"Мати впала на підлогу і кричала": на фронті вбили 22-річного військового "Шеву"

Молодий Артем Шевчук був убитий російськими окупантами на Харківському напрямку. Йому було всього 22 роки, коли його життя раптово обірвалось. Хлопець міг бути у безпеці, живучи за межами України, але на початку повномасштабного вторгнення він повернувся на Батьківщину та пішов захищати державу. Рідна тітка Артема особисто розповіла Главреду про те, яким відважним та мужнім був її племінник.

Що відомо про Артема Шевчука

Артем народився 9 грудня 2002 року на Волині. Батьки та рідні виховували хлопця в українських традиціях та сімейних цінностях. Лариса ставилася до Артема, як до третьої дитини. Хлопець ріс у любові. Він був життєрадісною та доброю людиною.

Артем поїхав на заробітки за кордон та перебував там у момент, коли почалася війна. Хлопець здивував всю родину. Він нікого не попередив і приїхав в Україну, де у самому розпалі була війна. У квітні 2023 року він підписав контракт з прикордонними військами.

"Він приїхав, а ми всі були в шоці. Але ми розуміли, що це його вибір. Ми просто почали його підтримувати", - пригадує Лариса.

Спершу Артем перебував на українському кордоні, а коли хлопців з його підрозділу почали відправляти на фронт, він вирішив не залишатися у тилу.

"Коли почалися ротації хлопців, з якими він служив, він казав: "Я не можу їх залишити, я йду з ними на фронт", - розповідає жінка.

Участь у бойових діях

Артем Шевчук з позивним "Шева" вперше потрапив на фронт у січні 2024 року. Він одразу розпочав виконувати бойові завдання на Авдіївському напрямку як сержант та інспектор безпілотних авіаційних комплексів відділення повітряної розвідки та уданих безпілотних повітряних суден.

Рідні дуже переживали за Артема. Вони постійно намагалися чимось допомогти йому.

"Він завжди казав нам, що у нього все добре. Ми в нього питали, можливо, щось йому надіслати, якісь смаколики, щоб він поділився з побратимами, а він завжди казав: "Хрещена, не хвилюйся, нам є що їсти. Ми таке їмо, що і ви не їсте. У нас все добре, ми все маємо, у нас все є". У нього завжди все було добре. Певно він не хотів, щоб ми хвилювалися", - каже Лариса.

Він хоч і намагався вберегти рідних від хвилювання, але були дні, коли йому було надважко.

"Інколи, коли була дуже важка ситуація, він сестрі моїй казав: "Мамо, тут просто м’ясо", - каже Лариса.

Хлопець приховував навіть те, що був на волосок від смерті. Одного разу ворожий безпілотник вдарив у автомобіль, в якому їхав Артем з побратимами. Вони встигли швидко вибігти до моменту влучання, але вибух був дуже сильний. Артема з побратимами засипало землею і вони ще певний час вибиралися. Тоді хлопець отримав контузію та зламав ногу. Він це приховував і лише згодом зізнався. Артем відмовлявся від реабілітації, після короткого відновлення повертався до побратимів.

"З нашого містечка служив з ним у Авдіївці чоловік, він на нього казав дядя Коля. Він сестрі моїй розповідав: "Мам, був вибух, нас відкинуло, а дядя Коля лишився". Їх тоді виводили, вони йшли 40 кілометрів. Дядя Коля вважався зниклим безвісти, а тіло привезли через рік", - розповідає тітка Артема.

Після окупації Авдіївки та виведення наших військ, "Шеву" відправили на Харківський напрямок. Одного дня зв’язок з Артемом зник.

Загибель "Шеви"

Артем постійно був на зв’язку, адже він керував дронами та РЕБами. Коли він не міг говорити, то просто ставив "+", щоб рідні не переживали та знали, що з ним все добре. 28 грудня 2024 року Артем перестав виходити на зв’язок.

"Сестра того дня дзвонила, але зв’язку не було. Вона дуже хвилювалась, їй було тривожно, вона відчувала, що щось не те", - розповідає Лариса.

Вже наступного дня її сестра отримала страшну звістку – сина більше немає.

"Спершу командир подзвонив Саші татові і сказав, що Артема нема. Оксана просто впала на підлогу і почала кричати. Коли Саша написав мені, я з подругами була в кафе. Він написав повідомлення: "Артема нема". А далі я не пам’ятаю, я просто почала кричати. Мене подруги вивели з кафе, відвезли додому, напоїли краплями. Потім я поїхала в село, Оксана сиділа і постійно мовчала", пригадує жінка.

Виявилось, що Артем був у бліндажі та вийшов, щоб включити генератор. У той момент, коли він зайшов всередину, відбувся удар дроном. Командир Артема розповів рідним, що він загинув миттєво. Тіло хлопця привезли рідним за 5 днів.

"Він снився мені маленьким"

Артем почав приходити у снах до своїх рідних до та після загибелі.

"За ніч до загибелі він приснився Оксані і сказав, що він хоче цукерок. Вона у нього спитала, чому ти лежиш на якихось каріматах, він сказав, що йому так зручно. Вона йому дала жменю велику всяких цукерок, а він вибрав "Барбариси" і все", - розповідає Лариса.

Вже після загибелі, коли рідні були розбиті горем втрати, Артем приходив до них у снах та був щасливий. Він так любив своїх рідних, що навіть зі світу мертвих намагався берегти свою маму.

"В ніч після загибелі він мені снився маленьким, наче рочки 2 йому і він сидить так на подушці. Потім снився в ніч на 40 днів. Потім снився, коли він мав приїхати у відпустку. Тоді хлопці приїхали, їх відпустили у відпустку, мені снилось, що я їду на кладовище і він іде по дорозі. Я питаю у нього, чому він тут йде, чи не може його хтось підвести, а він відповідає: "Мене відпустили у відпустку". Потім снився мені у білому одязі. Снився подрузі Оксани і каже: "Бережи мою маму, як я бережу її", - пригадує тітка "Шеви".

На момент смерті Артему було всього 22 роки. У нього залишилися батьки та старший брат.

Нагороди Артема Шевчука

За свої заслуги та подвиги Артем був нагороджений:

Петиція

Родина просить підтримати петиції щодо посмертного присвоєння звання Героя України Артему Шевчуку.

"Шевчук Артем був справжнім патріотом України! Громада, побратими та рідні пишаються своїм Героєм, який за вільну Україну та за її майбутнє заплатив найвищу ціну – своє життя! Просимо присвоїти Шевчуку Артему Олександровичу почесне звання держави – Герой України", - написали рідні в тексті петиції.

Якщо ви хочете підтримати родину та підписати петицію, зробити це можна за ЦИМ ПОСИЛАННЯМ.

Воїни, які віддали життя за Україну - що відомо

Нагадаємо, у червні загинув український актор і воїн ЗСУ Юрій Феліпенко. Прощання з ним відбулося 19 червня.

У ніч на 29 червня під час масованої повітряної атаки Росії загинув льотчик F-16 Максим Устименко. Перед загибеллю пілот знищив сім цілей.

Як повідомляв Главред, 1 липня російські війська завдали ракетного удару по Гуляйполю на Запоріжжі. У результаті атаки загинули командир 110-ї окремої механізованої бригади Сергій Захаревич і його заступник Дмитро Романюк.

Інші новини: