, спираючись на цю книжку, вести виховну роботу. Частину накладу буде передано до бібліотек, реабілітаційних центрів, центрів ментального здоров’я, “безпечних просторів” тощо.

Міжнародний день людей з інвалідністю, заснований ООН у 1992 році, відзначається щорічно 3 грудня. За інформацією Міністерства соціальної політики, станом на середину 2025 року, в Україні кількість людей з інвалідністю зросла до 3,4 мільйона осіб, що на 600 тисяч більше, ніж перед початком повномасштабної війни. За кількістю ампутацій немає накопичувальної статистики. Але українські лікарі та реабілітаційні центри повідомляють, що вже за перші два роки повномасштабної війни кількість ампутацій, пов’язаних з бойовими діями, сягнула десятків тисяч.

«У нас дійсно багато робиться в країні для того, щоб забезпечити інклюзію. Але переважно йдеться про безбар’єрність, фізичну доступність. Відкриваються інклюзивні класи, встановлюються пандуси, ліфти тощо. І це дуже, надзвичайно важливо, але цього недостатньо. Бо ще важливо, щоби суспільство було психологічно готовим прийняти людей з різними особливостями», — говорить Ірина Маркевич, психологиня, авторка ідеї книжки «Листи до Алінки», керівниця напрямку ментального здоров’я БО «Благодійний фонд «Харків з тобою».

Ірина Маркевич має великий досвід роботи з дітьми, а з 2014 року працює і з пораненими. Психологиня переконана в необхідності забезпечити “видимість” людям з інвалідністю.

Одним зі шляхів для забезпечення видимості є формування простору для суспільної дискусії навколо фізичних та ментальних потреб людей з інвалідністю. Суспільство має змінитися, має навчитись обговорювати те, як змінитись, чого навчитись, щоби ці потреби забезпечити, щоби людям з інвалідністю було комфортно в суспільстві. І стартом цієї дискусії можуть стати розмови, що ініційовані дітьми зі своїми батьками, родичами, дорослими, що оточують їх, на ці складні теми

Треба, наголошує вона, щоб наше суспільство, наші діти давали собі раду, вміли співчувати й підтримувати тих, хто цього потребує. З таких міркувань і народилася ідея книги про двох нерозлучних подруг — Алінку та Катрусю. Коли Алінка пережила ампутацію, вона замкнулася в собі. Катруся щосили намагалася підтримати її. За сюжетом розмова з батьковим побратимом — військовим, який пережив ампутацію та повернувся до війська, — надихнула дівчинку зібрати більше таких історій, щоб допомогти подрузі прийняти себе та віднайти нову мотивацію для активного життя.

Втілити цей задум, щоби книжка вийшла цікавою і для дітей, і для дорослих, складно, але з цим успішно впоралася відома дитяча письменниця Юліта Ран. «Ця історія для мене дуже особлива. У ній сплелося все важливе для нас — боротьба й перемога духу, віддана дружба і взаємопідтримка. Головні герої книги — люди, що захоплюють силою, емпатією і підтримкою. Маю надію, що наша книга вплине на те, як у суспільстві сприйматимуть людей з ампутаціями».

А Видавництво “Ранок” без вагань надрукувало цю книжку.

«Все занадто реально. Тут важливо все.  Дуже сподобався стиль, у якому написано. Цю книжку точно треба читати дітям. Показувати наших українців із пораненнями, вчитись комунікувати із людьми з ампутаціями і протезами. Але цей текст обов’язково читати й дорослим. Дорослі цивільні в першу чергу мають самі уважно прочитати, погуглити про того ж Філіпова або Unbroken та Superhumans, наприклад… І лише потім читати дітям. І вже підготовленими, врівноважено відповідати і пояснювати», — розповіла про свої враження від книги Ольга Менделєва, дружина ветерана із важким пораненням.

Головні героїні історії вигадані, але всі люди, які писали листи для Алінки — не просто реальні; вони написали ці листи власноруч, і розповіли про реальний свій шлях від ампутації до повноцінного життя з протезами.

«Прочитала на одному диханні. Це найкращий спосіб, як на мене, занурити дітей в реальність, ця книга може допомогти в вихованні тактичності, сприйняття людей с протезами, повазі й розумінню того, що наявність протеза не робить людину гіршою чи іншою. — ділиться Карина Стащищак, танцівниця, авторка одного з листів до Алінки — Коли перечитувала листи, й свій також… ніби проживала кожну історію тут і зараз. Мене дуже важко розчулити, але вам вдалось до сліз».

Унікальність книги «Листи до Алінки», кажуть авторки, полягає в тому, ця книжка не про те, що казати дітям, а про моделі поведінки дітей і дорослих в складних життєвих ситуаціях, як, наприклад, коли людина пережила ампутацію, або хтось в її близькому колі пережив ампутацію кінцівки.

«Усе наше дитинство йде війна. І навіть так ми досі не знаємо — як спілкуватися з нашими однолітками, яких ця війна вдарила сильніше. У когось тато загинув чи ракета знищила житло, і ти хочеш їх підтримати, але не знаєш, які слова підібрати. «Листи до Алінки»  — це приклад правильного спілкування. Ніхто не зрозуміє дівчинку, яка втратила ногу, краще за тих, хто цей шлях вже пройшов. Тому саме їхні листи і стали мотивацією, щоб не здаватись. Мені також сподобалося, що в книжці розповідається не про видуманих персонажів, а справжніх українських незламних»,  — коментує 8-річний Іван Модін, оглядач дитячих книжок та автор проєкту МодінPro.

1 грудня Ірина Маркевич провела вебінар, на який зареєструвалося майже 400 вчителів із найбільшої вчительської спільноти EdCamp Ukraine, присвячений підготовці в школі до Міжнародного дня людей з інвалідністю. Вона представила книгу «Листи до Алінки» як одну з позитивних моделей поведінки в сім’ї та між друзями і яку можна використовувати як інструмент для розмови. Перші сотні уроків у школах з книжкою “Листи для Алінки” пройдуть вже 3 грудня, в Міжнародний день людей з інвалідністю.