Учені з'ясували, що Марс контролює клімат на Землі: яким чином

Учені з'ясували, що маса сусідніх планет безпосередньо контролює тривалість та інтенсивність циклів Міланковича, які призводять до льодовикових періодів. Змінюючи масу Марса в комп'ютерних моделях, вчені виявили, що більш масивний Марс посилює кліматичні цикли, що тривають близько 100 000 років, і створює "великий цикл" тривалістю 2,4 мільйона років, який впливає на довгостроковий клімат Землі. Це відкриття демонструє, що кліматичні ритми Землі пов'язані з гравітаційною структурою внутрішньої Сонячної системи, а не тільки з Сонцем і Місяцем. Дослідження опубліковано на сервері препринтів arXiv, пише Phys.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Клімат Землі коливався між льодовиковими періодами і більш теплими періодами впродовж мільйонів років, що зумовлено незначними змінами орбіти нашої планети і нахилу її осі. Ці коливання відомі як цикли Міланковича, відбуваються тому, що Земля не обертається навколо Сонця ізольовано. Гравітаційне тяжіння інших планет постійно впливає на нашу планету, повільно змінюючи її орбіту і нахил осі.

Хоча астрономи давно знають, що Юпітер і Венера відіграють важливу роль у цих циклах, нове дослідження показує, що Марс, незважаючи на свої менші розміри, також чинить напрочуд сильний вплив на кліматичні ритми Землі.

Вчені створили комп'ютерне моделювання, в якому змінювали масу Марса від нуля до 10 разів більшу за її поточне значення, відстежуючи, як ці зміни впливали на зміни клімату на Землі протягом мільйонів років. Дослідження підтверджує ключову роль Марса у визначенні сезонів на нашій планеті.

Найстабільнішою особливістю у всіх моделях виявився 405 000-річний цикл ексцентриситету (відхилення орбіти від ідеальної окружності), зумовлений взаємодією з Венерою і Юпітером. Це відхилення орбіти зберігається незалежно від маси Марса, забезпечуючи стійкий ритм, що лежить в основі кліматичних змін Землі.

Але коротші цикли, що становлять близько 100 000 років і визначають переходи між льодовиковими періодами, критично залежать від Марса. У міру збільшення маси Марса в моделюванні ці цикли подовжуються і набирають силу, що узгоджується з посиленням зв'язку між орбітальними рухами внутрішніх планет Сонячної системи.

При цьому вчені з'ясували, що Марс створює "великий цикл" тривалістю 2,4 мільйона років, що викликає довгострокові кліматичні коливання на Землі. Цей цикл існує тільки тому, що Марс має достатню масу для створення необхідного гравітаційного резонансу з нашою планетою. Цей цикл, пов'язаний з повільною зміною орбіт Землі і Марса, впливає на кількість сонячного світла, яке отримує наша планета протягом мільйонів років.

Нахил осі Землі також реагує на гравітаційний вплив Марса. Звичний 41 000-річний цикл нахилу земної осі, зафіксований у геологічних даних, збільшується в міру збільшення маси Марса, як показало моделювання.

Це відкриття також допомагає оцінити ступінь населеності інших планет, схожих на Землю. Планета земної групи з масивним сусідом у правильній орбітальній конфігурації може зазнавати кліматичних змін, які запобігають неконтрольованому замерзанню або роблять її сезони більш сприятливими для життя.

Дослідження показує, що цикли Міланковича на Землі залежать не тільки від Сонця і Місяця. Вони є результатом впливу всього нашого оточення, при цьому Марс відіграє несподівано важливу допоміжну роль у формуванні клімату на Землі.

Як уже писав Фокус, NASA не може зв'язатися з космічним апаратом, який вже 11 років вивчає атмосферу Марса.

Також Фокус писав про те, що вчені виявили новий незвичайний стан речовини: рідкий і твердий гібрид.