Могли навіть стратити: випадки, коли уряди забороняли кольори через абсурдні причини

Про це пише 24 Канал з посиланням на listverse.

Які кольори колись були під забороною?

Стародавній Рим: фіолетовий колір

У Стародавньому Римі тірський пурпур був чимось більшим, ніж просто кольором – це був символ сили.

Цей барвник добували з морських равликів роду Murex, які водилися у східній частині Середземномор'я. Тож цей одяг коштував неймовірно дорого. Тканина, пофарбована в цей насичений синьо-фіолетовий відтінок, мала різкий неприємний запах від процесу ферментації. Проте цей запах з часом почали асоціювати з могутністю, адже дозволити собі такий розкіш могли лише найбагатші та найвпливовіші люди.

Згодом з'явилися суворі закони, які обмежували носіння цього пурпуру винятково імператорськими особами та високими чинами. До III століття нашої ери використання пурпуру без спеціального дозволу прирівнювалося до державної зради. Римські історики розповідають, що імператор Калігула був надзвичайно "ревнивим" до свого статусу: він наказував страчувати тих, хто наважувався вдягати одяг, який хоч віддалено нагадував пурпурний у недозволеному контексті.

За правління імператора Авреліана заборона торкнулася навіть його дружини – він відмовив їй у шовковій сукні, пофарбованій тирським пурпуром, посилаючись на захмарну ціну. Навіть дрібні деталі могли викликати підозру: сенатор, який з'явився на бенкеті в туніці з надто яскравою пурпуровою смужкою, ризикував опинитися під слідством або зазнати ще серйозніших наслідків.

Англія XVI століття: багряний колір

Тільки члени королівської родини мали право носити багряний колір. У єлизаветинській Англії одяг був не просто модним вибором – він чітко відображав соціальний і правовий статус людини, "вшитий" у тканині та кольорах. Статут про одяг 1574 року суворо регулював використання певних матеріалів, барвників і деталей.

Багряний відтінок був зарезервований виключно для монархії та небагатьох найвищих аристократів. Закони контролювали не тільки кольори, але й довжину шлейфів, типи вишивки, кількість ґудзиків і інші елементи, залежно від рангу. Багряний колір став винятковим привілеєм еліти.

Японія 18 століття: Купцям забороняли яскраві кольори

У період Едо (1603–1868) японське суспільство було поділене на чотири класи: самураї, селяни, ремісники та торговці. Іронічно, але торговці, які займали найнижчу сходинку в ієрархії, часто ставали найбагатшими завдяки торгівлі. Це створювало проблему: заможні купці прагнули демонструвати свій статок через одяг, що загрожувало порушити соціальний порядок.

Щоб запобігти цьому, сьоґунат Токуґава ввів закони про розкіш (sumptuary laws), які суворо обмежували використання яскравих і дорогих кольорів та матеріалів для так званих нижчих класів. Торговцям забороняли насичені червоні, золоті та фіолетові відтінки, що вважалися символами високого статусу.

Натомість на публіці вони мусили носити стримані тони – коричневий, сірий чи індиго. Обмеження стосувалися не лише кольорів: розкішний шовк, металеві нитки та складна вишивка також були під забороною для купців. Хоча виконання законів варіювалося залежно від регіону, регулярні перевірки та загроза публічного приниження забезпечували дотримання більшості правил.

До слова, на сьогодні у різних країнах світу діють певного роду заборони. Зокрема, в деяких державах заборонено наступати на валюту, кидати один в одного сніжки і не тільки. В матеріалі 24 Каналуми пояснили, чому в цих країнах діють такі заборони.