Деклан Райс: еволюція арсеналівського "Містера Все-в-одному"

У Арсеналі чудово розуміли, що Деклана Райса неможливо загнати в одну позиційну клітинку, коли влітку 2023 року забирали його з Вест Гема.

Більшість уболівальників бачили в ньому класичного опорника, але Мікель Артета відчував: Райс здатний на більше — він може стати пульсом команди, її серцем.

Іспанський наставник не помилився.

На самому старті їхньої співпраці Артета порівняв Райса з маяком.

"Це той, хто задає напрям, хто дає ясність і точку опори всім навколо, — пояснював він напередодні матчу з Брентфордом. — Достатньо просто подивитись на нього — і ти розумієш, куди рухатись. У ньому є впевненість, є харизма, є характер лідера. Я ще тоді думав, що він може стати таким маяком. А зараз він ним став — а це дуже непросто у великому клубі на кшталт Арсенала. Але він повністю це заслужив — своєю поведінкою, ставленням і рівнем гри".

Однією з тих рис, які проявляються найбільше, стала його готовність постійно рости та змінюватись з моменту переїзду до Лондона два з половиною роки тому.

Перші шість місяців Райс провів на позиції "шістки". Згодом, у другій частині свого дебютного сезону, він став рухатись по всьому полю, працюючи в стилі бокс-ту-бокс. А в січні 2024-го несподівано став головним виконавцем стандартів — спершу роздавав гольові передачі, а в березні видав два фантастичні гола зі штрафних у ворота Реала. Другий з них потрапив до списку претендентів на премію ФІФА Ференца Пушкаша-2025.

Еволюція торкнулась і інших деталей його гри — уміння просувати м’яч, читання простору, а також гнучкості, яку додала поява Мартіна Зубіменді.

На початку цього тижня його зростання відзначили офіційно: уболівальники по всій Великій Британії обрали Райса гравцем року за версією Асоціації футбольних фанатів.

А ще — він стає новим голосом команди. У перемозі над Баварією 3:1 у Лізі чемпіонів минулого тижня Райс уперше грав із капітанською пов’язкою на руці. Провівши з нею лише 13 хвилин — у проміжку після заміни Букайо Сака і до появи Мартіна Едегора, — він ніби змінився. Якщо згадати всесвіт Людини-павука, це був момент, коли звичний герой отримує костюм і стає сильнішим, жорсткішим, безкомпроміснішим.

Його слова після матчу це підтвердили. Коментуючи свій потужний підкат проти Гаррі Кейна, Райс сказав: "Цього сезону в наших гравців з’явилась справжня лють".

Перед матчем із Челсі Артету запитали, як змінився Райс як лідер. Тренер відповів: "Він уже був капітаном у Вест Гемі. Прийшовши сюди, у новий клуб і нове середовище, він опинився в структурі, де багато чого вже налагоджено. Але він заслужив право взяти на себе більше. Бути дедалі важливішим, бути присутнім у всьому, що ми робимо. Він у лідерській групі — і це теж багато означає. Він справжня опора. Йому не потрібна пов’язка, щоб відчувати свою вагу, свій вплив і свою роль у команді".

Це стосується й інших гравців Арсенала. Мартіна Едегора поважають як капітана, але Сака, Габріел і Мікель Меріно вже встигли побувати з пов’язкою цього сезону, поки основний капітан був поза грою.
Раніше в Арсеналі чітко ділили: Едегор — лідер в плані приклада на полі, Граніт Джака — голос у роздягальні, який не потребував пов’язки. Зараз же наявність одразу кількох гравців, здатних керувати командою на полі, стала основою їхньої стабільності.

Для Райса ж стабільність була одним із головних завдань перед початком цього сезону. В інтерв’ю The Athletic під час літньої підготовки він зізнавався, що минулоріч провів не найяскравіший старт, але після нового року набрав фантастичний хід. Грамотне регулювання навантажень допомогло йому в потрібний момент повернути свіжість — і цього сезону клуб також використовує це, щоб він залишався серед найнадійніших гравців.

На запитання, чи таким Артета уявляв ідеального Райса, тренер відповів: "Можливо, рік-два тому так. Але тепер, коли я бачу його щодня, знаю його краще, розумію, як із ним працювати, — я впевнений: він може ще більше. Він цього хоче, команда знає його краще, його роль розширюється. І вплив, який він має на команду, — колосальний".

Артета не зміг згадати конкретний момент, коли вперше відчув це, але для тих, хто уважно стежив за Арсеналом, відповідь очевидна — перші два матчі Райса в Англії у червоно-білому.

Перший — товариський матч проти Монако на Емірейтс. Тоді він одразу виділявся у півзахисті — і статурою, і впевненістю. Того липневого вечора він двічі прорізав поле ривками, після яких з’являлося відчуття: це інший рівень. Другий — тижнем пізніше у матчі за Суперкубок Англії проти Манчестер Сіті. У ролі бокс-ту-бокс він одразу показав, як читає гру, як з’їдає простір, пресингуючи Родрі й Бернарду Сілву. Було зрозуміло, що він привнесе в команду.

Його бажання рости видно й зараз — у дрібних епізодах. Перед матчем із Брентфордом особливу увагу звернули на вкидання аутів: у їхнього захисника Майкла Кайоде найкращий далекий вкид у лізі.
Райс теж пробує виконувати далекі вкидання, але поки що не настільки небезпечні, як у Кайоде.

Коли перед матчем Артеті нагадали про постійний розвиток Райса, він відповів: "Він може стати ким завгодно. Подивіться на Райса — він здатний майже на все, що від нього очікуєш".

Артета не ставить за мету перетворити Райса на дальнобійного виконавця стандартів на кшталт Кайоде. Натомість він продовжує робити його центральним діячем у півзахисті — справжнім «Містер Все-в-одному», ефективним і в грі, і на стандартах.

Щороку Райс додає щось нове у свою гру. Саме це дозволяє Арсеналу підійматися на новий рівень, навіть якщо титул у Прем’єр-лізі поки що лишається недосяжним.

Щоб змінити цю ситуацію, постійний розвиток має тривати. І на щастя для команди, Райс, схоже, не збирається зупинятися найближчим часом.

The Athletic