Як Україна інтегрується у безпекову архітектуру ЄС і як полегшити цей шлях

Серед шести кластерів переговорів про вступ до ЄС Україна може казати про свою "без п'яти хвилин готовність до вступу" тільки за одним – кластер № 6 "Міжнародні відносини".

Він включає дві глави – зовнішні відносини, а також міжнародна та безпекова політика.

За обома главами звіт ЄС ставить Україні оцінку "добре", тобто четвірку за п'ятибальною шкалою.

Про те, де є простір для подальшого зближення і чи є розуміння в України, що треба робити, читайте в статті редакторів "Європейської правди" Сергія Сидоренка і Юрія Панченка з циклу публікацій "Кухня євроінтеграції" Мільярди на зброю попри брак довіри? Як Україна та ЄС будують спільну зовнішню політику.

Далі – стислий виклад статті, яку підготували за результатами обговорень урядовців, депутатів та експертів у київському "Єврохабі".

Як і раніше, ця розмова проходила у режимі "не під запис", тож ми переповідаємо її зміст, не називаючи імен.

Загалом Україна виконала майже усі задачі за шостим кластером.

Бо тих задач там і було небагато.

Саме через це, до речі, Україна хоче відкрити цей кластер одним з перших.

Оцінка за першою з двох глав кластера (№30, "Зовнішні відносини") каже, що Україна "завмерла".

Маючи дуже високу оцінку три роки поспіль, Україна всі ці роки показує дуже низький рівень прогресу, лише "на одиничку".

Мовляв, ми досягли стелі і вище стрибнути не можемо.

На контрасті до цього, за другою главою кластера (№31, "Закордонна, безпекова і оборонна політика"), де Україна теж отримала 4 бали – ситуація зовсім інша.

Тут третій рік поспіль звіт каже про "добрий прогрес"… Але підсумкова оцінка за главу від цього не змінюється.

Як було 4 бали у 2023-му, так і лишається у 2025-му.

Хоча, наприклад, Чорногорія дотягла до п'ятірки.

Відмінності, що створили проблеми, є показовими.

Наприклад, Україна має синхронізувати свої санкційні механізми з європейськими.

Також Україна має завершити імплементацію Римського статуту.

Перші спроби зробити це були незграбними, і добре, що їх вдалося зупинити, але далі у парламенті робота, схоже, завмерла.

А от проблему долучення України до спільних рішень ЄС, схоже, вдалося зняти.

Україна, за статистикою Єврокомісії, зараз долучається до 99% резолюцій Євросоюзу.

Чорногорія, втім, довела цей показник до 100%.

Вступ до ЄС вимагає від кандидатів долучатися не лише до існуючих форматів, а й до тих, які лише розгортаються.

У безпекових питаннях, за якими ЄС лише "шукає себе" і формує нові процедури та правила, це особливо актуально.

Втім, Україна тут не лише пасе задніх – навпаки, ЄС сам зацікавлений максимально залучити Україну до своїх ініціатив.

І, що особливо важливо, тут співпраця йде легко не лише на рівні політиків, а й між бюрократами.

Це украй важливо, бо без спільного бачення, "вміння говорити однією професійною мовою", будь-які спільні інтереси можуть розбитися о бюрократичні перепони.

Те, наскільки європейці готові до співпраці з Україною, довело, зокрема, розгортання нової ініціативи SAFE (Security Action for Europe), яку держави ЄС затвердили цього року.

Щоправда, для того, щоб брати участь в усіх європейських безпекових програмах, спершу Україна має виконати низку умов.

Зокрема, щодо забезпечення європейських правил витрачання бюджетних коштів у ВПК, а також побудови механізмів співпраці з ЄС у сфері інновацій.

"Насправді в Європейському Союзі вже визнають, що Україна є центром їхньої безпеки.

Зараз це вже стає загальноприйнятим фактом, європейські політики прийшли до цього усвідомлення", – каже один з учасників зустрічі.

І усі твердження про "брак довіри" та про проблеми України магічним чином втрачають вагу, коли йдеться про співпрацю ВПК.

Більше – в матеріалі Сергія Сидоренка і Юрія Панченка Мільярди на зброю попри брак довіри? Як Україна та ЄС будують спільну зовнішню політику.