Артефакти докерамічного неоліту: розкопки у Туреччині принесли нові знахідки

Невелике археологічне місце на південний схід від Шанлиурфи дозволило дослідникам детальніше вивчити останній етап докерамічного неоліту. Попри скромні розміри, воно дало важливі підказки того, як змінилося повсякденне життя після зникнення монументальної епохи Таш Тепелер, пише Arkeonews.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Розкопки проводяться під керівництвом доцентки Мюцелли Ердалкиран у межах проєкту Таш-Тепелер — ініціативи, спрямованої на вивчення ранніх осілих громад у цьому регіоні.

На відміну від таких монументальних пам'яток, як Гебеклі-Тепе, Караган-Тепе або Сайбурч, з їхніми Т-подібними стовпами та ритуальними спорудами, мегалітичними огорожами та архітектурою, орієнтованою на ритуали, це Гюльджу-Тепе було засноване після того, як жителі покинули ранні церемоніальні центри.

Через це дослідники розглядають його як ланку між ранніми церемоніальними центрами та пізнішими поселеннями, орінтованими на сільське господарство, тваринництво та внутрішнє виробництво як основний спосіб життя.

Науковиця пояснила, що групи, які там жили, "оселилися в чотирьох близько розташованих районах на рівнині, покладаючись переважно на сільське господарство та скотарство для свого існування". Громада будувала невеликі житлові споруди замість великих будівель, що свідчило про перехід в соціальній організації та щоденних пріоритетах.

Знахідки на цьому місці показали, що воно було багатим на різноманітні археологічні артефакти. Розкопки на двох курганах виявили чимало фігурок з вапняку та глини, простих за формою або з чіткими рисами людей і тварин.

Деякі з них зображували жінок, інші — людину без певної статі, а кілька — тварин, важливих для громади. Кілька жіночих фігурок нагадували зразки з Центральної Анатолії, зокрема з Çatalhöyük та Aşıklı Höyük, що вказує на спільні культурні ідеї або контакти між регіонами.

Дослідники зазначають, що різноманітність фігурок "відображає як світогляд громад, так і їхні культурні взаємодії з регіонами за межами плато Шанлиурфа".

Якщо раніше поселення Таш-Тепелер виражали системи вірувань через монументальну кам'яну архітектуру та великомасштабні скульптури тварин, то Гюльджу-Тепе демонструє перехід до невеликих, особистих, переносних символів — артефактів, які, ймовірно, використовували в домашніх ритуалах або повсякденному житті, а не в загальних святилищах.

Важливість цього місця полягала в тому, що воно демонструвало не занепад, а спадкоємність після закінчення існування великих церемоніальних центрів.

Докази вказували на те, що громади реорганізувалися, переселилися на нижчі та більш родючі землі і зосередилися на землеробстві, скотарстві та повсякденному виробництві.

Фігурки, багато з яких мали висоту лише кілька сантиметрів, чітко відображали цю зміну. Для археологів це місце стало рідкісною нагодою простежити перехід від великих ритуальних просторів до практичного сільського життя.

Раніше Фокус писав про старовинну християнську фреску, яку виявили у Ізніку, Туреччина. Вона зображає релігійний мотив, якого досі не знаходили у регіоні.

Також ми розповідали про голову грецької статуї, яку виявили в Італії. Археологи знайшли її у етруському місті Вульчі серед залишків великого храмового комплексу.