Як правильно українською називати синицю: народні назви припадуть вам до душі

Чому пташка називається "синиця", розповідає 24 Канал, опираючись на пояснення ресурсу "Горох".

Звідки взялася назва "синиця"?

Ця маленька співуча пташка з різнобарвним оперенням ряду горобцеподібних відома усім та стала навіть символом України.

Ми знаємо її під назвою – СИНИЦЯ. А про походження назви є дві версії:

• Від звуку: Птах видає характерне цвірінькання та свист, яке звучить як – "сі-синь-сі" чи "сі-синь", та навіть комусь чується – "зінь-зінь".
• Від кольору: Назву пов'язують з синьо-блакитним кольором оперення синиці блакитної та білої, чи сизувато-сірим оперенням синиці великої.

І зверніть увагу, що в українській мові, слово закінчується на літеру "Я" – синицЯ, а сініца (синицА)– це російське калькування.

Це приклад того, як мова зберігає живий зв’язок із природою. У інших слов’янських мовах подібні назви теж походять від цих особливостей пташки: білоруська – сіні́ца, польською – sinica, чеська – sinice, болгарською – сини́гер, молдавською – сеница, східно хорватська – сjèница, словенська – siníca.

Є і народні назви пташки, як-от:

• зінзівер,
• сикора,
• зинька,
• сеник.

Ці назви підтверджують звукову версію походження.

Крім того, пташка стала символом жвавості й спритності. У світі існує близько 65 видів синиць, і вони відомі своєю ненажерливістю та користю для садівників, адже активно знищують комах-шкідників.

У народній культурі синиця часто символізує маленьке, але цінне – звідси й прислів’я "краще синиця в руках, ніж журавель у небі".

А от завдяки жовтому животику деяких видів, вона дуже пасує до синьо-жовтого прапора України.

Як співає синиця: дивіться відео

Існує й українське прізвище, що походить від назви птаха – Синиця. Ймовірно, утворене від прізвиська, яке давали людині за схожість із птахом, наприклад, за спритність, жвавість або за її професію – можливо, ловець птахів.

Які факти про синицю ви знаєте?

У світі існує близько 65 видів синиць, серед яких найпоширеніша – велика синиця з жовтою грудкою.

Синиці живуть по всій Європі, в Україні, навіть на півночі Африки.

Синиці надзвичайно ненажерливі – можуть полювати цілий день, навіть коли вже ситі. Їхній раціон складається з дрібних комах, павучків, слимаків.

Садівники й фермери люблять цих пташок, бо вони активно знищують шкідників, захищаючи врожаї.

Більшість синиць не відлітають у теплі краї, а залишаються поруч із людиною, шукаючи їжу біля домівок

Розмноження: самка великої синиці може відкласти до 10 – 12 яєць за один сезон. Батьки годують малят до 60 разів на годину, що робить їх одними з найтурботливіших пташиних родин.

Синиці відомі своєю спритністю – вони легко висять на гілках догори лапками, шукаючи їжу.

Синичок можна підгодовувати взимку, але певними продуктами:

• шматки сала;
• несмажене насіння гарбуза, соняшника, льону;
• несмажені горіхи (арахіс, ліщина);
• пшоно та нечищений овес;
• сухофрукти (в’ялені шматочки яблук, грушок).

Але в жодному разі не хліб – синички не здатні перетравлювати чорний хліб.

В народній творчості є вислови, у яких фігурує синиця, що свідчить про її значущість для українців:

• Синиця й мала пташка, та свій голос має
• Синиця не журавель, а весну сповіщає
• Синиця мала, а співуча
• Синиця в руках – то вже здобуток
• Клопотунка синиця – саду захисниця.
• За морем і синиця – птиця.
• Зовиця, наче синиця, – усе хвостом вертить.

Її образ у мові та культурі символізує просте, але цінне – те, що завжди поруч і приносить користь.