Переговори в глухому куті. Що далі?

Як і слід було чекати, Україна відмовилася від головної вимоги США та Росії : територіальних питань. Тепер ми входимо в чергову зону турбулентності. Головна проблема в тому, що ми не бачимо і натяку на будь-яку власну гру

1. Зустріч у Лондоні показала, що ніякої концепції, що робити далі в Європі не існує. Європа, як максимум, може виділити якісь кошти. Явно недостатні для переламу у війні. Більше того, Європа має глобальну проблему під назвою "безпека" і, що з цим робити європейці не знають.

2. Тому, схоже, зараз буде прийняте рішення із розряду "не знаєш, що робити, відклади вирішення питання на потім". В наших реаліях це звучить так: війна продовжується, гроші, можливо, будуть.

Європа може розторговувати тільки одним козирем: саме європейцям належить контрольний пакет акцій в санкціях. І повернення Росії в світову геополітику неможливе без Європи. Але цей козир з кожним днем стає все слабшим на фоні проблем в самій Європі (включно з ідеями по розвалу ЄС) і розвалу попереднього західноцентричерно порядку в світі.

3. Тут дуже показовою є поїздка Макрона в Пекін, яка закінчилася, майже ультиматумом. Китай почав "качати свої права", а Європа просто не готова до такого повороту подій. В ЄС досі не готові сприйняти новий світ, де є два гегемони - Китай і США, яким глибоко плювати на питання цінностей. А це в свою чергу остаточно обнулило той порядок денний за який так міцно тримається Європа. І в Пекіні і в Вашингтоні відкрити текстом кажуть: ми хочемо доїти Європу і за це будемо боротися. Що цьому протиставити Європа навіть не уявляє собі.

4. Із негативних моментів, я б також окремо виділив те, що Америка та Росія близькі до того, щоб виділити двосторонні стосунки в окремий трек, розділивши власні питання і питання миру в Україні.

5. Подобається це комусь чи не подобається, але питання: "А що далі?" вже почало звучати і воно стане одним з головних у внутрішньополітичній повістці.

Джерело