Кризис в шаге от евро: почему Болгарию охватили протесты и какие последствия это может иметь

Напередодні новорічних свят у Болгарії розпочалися протести, які мають потенціал повалити уряд Росена Желязкова і відправити країну на восьмі дострокові вибори за останні п’ять років.

Формальною причиною протестів є проєкт бюджету, який закладав занадто високий дефіцит у 3% від ВВП, паралельно з підвищенням оподаткування та обов’язкових внесків на соціальне страхування громадян.

Проте справжні причини – набагато глибші.

Конфлікт всередині коаліції може призвести до масових протестів та цілком ймовірно – до дострокових виборів вже наступного року.

Ці протести здатні дискредитувати головне євроінтеграційне досягнення нинішнього уряду – перехід на євро вже з початку 2026 року.

А це своєю чергою дає вагомі аргументи "друзям Путіна", пропаганда яких останніми тижнями суттєво посилилася.

Єврозона об'єднує, але ненадовго.

Останні парламентські вибори у Болгарії пройшли у жовтні минулого року.

На перший погляд – зовсім недавно, проте для Болгарії рік без дострокових виборів є неабияким досягненням.

Останні вибори завершилися реваншем партії "ГЕРБ" багаторічного прем'єр-міністра Бойко Борисова.

Політик, якого звинувачували у корупційних схемах і який був близький до в'язниці, скористався політичним хаосом та зумів повернутися до влади.

Щоправда – лише де-факто, оскільки новим прем'єром став Росен Желязков.

Втім, одна з причин, чому нинішній уряд протримався так довго – Болгарія вийшла на фінальний відрізок шляху до єврозони.

Попри опір проросійської опозиції, вже цього літа відбулись усі необхідні процедури в межах ЄС, які закріпили цей курс держави та призначили 1 січня 2026 року як дату введення євро як нової національної валюти Болгарії.

В цей період євроатлантична опозиція в обличчі блоку "Продовжуємо зміни – Демократична Болгарія" (ПП-ДБ) пообіцяла активно не заважати діяльності урядової коаліції, щоб не саботувати процес євроінтеграції.

Але невдоволення новою коаліцією поступово зростало.

Тим більше – це невдоволення має конкретне обличчя.

Йдеться про підсанкційного олігарха та очільника партії "ДПС" Деляна Пеєвського.

Формально його партія не входить до владної коаліції (в тому числі – через іміджеві питання).

Проте саме вона дає коаліції необхідні голоси, тож у суспільстві за "ДПС" закріпилася репутація фактичного контролера діяльності уряду.

Це стало вкрай очевидним, коли в середині жовтня очільник найбільшої партії парламенту "ГЕРБ" Бойко Борисов на рівному місці почав вимагати від менших коаліційних партнерів – Болгарської соціалістичної партії (БСП) та партії "Є такий народ" – віддати частину міністерств, щоб дозволити "ДПС" увійти до уряду.

Така пропозиція виявилася абсолютно неприйнятною для зазначених партій.

Достатньо згадати, що свого часу вони обіцяли зробити все можливе, щоб не допустити участі "ДПС" в органах влади.

Тож ця спроба завершилась провалом, проте вона істотно дестабілізувала відносини всередині коаліції та погіршила сприйняття уряду пересічними громадянами.

І коли вже здавалося, що біда минула, почалась робота над бюджетом на 2026 рік.

І представлений у парламенту проєкт головного фінансового документа дав старт новій політичній кризі.

Бюджет під тиском протестів.

На тлі затвердження непопулярного бюджету в першому читанні в суспільстві піднялось обурення, яке на пленарних засіданнях очолили лідери опозиційного євроатлантичного блоку "Продовжуємо зміни – Демократична Болгарія".

На вечір 26 листопада було анонсовано протест, час та місце якого підібрали відповідно до засідання бюджетного парламентського комітету.

Проте час засідання спочатку змінили з 18:00 на 14:15, а потім, порушуючи регламент, урядові депутати розпочали його о 12:00.

Засідання перервав очільник партії "Продовжуємо зміни" Асен Василев, який активно та голосно перебивав спікера, блокуючи діяльність комітету, й тим самим вигравав час протестувальникам організуватись під парламентом.

Кульмінацією першого дня протестів стала повна блокада парламенту руками близько 30 тисяч людей, які спостерігали за подіями у залі комітету через встановлені телеекрани та прямо під вікнами засідання висловлювали своє невдоволення рішеннями комітету.

До підтримки протестів доєднався й проросійський президент Румен Радев.

Однак головною їхньою рушійною силою є проєвропейська коаліція "ПП-ДБ".

На ранок 27 листопада Бойко Борисов та прем’єр-міністр Росен Желязков заявили, що вони почули людей, готові переглянути бюджет та обіцяють сісти за стіл перемовин з проєвропейською опозицією, профспілками та роботодавцями.

Як жест доброї волі, було скасовано засідання парламентського бюджетного комітету, щоб дати час відновити діалог та дійти до консенсусу зі стейкхолдерами.

Але Борисов також почав ухилятись від прямих поступок опозиції, кажучи, що прийнятий бюджет у першому читанні скасовувати не будуть, а всі обговорення йтимуться відносно правок до другого читання.

Це спричинило другу хвилю багатотисячних загальноболгарських протестів, які 1 грудня очолила "ПП-ДБ" під гаслом "Зупинимо розкрадання бюджету".

Внаслідок протестів Бойко Борисов поставив ультиматум своїм коаліційним партнерам: або вони разом відкликають старий та складають новий бюджет, або Болгарія іде на дострокові вибори.

Як і можна було очікувати, парламент відмовився від планів голосувати за бюджет у другому читанні.

Натомість очільник "ГЕРБ" обіцяє новий бюджет до Нового року, а міністр фінансів заявила про досягнення згоди, за якою більшість вимог протестів буде відображена в новому проєкті бюджету, включаючи скасування збільшення податків та соцвнеску.

Уряд між двох вогнів.

Наразі "ПП-ДБ" намагається організувати й третю хвилю протестів, які заплановані на 10 грудня, під гаслом "Уряд у відставку".

Опозиція також подала до парламенту вотум недовіри уряду й організувала збір підписів на однойменну петицію, яка на момент 6 грудня зібрала близько 80 тисяч підписів громадян країни.

Більше з тим, за останнім соціологічним опитуванням агенції "Мяра", яке проходило з 27 листопада по 3 грудня, близько 71,3% громадян підтримують протести, 49,8% хочуть відставки уряду.

А ще 48% болгар підтримують нові дострокові парламентські вибори.

Наразі виглядає малоймовірним, що конкретно цей вотум недовіри принесе результати, проте уряд мусить у надзвичайно короткі строки підготувати та подати до комітетів та парламенту бюджет, який сприйматимуть як урядові партнери, так і хоча б проєвропейська опозиція.

Адже якщо вони не зможуть цього зробити, то країна ризикує в перший рік обігу євро увійти без держбюджету.

А найбільшою інтригою залишаються питання внутрішньої стабільності урядової коаліції, в якої є всі за і проти продовжувати своє існування або розійтись, та успішність запланованих протестів "ПП-ДБ".

Євроатлантичні опозиціонери намагаються трансформувати універсально популярну політичну проблему бюджету на більш конкретну партійну проблему повалення моделі влади Борисова-Пеєвського.

Якщо їм вдасться втримати громадський запал та продовжувати організацію масових мітингів, то на додачу до виборів президента у 2026 році болгари обиратимуть і новий парламент.

Однак одночасно це означає і шанс для проросійської опозиції – усі бюджетні негаразди, будуть подаватися як наслідки впровадження євро, вимагаючи повернення до болгарського лева.

Партія "Відродження", яка вже тривалий час офіційно співпрацює з "Єдиною Росією", розпочала нову агітаційну кампанію з метою зупинити вступ Болгарії до єврозони; тоді як в БСП заступник голови Іван Таков вимагає під час перегляду бюджету забрати гроші та ресурси на підтримку Україні й передати їх громадянам Болгарії.

Таким чином, чинний болгарський уряд знаходиться в умовах перегонів з часом, де вони мають шанси як перемогти, так і програти.

Натомість Україні така дестабілізація чорноморського партнера віщує лише проблеми.

Адже Болгарія є одним з провідних постачальників боєприпасів як для нас, так і для ЄС.

Просто зараз, спільно з Rheinmetall, в країні будуються два нових заводи боєприпасів та пороху, які мають потенціал виробляти понад 100 тисяч артснарядів стандарту НАТО (155 мм).

В результаті нових дострокових виборів існує ризик ослаблення євроатлантичних сил та приходу до влади політичних сил, менш схильних до співпраці з Україною, які можуть згорнути цю та інші подібні ініціативи.

Це ж означатиме втрату дружнього до нас голосу в установах ЄС, оборонно-промислового партнера та послаблення загальнооборонних можливостей Європи перед потенційною агресією РФ.

Автор: Володимир-Назарій Гавріш,.

експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма".