Маленькі супутники Урану здивували вчених: вони дивніші, ніж очікувалося

У Урана є досить дивні супутники. Перші інфрачервоні спектри маленьких внутрішніх супутників планети, згідно з дослідженням, показали, що їхні поверхні набагато червоніші, темніші і містять менше води, ніж поверхні більших і віддалених від Урана супутників, пише Space.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Поки що єдиним космічним апаратом, який вивчав Уран із близької відстані, є "Вояджер-2". Зонд NASA пролетів повз Уран у 1986 році. Тоді астрономи знали, що в Урана є 5 супутників, але "Вояджер-2" виявив ще 11. За останні 39 років учені виявили ще 13 супутників і станом на 2025 рік в Урана виявлено 29 супутників. Останній був виявлений раніше цього року, як уже писав Фокус. Цей супутник, позначений як S/2025 U1, поки що є найменшим серед усіх супутників Урана, адже його діаметр становить приблизно 10 км. Найбільшим супутником Урана є Титанія — діаметр приблизно 1577 км.

Багато супутників Урану, виявлених за останні 39 років, мають доволі маленький розмір: від кількох десятків до менш ніж 200 кілометрів. Більшість цих супутників обертаються навколо планети всередині або безпосередньо за межами системи кілець Урану, поруч яскравим крижаним гігантом.

Усі ці особливості ускладнюють астрономам вивчення найменших супутників Урана. Але цю проблему допоміг вирішити потужний інфрачервоний космічний телескоп Вебб.

Астрономи спостерігали Уран у кількох інфрачервоних діапазонах і отримали більш детальне уявлення про внутрішні супутники планети. Ці спостереження надали першу інформацію про інфрачервону яскравість найменших супутників.

Як показало дослідження, більшість внутрішніх супутників демонструють дуже схожі властивості. Вони, як правило, набагато червоніші, темніші і містять менше води, ніж більші зовнішні супутники Урана: Міранда, Аріель, Умбріель, Титанія і Оберон.

Але особливо астрономів здивував супутник Маб. Нові спостереження показали, що поверхня Маб блакитніша і має більше води, ніж поверхня інших внутрішніх супутників Урана. Також інфрачервоний спектр поверхні Маб дуже схожий на спектр супутника Міранда, орбіта якого розташована найближче до кілець Урану і Маб.

Нове дослідження значно розширює поточні знання і виявляє разючі відмінності у складі та відбивній здатності поверхонь таких супутників, як Маб, Купідон і Пердіта.

Про малі внутрішні супутники Урана ще багато чого належить дізнатися, особливо щодо їхнього походження і складу. Точніші дані про їхню щільність, форму і властивості поверхні допоможуть визначити, чи є ці супутники фрагментами, що утворилися внаслідок зіткнень, захопленими гравітацією Урану об'єктами або залишками, пов'язаними з формуванням кільцевої системи крижаного гіганта.

Оскільки зонд "Вояджер-2" спостерігав за Ураном недовго, він зміг надати лише обмежену інформацію про орбітальні періоди і відстані маленьких супутників від Урану. Коли астрономи порівняли поточне положення супутників з минулими даними, то деякі супутники опинилися не там, де їм, здавалося б, слід було бути.

За словами вчених, дослідження маленьких супутників Урану буде продовжено, щоб краще зрозуміти, як супутники і кільця планети можуть впливати один на одного.

Як уже писав Фокус, астрономи розгадали загадку Урана, яка з'явилася в результаті спостережень зонда "Вояджер-2".

Також Фокус писав про те, що вчені виявили у складі міжзоряного об'єкта 3I/ATLAS речовини, необхідні для створення живих організмів.